Справа № 947/24430/21
Провадження № 2/947/875/22
07.02.2022 року
Київський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді Салтан Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» про захист прав споживачів,
11.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» про захист прав споживачів, у якому просить визнати недійсним договір № 3236821712/634629 від 16.02.2021 року укладений між ним та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», посилаючись на те, що ним не було підписано зазначений договір та укладений договір є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмові формі та не містить ознаки кредитного договору.
Відповідач ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з необґрунтованістю.
Дослідивши подані сторонами письмові докази судом встановлено наступне.
16.02.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» було укладено електроний договір про надання фінансового кредиту № 32368217/634629.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
В мережі Інтернет на сторінці з розміщеною пропозицією (офертою) на сайті www.eurogroshi.com.ua.розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.
Так, у розділі 2 Договору оферти зазначено, що Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення.
Порядок отримання кредитних коштів є наступним:
- треба вибрати суму коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит;
- оформити заявку;
- обрати персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет;
- пройти погодження та перевірку банківської карти;
- у разі прийняття рішення про отримання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування. Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.
- отримати кошти на розрахункову карту позичальника.
Тобто, укладання угоди без заповнення Заявки Клієнтом є неможливим.
ОСОБА_1 свій екземпляр Договору про надання фінансового кредиту отримав у Особистому Кабінеті.
В момент, коли Позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, він автоматично прийняв пропозицію (оферту) Відповідача та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним(ч.З. 4.6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом Україниістотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:
технологію (порядок)укладення договору;
порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
можливість та порядок внесення змін до умов договору;
спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань;
технічні засоби ідентифікації сторони; та ін.
Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
Згідно з ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, норми чинного законодавства передбачають одразу декілька способів підписання електронного правочину, один з яких за допомогою одноразового ідентифікатора.
Так, згідно з п. 1.5 Індивідуальної частини Договору, невід'ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.eurogroshi.com.ua.
Згідно з п. 2.3 Договору оферти, сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 8.4 Договору оферти, Клієнт підтверджує, що до укладення кредитного договору він дав згоду, усвідомлюючи його правові наслідки, на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як власноручного підпису.
Згідно п. 6.1 Індивідуальної частини Договору, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Тобто, позивачем було підписано Договір про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, на підтвердження чого у Індивідуальній частині договору міститься код ідентифікатор Позивача - К11282, що і є безпосереднім підписом позивача. Саме тому, твердження Позивача про те, що він не підписував договір не відповідає дійсності.
У своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що йому не було надано повної та всебічної інформації про умови кредитування, у зв'язку з чим, він вважає, що договір повинен бути визнаний недійсним.
Однак, з таким твердженням погодитися не можливо, виходячи з наступного.
На сторінці Відповідача була розміщена інформація про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства, та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення.
Розміщена інформація на сайті Відповідача є абсолютно відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитися з умовами кредитування та перш ніж заповнювати заявку на отримання кредитних коштів, не лише ознайомитися з Публічною пропозицією (офертою) та самим Договором, отримати відповідну консультацію за допомогою онлайн-чату або за номерами телефони, що вказані на сайті Відповідача.
Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності Позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Таким чином, позивач повинен довести належними та допустимими доказами наявність умислу у діях відповідача ввести в оману позивача щодо дійсних істотних умов Договору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства є свобода договору, як однієї з підстав виникнення прав та обов'язків, відповідно до яких, сторони вільні у виборі контрагента та у визначенні змісту умов співпраці, тобто, встановленні змісту прав та обов'язків за договором.
Таким чином, договір № 3236821712/634629 був укладений відповідно до вимог ст. 10 ЗУ «Про електрону комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Позивач заповнив заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію (оферту) та приєднався до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів.
Отже, між позивачем та відповідачем склались договірні правовідносини.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Необхідно зазначити, що позивач отримав кредитні кошти 16.02.2021 року зі строком користування на 30 календарних днів до 17.03.2021 року в розмірі 4 000,00 гривень 00 копійок, але станом на цей час, не здійснив погашення заборгованості в обумовлені строки.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір на тій підставі, що на його думку % (відсоткова) ставка є завищеною, а отже на думку позивача умови укладеного договору є несправедливими. Також позивач зазначає про те, що начебто він виконав свої зобов'язання у повному обсязі, однак, такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до Розділу 1 укладеного договору про надання фінансового кредиту № 3236821712/634629 Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 (гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з ч. 1,ч. 2, ч. З ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Так, умовами Кредитного Договору чітко та конкретно встановлено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору).
У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Так, згідно п. 1.2 Індивідуальної частини Договору про надання фінансового кредиту, строк дії договору 7 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (пункт 2.3 Договору).
До укладання Договору позивач мав можливість детально ознайомитися з умовами кредитування, в тому числі із розміром відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Позивач підписав Договір саме такого змісту, погодившись з його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору № 3236821712/634629 позивач отримав грошові кошти та був обізнаний про необхідність повернення разом з відсотками, які передбачені умовами Договору.
Тобто, саме позивачем було порушено умови укладеного Договору та саме до нього повинні застосовуватися наслідки такого порушення.
Враховуючи викладене вище та факт ненадання позивачем жодного належного, достатнього та достовірного доказу порушення відповідачем положень чинного законодавства України.
Станом на 15.11.2021 року позивач має 273 днів прострочки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 4000,00 грн. - основний борг (тіло) та 12 000,00 грн. - заборгованість зі сплати відсотків (%).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору. Позивач добровільно звернувся до відповідача за позикою, заповнив свої дані, підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» про захист прав споживачів.
Керуючись ст. 10-13, 81, 89, 265, 267, 279 ЦПК України,ст.ст. 652, 1054 ЦК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група»- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Суддя Салтан Л. В.