Справа № 496/568/22
Провадження № 2/496/995/22
07 лютого 2022 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,-
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів та третіх осіб про визнання недійсним електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Разом з позовною заявою позивачами надано заяву про забезпечення позову, в якій просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що реалізація майна на прилюдних торгах була проведена із грубим порушенням норм національного законодавства, у зв'язку з чим позивачі звернулися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду. Так, у поданій заяві про забезпечення позову позивачами досить змістовно викладені обставини, що стосуються позовних вимог в цілому. Але зазначено, що факт позбавлення батьків правом користування квартирою, автоматично позбавляє право користування житлом неповнолітніх осіб - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є їх єдиним та фактичним місцем проживання та порушує їх права на проживання в сім'ї зі своїми батьками. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. З огляду на те, що на даний час спірна квартира належить на праві власності відповідачу, у позивачів є обґрунтовані побоювання з приводу того, що новий власник може відчужити майно на користь іншої особи, що в подальшому утруднить ефективний захист прав позивачів у разі ухвалення судом рішення на їх користь. Сам по собі факт знаходження в особистій власності ОСОБА_5 спірної квартири підтверджує доводи позивачів про наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись спірною квартирою, якщо не вжити заходи забезпечення позову. З цього слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Новий власник квартири - ОСОБА_5 , проводить активні дії з приводу проникнення до житла дітей. Вже неодноразово нею були зроблені активні дії. 31 січня 2022 року до житла позивачів прийшла ОСОБА_5 разом з представниками органів національної поліції та намагалася проникнути до житла. Представники поліції не представилися, своїх документів не надавали. Окрім того, 01 лютого 2022 року ОСОБА_5 разом з представниками депутатів сільської ради, органами поліції, та іншими невідомими особами з'явилися до житла позивачів з вимогою вирізати двері, замінити замки та виселити всіх членів сім'ї на вулицю. На сьогоднішній день відсутнє рішення суду з приводу виселення всіх членів сім'ї зі спірної квартири. Такі незаконні дії ОСОБА_5 впливають на психологічний стан дітей, що негативно відтворюється на їх здоров'ї. Вказані заходи забезпечення позову є достатніми та ефективними, здатними забезпечити ефективний захист прав позивачів, оскільки виключатимуть можливу недобросовісну поведінку ОСОБА_5 , яка могла б призвести до необхідності додаткових звернень позивача до суду. Ці заходи забезпечення позову є співмірними існуючим позовним вимогам, та відповідають їм. У зв'язку з викладеним, позивачі звернулися до суду з вказаною заявою.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї письмові докази, суд вважає, що в заяві про забезпечення позову слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов'язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на позивача.
У заяві позивачі вказують, що на даний час спірна квартира належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_5 , тому у позивачів є обґрунтовані підстави вважати, що новий власник може відчужити майно на користь іншої особи, та у разі невжиття заходів забезпечення позову це може ускладнити чи навіть зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
На підтвердження вказаних обставин, позивачами не надано доказів того, що відповідач має намір здійснити відчуження спірної квартири та посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання можливого судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також, позивачі зазначили, що ОСОБА_5 , проводить активні дії з приводу проникнення до житла дітей. 31 січня 2022 року до житла позивачів прийшла ОСОБА_5 разом з представниками органів національної поліції та намагалася проникнути до житла.
Відтак, на підтвердження вказаних обставин, позивачами не надано суду жодного доказу.
Суд зазначає, що вказані обставини справи, які мають важливе значення для справи, можуть бути з'ясовані лише у судовому засіданні, у зв'язку з чим, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.
Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки позивачами не зазначено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, та у заяві наведені лише припущення щодо імовірності відчуження спірного нерухомого майна, на підтвердження вказаних позивачами обставин жодних доказів не надано.
Керуючись ст. ст.150-153, 187, 274, ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним електронних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Повний текст ухвали складено 07 лютого 2022 року.
Суддя О.П. Галич