ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18085/21
провадження № 2/753/94/22
/ЗАОЧНЕ/
"13" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Цимбал І.К.,
при секретарі Вербицькому В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дарницький РВ ДВС у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У вересні 2021 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 07 квітня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №2745.
В обґрунтування даного позову позивач посилається на те, що виконавчий напис вчинений поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги за кредитним договором, а тому цей напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Також документи, подані стягувачем для вчинення виконавчого напису, не є документами, які відповідно до закону можуть підтверджувати безспірність заборгованості позивача, стягнутої з останнього цим написом у відповідності до положення ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими провадиться стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
В судове засідання представник позивача не з'явився до початку розгляду справи подав заяву, про розгляд справи в його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, до початку розгляду справи направила заяву, про розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що в липні 2021 року, позивач дізнався, що на виконанні Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ перебуває виконавче провадження №51731870 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів. 28.07.2021 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №51731870, встановлено що дане провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №2745 виданого 07.04.2016 Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 1855070,45 грн. за кредитним договором №K2HCAK01627203 від 08.06.2007 /а.с. 49-74/.
Позивач стверджує, що до цього часу будь-яких документів щодо вчинення вказаного виконавчого провадження, не отримував і тільки під час ознайомлення зміг їх сфотографувати.
Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Причому, відповідно до п.3.4. Порядку № 296/5 строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Також, вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 02/МК від 10.07.2008 р. та виконавчого напису, борг стягується за період з 08.06.2007 по 25.01.2016 року - тобто за 8 років та сім місяців. В суму боргу зараховані суми пені - 48762,01 дол.США, за яким встановлені спеціальні (скорочені) строки позовної давності в 1 рік (ст.258 ЦК України).
В даному випадку слід застосувати строки позовної давності, як то передбачено ст. 256 та ст. 258 ЦК України, а також ст.88 Закону України «Про нотаріат», на що приватний нотаріус не звернув уваги.
Також слід звернути увагу на те, що право відповідача нараховувати проценти за кредитним договором припинилося з 05.06.2014, тому оспорюваним виконавчим написом незаконно стягуються відсотки за період з 05.06.2014 по 25.01.2016.
Таким чином, після спливу строку кредитування, банк мав право на стягнення позивача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України. отже, заявлена стягувачем сума боргу не може бути безспірною.
З врахуванням зазначеного, позивача стверджує, що виконавчий напис вчинений поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги за кредитним договором, а тому цей напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з тих підставах, що строк повного погашення кредиту, настав в березні 2012 року, після винесення Дарницьким районним судом рішення, про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача, у зв'язку з чим трирічний строк права вимоги за вказаним договором, передбачений ч. 1ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Виконавчий напис вчинений 07.04.2016, тобто за межами трирічного строку з дня виникнення вимоги, у зв'язку з чим цей напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Також документи, подані стягувачем для вчинення виконавчого напису, не є документами, які відповідно до закону можуть підтверджувати безспірність заборгованості позивача, стягнутої з останнього цим написом у відповідності до положення ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими провадиться стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Так, відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі Порядок), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має проводитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так,вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Також, ст.88 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Виконавчий напис приватного нотаріуса оспорюється, зокрема, у тому числі і з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленогостаттею 88 Закону України «Про нотаріат»
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат'та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дійпередбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.
Разом з тим відповідно достатті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положеньстатті 88 Закону України «Про нотаріат безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Кредитним договором не встановлений інший строк позовної давності, а отже до вказаних правовідносин застосовується загальна позовна давність - три роки з дня виникнення права вимоги (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 справа №916/3006/17)
Згідно п. 3.4 гл. 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов'язання боржником порушено. Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути поновлений нотаріусом. Пропуск стягувачем строку давності не позбавляє його права на звернення до суду з відповідним позовом.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки відповідно до умов договору погашення кредиту, процентів та інших платежів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів обчислюється з моменту (місяця) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не пересвідчився у тому, що з дня виникнення права вимоги по вказаному кредитному договору минуло не більше трьох років. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 08.06.2007 по 25.01.2016 року - тобто за 8 років та сім місяців, що явно свідчить про те, що банк звернувся до нотаріуса з пропущенням строків.
На переконання суду, у даному випадку оспорюваний виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заявлені вимоги за строк, що перевищує строк позовної давності, з дня виникнення права вимоги, минуло більше трьох років.
Окрім цього, як вбачається з наданих матеріалів, рішенням суду в тому числі із позивача стягувалась заборгованість за даним кредитним договором ще у 2012 році, в якому було вирішено врахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K2HCAK01627203 від 08.06.2007 року: звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Fiat, модель Doblo, 2007 року випуску, номер кузова/шасі: НОМЕР_1 , тип транспортного засобу: малотоннажний фургон-В; реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ) шляхом продажу автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, із зняттям автомобілю з обліку в органах ДАІ, а також надання Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
01.08.2013 на підставі «Акт приема в заклад ПАО КБ «ПриватБанк автомобиля» ОСОБА_1 добровільно передав Банку заставний автомобіль FiatDoblo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , для його подальшої реалізації Банком та погашення заборгованості.
У подальшому Банк, на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2012 року у справі № 02/2-4084/12, здійснив продаж автомобіля третім особам та за рахунок виручених коштів задовольнив кредиторські вимоги, що зокрема вбачається з виписки по рахунку (операції по кредиту за період з 01.01.2007 по 31.12.2017 року) сформованої в онлайн-банкінгу Позивача, відповідно до якої 02.12.2013 року по рахунку було здійснено операцію: Погашення 16255.34 дол. залишок склав 0,00. /а.с. 41-44/.
Таким чином, суд вважає, що даний виконавчий напис було вчинено з порушенням строків.
Окрім цього, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до таких висновків, що стягувачем не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Так, не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, хоча у вимозі стягувача зазначено з протягом п'яти днів з моменту відправлення вимоги.
Разом з цим, суд звертає увагу, що повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання, однак матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення не містять.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Окрім цього, суд звертає увагу, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, таким чином, на думку суду виконавчий напис вчинений з порушенням даної вимоги, так як стягнення з позивача відбулось за період з 2007 року по 2016 рік, при тому що зобов'язання мало бути виконаний ще у 2012 року з тверджень позивача, тобто при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було упущено дану вимогу, що призвело до настання негативних наслідків для позивача, оскільки виконавчий напис вчинений з пропущенням строків давності та окрім цього з позивача в рамках даного кредитного договору у 2012 році вже стягувалась заборгованість.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, пропущення строків та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, належності всіх документів, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Судом встановлено, що на момент видачі нотаріусом виконавчого напису, що є предметом оскарження, а саме станом на 07.04.2016 закінчився трирічний строк позовної давності, так як кредитний договір було укладено 08.06.2007 р.
Окрім цього, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2021 в тому числі з позивача стягнуто заборгованість в рамках даного кредитного договору та задоволено вимоги кредитора.
Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 908 грн. за позовну заяву та 454 грн. за заявою про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 274, 280 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дарницький РВ ДВС у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 07 квітня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №2745, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 14.01.2022.
Головуючий: