Провадження № 11-кп/818/143/22 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Справа № 640/19764/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.194 КК України
21 січня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого- ОСОБА_2 ,
суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря- ОСОБА_5 ,
обвинуваченого- ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» на вирок Київського районного суду міста Харкова від 26.06.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014220000000344 від 22.05.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 за частиною 1 статті 294 КК України,-
Вироком Київського районного суду міста Харкова від 26.06.2020 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого двох дітей - 2006 та 2007 р.н., працюючого ФОП « ОСОБА_6 », не судимого в силу статті 89 КК України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 294 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 08.04.2014 по 28.10.2014.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбуття покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки.
У відповідності до частини 1 статті 76 КК України ОСОБА_6 зобов'язано: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заставу у розмірі 97 440 грн (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок гривень), внесену ОСОБА_7 за ОСОБА_6 , згідно з ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2014 року повернуто заставодавцю ОСОБА_7 .
В задоволені цивільних позовів Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної ради, Академії внутрішніх військ МВС України, комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» до ОСОБА_6 про стягнення майнової шкоди відмовлено.
Вирішено долю речових доказів відповідно до статті 100 КПК України.
Не погодившись з вказаним вироком в частині відмови в задоволенні цивільного позову, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром» подало апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити та задовольнити заявлений цивільний позов Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне та невсебічне з'ясування всіх обставин справи.
Зокрема, зазначає, що оскаржуваним вироком встановлено, що ОСОБА_6 здійснив дії, спрямовані на захоплення будівлі по вул.Сумській, 64, у.м.Харкові, що, у свою чергу, підтверджує спричинення майнової шкоди Обласному комунальному виробничо-експлуатаційному підприємству «Держпром».
Проте, в порушення чинного процесуального законодавства України та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції не було надано правової оцінки доказам, які надавалися позивачем та які підтверджують нанесення позивачу матеріальної шкоди.
В судове засідання суду апеляційної інстанції представник Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» та прокурор, які були належним чином повідомлені про судове засідання, не з'явились, поважних причин неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за їх відсутності не надали.
Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі осіб, належним чином повідомлених про час та місце проведення апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні злочину не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 404 КПК України вирок суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Відмовляючи у задоволенні цивільного позову Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що доказів завдання незаконними діями саме обвинуваченого ОСОБА_6 майнової шкоди КВЕП «Держпром» суду не надано. Крім того, суд першої інстанції послався на вимоги пункту 6 частини 2 статті 242 КПК України, відповідно до яких призначення експертизи є обов'язковим для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Даного клопотання до суду цивільним позивачем подано не було.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими.
Згідно з положеннями частин 1, 5 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Тобто цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Загальними вимогами цивільно-процесуального законодавства визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити характер та розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв'язок між діяннями та шкодою, що настала і дати у вироку належну оцінку таким обставинам, тобто встановити точний розрахунок присуджених сум для відшкодування шкоди.
Судовим розглядом встановлено, що потерпілі та свідки не вказували конкретно на обвинуваченого, щодо його особистої участі в насильстві над особами, погромах, підпалах, знищенні майна, подоланні опору представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувались як зброя.
Протоколи огляду місця події, в яких відображено пошкодження приміщень будівлі ХОДА, та висновки судово-медичних експертиз стосовно спричинених потерпілим тілесних ушкоджень, також не містять даних стосовно безпосереднього здійснення обвинуваченим будь-яких дій, пов'язаних з насильством над особами, погромом, підпалом, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувались, як зброя.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України шкода майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом першої інстанції виключено з обвинувачення, активну участь у масових заворушеннях ОСОБА_6 , що супроводжувалася насильством над особами, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися, як зброя, оскільки воно не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи положення статті 1166 ЦК України, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження та не приймаються колегією суддів, оскільки оскаржуваний вирок прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства і належним чином мотивовано.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу ОКВЕП «Держпром» - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, -
Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду міста Харкова від 26.06.2020 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: