Іменем України
27 січня 2022 року м. Кропивницький
справа № 397/611/21
провадження № 22-ц/4809/285/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Черненка В.В.
суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.
секретар Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2021, суддя Івченко П.О., по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.12.2019 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки.
На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11.07.2021 останній має заборгованість - 22088,99 грн., з яких: 14442,85 грн. - заборгованість за кредитом; 7646,14 грн. - заборгованість по відсоткам, яку просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема, що суд не врахував, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами та правилами та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, що свідчить про ознайомлення з Умовами і правилами, а також погодився із ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Банком під час укладення договору було надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, а доказом виконання позивачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» є фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Також, позивач вважає, що навіть якщо позичальником не було підписано Тарифи та Умови і правила, останній отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами і вже повинен був сплачувати процентну ставку, а суд першої інстанції в будь-якому випадку повинен був стягнути відсотки у розмірі облікової ставки НБУ.
Суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові.
Щодо сумнівів суду першої інстанції, відносно розрахунку заборгованості, то позивач вважає, що вони є необґрунтованими та спростовуються банківською випискою.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.12.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.12.2021 справу призначено до розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 04.12.2019 відповідачем ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 6).
Суд першої інстанції зазначив, що надана позивачем копія анкети-заяви, підписана відповідачем, не містить інформацію про кредитний ліміт, про встановлення якого просив відповідач, погоджену сторонами процентну ставку за користування таким кредитним лімітом, строк кредитування тощо, а також інформацію про банківські картки, які б мали б бути випущені банківською установою, а також з наданого позивачем доказу у вигляді копії анкети-заяви взагалі не вбачається інформація щодо виду банківської послуги, за отриманням якої звертався відповідач до банку.
Суд першої інстанції зазначив, що підписання клієнтом банку заяви-анкети не є беззаперечним доказом видачі кредиту банком та отримання такого кредиту позичальником, зважаючи на той факт, що після розгляду заяви-анкети банк мав би прийняти рішення про видачу кредиту або про відмову у видачі кредиту. У разі позитивного рішення, банк мав би видати кредитну картку, про яку просив клієнт у заяві-анкеті, з дати отримання якої між сторонами виникли б договірні відносини щодо укладення кредитного договору у межах строку дії виданої картки.
Суд першої інстанції зазначив, що будь-яких доказів у вигляді: довідки про видачу відповідачу кредитні картки, виписки з банківського рахунку відповідача з зазначенням руху коштів по такому рахунку; доказів відкриття банківського рахунку та встановлення за ним кредитного ліміту із зазначенням розміру кредитного ліміту, позивач не надав. Не вбачається розмір кредитного ліміту, встановленого позивачем на банківську кратку відповідачу й з тексту позовної заяви.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий розрахунок заборгованості за договором № б/н від 2019-12-04, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , ОКПО - 2998615935, підписаний представником АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. Підпису відповідача такий розрахунок не містить. Отже позивач самостійно склав такий розрахунок, та тільки позивач міг впливати на зміст такого розрахунку незалежно від волевиявлення відповідача. Самостійно на власний розсуд складений позивачем розрахунок заборгованості не може бути визнаний судом належним доказом наявності заборгованості за кредитним договором у відповідача, оскільки такий розрахунок не підтверджується іншими доказами (первинними документами, які б свідчили про отримання відповідачем грошових коштів).
З наданого позичальником розрахунку заборгованості вбачається, що ним здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом з розрахунку 44,4 % процентна ставка (поточна) та 88,8 % процентна ставка (прострочена), хоча в позовній заяві позивач зазначав, що видавав кредит під 44,40 % на рік. Доказів існування домовленостей з відповідачем про встановлення саме такої плати за користування кредитом матеріали справи не містять.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Зелена» суд не взяв до уваги, оскільки такий витяг не містить підпису відповідача, позивач склав витяг самостійно без участі відповідача, відповідача з ним під підпис не ознайомлював.
Також суд не взяв до уваги також умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви-анкети, і позичальник погоджувався з такими Умовами, саме їх мав на увазі, підписуючи заяву-анкету, та з ними ознайомлювався.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт існування домовленостей між сторонами про укладення кредитного договору, погодження сторонами певного кредитного ліміту, встановлення погодженого сторонами розміру процентів за користування кредитом за ставкою 44,4 % та 88,8 % річних. Також позивачем не було доведено як факт видачі відповідачу кредиту так і факт його неповернення відповідачем.
Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у суд із позовом позивач надав на підтвердження позову, копію анкети-заяви № б/н від 04.12.2019 (а.с. 6).
Зазначено, що оскільки відповідач не виконав умови договору то відповідно станом на 11.07.2021 останній має заборгованість - 22088,99 грн., з яких: 14442,85 грн. - заборгованість за кредитом; 7646,14 грн. - заборгованість по відсоткам.
На підтвердження позову позивач посилається, як на належні та допустимі докази: копію анкети - заяви позичальника, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Зелена», копію документу, що посвідчує особу відповідача, розрахунок заборгованості станом на 11.07.2021, копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Відповідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Зелена», як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, збільшення процентної ставки в односторонньому порядку.
Банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись у суд із позовом позивач надав на підтвердження позову, копію анкети-заяви №б/н від 04.12.2019.
Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена анкета містить загальну інформацію про ОСОБА_1 .
В анкеті-заяві відсутня інформація, що сторонами узгоджувався тип кредитної картки, кредитний ліміт, термін дії надання банківських послуг, зокрема термін дії картки та відсоткова ставка.
Встановлені обставини свідчать, що зазначений доказ не може бути визнаний як належний та допустимий на підтвердження позову.
На підтвердження позову позивач надав розрахунок заборгованості.
Суд апеляційної інстанції перевірив зазначений доказ дійшов висновку, що зазначений розрахунок не є належним та допустимим доказом на підтвердження позову.
Розрахунок не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що сторонами узгоджувалась відсоткова ставка за надані банківські послуги. Крім того, позивач по справі в односторонньому порядку змінив початкову відсоткову ставку за користування кредитними коштами, відповідно розрахунок не відповідає тим умовам договору на який посилається позивач.
Висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
У паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» передбачено сплату штрафів, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, річну процентну ставку, а також зазначено, що інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020.
В паспорті кредиту підпис відповідача відсутній, проте зазначено, що його підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг.
Колегія суддів дійшла висновку, що паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, в тому числі щодо сплати відсотків, з огляду на таке.
Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
З огляду на викладене, зазначений Паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Не заслуговують на увагу суду посилання апеляційної скарги на те, що вірність розрахунків, наданих банком спростовуються випискою банку, з огляду на таке.
За змістом частини першої та другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувались раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Матеріалами справи підтверджується, що разом з апеляційною скаргою позивачем надано виписку ОСОБА_1 за період з 04.12.2019 по 02.12.2021 (а. с. 72).
Разом з тим, підтверджень, що вказана виписка надавалась позивачем до суду першої інстанції, матеріали справи не містять.
Подаючи апеляційну скаргу, позивач не ставив питання про долучення виписки по рахунку ОСОБА_1 до матеріалів справи та не надавав докази неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин, суд не бере до уваги надану позивачем разом з апеляційною скаргою виписку по рахунку.
Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, оскільки позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження позову.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», залишити без задоволення.
Заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.11.2021, залишити без змін.
Повний текст потсаноив складено 04.02.2022.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: