Іменем України
27 січня 2022 року м. Кропивницький
справа № 405/2618/21
провадження № 22-ц/4809/280/22
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Черненка В.В.
суддів: Єгорової С.М., Чельник О.І.
секретар Гончар В.В.
учасники справи:
представник ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2021, суддя Драний В.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, з 22.12.2011 року сторони перебувають у шлюбі, мають двох дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем.
Зазначила, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливі.
Також вказала, що між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання дітей.
Відповідач є працездатною особою однак має нерегулярний дохід, інших осіб на утриманні не має.
Просила суд розірвати шлюб між позивачем та відповідачем.
Стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до їх повноліття, а також здійснити поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою від 29.03.2021 року клопотання представника відповідача про роз'єднання позовних вимог в самостійні провадження задоволено частково. Роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ спільного майна подружжя в самостійні провадження.
В результаті автоматизованого розподілу справи позов про розірвання шлюбу, стягнення аліментів передано судді Драному В.В .
Розгляд позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, розглядалось в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2021 позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів, у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначено зокрема, що на даний час відповідач є безробітним.
На момент ухвалення рішення суду і на сьогоднішній день його навчання оплачують батьки, які проживають в іншій країні.
Постійної роботи немає, має тимчасові мінливі заробітки.
Добровільно несе витрати на утримання дітей.
Позивачем не надано докази на підтвердження, що фінансовий стан відповідача, дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 5 000 грн. на кожну дитину в місяць.
Погоджується сплачувати, щомісячно 3000 грн. на кожну дитину і нести додаткові витрати.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20.12.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21.12.2021 справу призначено до розгляду.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечується проти задоволення апеляційної скарги.
Від позивача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою її сина та зазначила, що підтверджуючі документи будуть надані в наступне судове засідання.
Згідно ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи викладені в клопотанні і дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні, оскільки не надані належні докази на підтвердження зазначеного клопотання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи знайшли своє підтвердження.
Задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, суд першої інстанції встановив, що 22.12.2011 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 22.12.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 784 (а.с. 6).
Сторони мають спільних дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 9, 10).
Відповідно довідки Льотної академії Національного університету від 06.04.2021 року № 01-08/617 ОСОБА_1 навчається на 4 курсі факультету льотної експлуатації та обслуговування повітряного руху, форма навчання - заочна (контракт з фізичною особою), орієнтовна дата закінчення навчання - жовтень 2021 року (а.с. 38).
Суд першої інстанції зазначив, що у період з грудня 2020 року по квітень 2021 року відповідач перераховував позивачу грошові кошти на утримання дітей на загальну суму 45800 грн. (а.с. 39-64).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач навчається у закладі вищої освіти на заочній, а не на денній формі навчання та у свою чергу перераховував відповідачу грошові кошти на утримання дітей, що свідчить про наявність у відповідача відповідних доходів та можливість сплачувати щомісячно 5000 грн. на утримання кожної дитини, а тому позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Позивач звернулась з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Рішенням суду першої інстанції задоволено позов в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині розміру аліментів.
З матеріалів справи вбачається, сторони мають спільних дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с. 9, 10).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 184 суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сум.
Визначений розмір аліментів, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник та одержувач не домовились про інше.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки Льотної академії Національного університету від 06.04.2021 року № 01-08/617 ОСОБА_1 навчається на 4 курсі факультету льотної експлуатації та обслуговування повітряного руху, форма навчання - заочна (контракт з фізичною особою), орієнтовна дата закінчення навчання - жовтень 2021 року (а.с. 38).
Матеріали справи свідчать, що з грудня 2020 року по квітень 2021 року відповідач добровільно перераховував позивачу грошові кошти на утримання дітей на загальну суму 45800 грн (а.с. 39-64).
Встановлені обставини сторонами не заперечується.
З матеріалів справи, зокрема пояснень відповідача вбачається, що оскільки він є студентом тому батьки допомагають йому матеріально. На даний час не працює, оскільки немає можливості працевлаштуватися за фахом. Постійних доходів не має.
Встановлені обставини позивачем не спростовані.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач добровільно надає матеріальну допомогу позивачу на утримання дітей, оскільки немає постійного заробітку і має мінливі доходи тому на даний час не заперечує сплачувати аліменти на двох дітей в розмірі 3000 грн на кожну дитину.
Висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач надавав матеріальну допомогу з грудня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 45800 грн. то відповідно позивач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 5000 грн. щомісячно на кожну дитину є необґрунтованими.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема матеріальний стан відповідача, можливість працевлаштування, відношення відповідача до обов'язку по утримання дітей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, не перевірив докази надані сторонами і зробив висновки, які ґрунтуються не на належних та допустимих доказах та нормах матеріального права, зокрема ст..182 Сімейного кодексу, а на припущеннях, оскільки факт добровільної матеріальної допомоги, який надається відповідачем на утримання дітей не дає підстави вважати, що зазначена матеріальна допомога складається із його особистих доходів з яких може вираховуватись розмір аліментів.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що так як суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, оскільки не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи то відповідно такі порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково, приймаючи до уваги встановлені обставини по справі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три) тисячі гривень, щомісячно, починаючи з 05.11.2020 року і до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Аль-Хамадані Анастасії Олегівни (25006, АДРЕСА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три) тисячі гривень, щомісячно, починаючи з 05.11.2020 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.11.2021 в частині позовної вимоги про стягнення аліментів, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три) тисячі гривень, щомісячно, починаючи з 05.11.2020 року і до досягнення дочкою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Аль-Хамадані Анастасії Олегівни (25006, АДРЕСА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три) тисячі гривень, щомісячно, починаючи з 05.11.2020 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В частині стягнення судового збору рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складено 04.02.2022.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: