Справа № 159/1048/20 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л.
Провадження № 22-ц/802/5/22 Категорія: 36 Доповідач: Здрилюк О. І.
31 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
секретар судового засідання - Вакіна Д.О.,
з участю представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідачів - Козлюк З.Р., Філюка П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» про забезпечення індивідуальним газовим лічильником, зміну способу розрахунку та перерахунок розміру спожитого газу, за апеляційними скаргами відповідачів - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2021 року,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що йому надаються послуги із постачання природного газу в квартиру АДРЕСА_1 . Облік спожитого газу ведеться на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу, який встановлено протиправно, тому ці показники не можуть бути основою для нарахування йому плати за газ.
Крім того, вважає, що загальнобудинковий лічильник газу призначений лише для складання загального балансу споживання природного газу мешканцями будинку. Підставою для нарахування йому плати за газ міг би бути індивідуальний лічильник газу, який відповідачі відмовляються встановити у його квартирі безкоштовно.
За відсутності індивідуального лічильника газу плата за газ йому має нараховуватися за встановленими нормами споживання газу.
Уточнивши позовні вимоги (а.с.97-101), просив визнати за ним право на забезпечення безкоштовним газовим лічильником за рахунок відповідачів; зобов'язати відповідачів безкоштовно встановити у його квартирі індивідуальний газовий лічильник; до його встановлення нараховувати плату за газ відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу за період 2017-2020 років відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та ліквідувати вигадану заборгованість.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2021 року позов задоволено.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» безкоштовно встановити позивачу ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 індивідуальний лічильник обліку природного газу і після його встановлення нараховувати плату за газ за його показниками.
Зобов'язано ТОВ «Волиньгаз Збут» перерахувати позивачу ОСОБА_1 плату за газ, який постачався у квартиру АДРЕСА_1 , починаючи з 30.11.2017 року, виходячи з норм споживання, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 206 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційних скаргах відповідачі АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» і ТОВ «Волиньгаз Збут» (кожен зокрема), посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
У відзивах на апеляційні скарги позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність їх вимог та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційні скарги без задоволення.
У судовому засіданні представники відповідачів апеляційні скарги підтримали із наведених у них підстав та просять їх задовольнити.
Представник позивача апеляційні скарги заперечив та просить залишити їх без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» та задоволення апеляційної скарги відповідача ТОВ «Волиньгаз Збут» і скасування рішення суду з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною першою статті 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, а саме споживає газ для приготування їжі у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.4, 5).
Відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» відмовив позивачу у встановленні у квартирі індивідуального лічильника газу, посилаючись на встановлення у будинку загальнобудинкового лічильника газу (а.с.7-21).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 цього Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: 1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; 2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; 3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; 4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; 5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; 6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.2 ст.17 цього Закону комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» є Оператором ГРМ.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року).
Установлено, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Питання щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 07 листопада 2018 року та викладено такі правові висновки.
Зі змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Стаття 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає обов'язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, позивач правомірно просив встановити у його квартирі індивідуальний газовий лічильник.
Із листування позивача із відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» вбачається, що позивач ще з 2015 року неодноразово подавав заяви на встановлення індивідуального лічильника, тобто навіть ще до самостійного встановлення відповідачем у 2017 році загальнобудинкового лічильника та отримував відповіді-відмови (а.с.7-16) і зазначеної обставини відповідач не спростував ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду щодо правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу і нарахування споживачам коштів за його споживання - відхиляються апеляційним судом, оскільки з аналогічних правовідносин питання щодо правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу без згоди співвласників будинку і нарахування споживачам коштів за його споживання після такого встановлення за його показниками було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №212/5836/17 (провадження №14-11цс21). За результатом розгляду вказаної справи було прийнято постанову від 26 жовтня 2021 року та викладено такі правові висновки.
Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.
Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.
За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу.
Судом встановлено, що загальнобудинковий лічильник природного газу за адресою: АДРЕСА_2 встановлено без згоди співвласників будинку. Ця обставини стверджується зокрема і заявою голови правління ОСББ від 23.05.2017 (а.с.17-18) і не спростована відповідачем у суді.
Посилання на відсутність фінансування для встановлення індивідуального лічильника газу в квартиру позивача - відхиляються апеляційним судом.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №150 від 28.12.2011 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» з 2011 року до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови №1625 від 27.09.2016, у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.. Додатком до постанови №422 від 24.03.2016 (у редакції постанови №2280 від 15.12.2016) ці витрати становлять 29,25 грн..
Оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, у яких були передбачені витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем.
Доводи відповідача про те, що у будинку позивача встановлений загальнобудинковий вузол обліку газу, а тому відсутні підстави для встановлення у квартирі позивача індивідуального лічильника за кошти відповідача - є безпідставними, оскільки встановлення на власний розсуд загальнобудинкового вузла обліку газу не звільняє відповідача від обов'язку встановити у квартирі позивача індивідуальний лічильник газу за кошти відповідача.
Крім того, встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу здійснено відповідачем в односторонньому порядку, без урахування волевиявлення позивача ще до його встановлення на встановлення у його квартирі саме індивідуального лічильника газу.
Також слід звернути увагу, що постановою КМУ №63 від 30.01.2019 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» рекомендовано Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» разом з операторами газорозподільних систем забезпечити встановлення індивідуальних лічильників природного газу за заявами побутових споживачів. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечити врахування у фінансовому плані товариства витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів (п.п.4, 5).
Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує його права. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 17 ч.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.
Задоволення вимог позивача буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості з іншими споживачами з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).
Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що обов'язок встановлення у квартирі споживача індивідуального лічильника природного газу, а також визначення об'єму споживання споживачем природного газу покладено саме на відповідача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз».
Позивачем не доведено, що обов'язок щодо встановлення у квартирі споживача індивідуального лічильника природного газу покладено і на Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут».
Представник цього відповідача у суді пояснив, що товариство лише автоматично нараховує кошти за той об'єм, який надано Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» і здійснить будь-який перерахунок, якщо будуть надані інші об'єми.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені обставини позивачем не спростовано, а тому відсутні підстави для задоволення позову до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут», який прав позивача не порушив.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову повністю до обох відповідачів зроблені без належного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням вимог пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі 2000 грн. (50%) лише відповідачем Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз».
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за побутовим споживачем природного газу ОСОБА_1 , що проживає у квартирі АДРЕСА_1 право на забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз».
Зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» встановити безкоштовно індивідуальний газовий лічильник у квартирі побутового споживача природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» до встановлення індивідуального газового лічильника поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу за період:
з 2017 року і до 07 лютого 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»;
з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»;
з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм) - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» про забезпечення індивідуальним газовим лічильником, зміну способу розрахунку та перерахунок розміру спожитого газу - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» в дохід держави 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 60 коп. судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді