Справа № 546/329/20
Провадження 1-кп/524/207/22
03.02.2022 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі колегії:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці клопотання прокурора про доцільність продовження строків тримання під вартою кримінальному провадженні № 12020170310000045 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області, українця, громадянинаУкраїни, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий, обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження № 12020170310000045 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до ухвали суду від 07.12.2021 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 спливає 04.02.2022 року.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, зазначивши, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти продовження йому строку тримання під вартою, посилаючись на те, що, на його думку, доказів його вини немає, а потерпіла ОСОБА_8 дає неправдиві показання.
Захисник ОСОБА_6 також заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пославшись на відсутність достовірних доказів вини ОСОБА_7 , а також на те, що ризики, вказані прокурором також не знаходять свого підтвердження в судовому засіданні.
Суд, вислухавши думки сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину стосовно особи похилого віку з якою проживає в одному селі, не має родини та утриманців, а також не має законного джерела доходів. Потерпіла ОСОБА_8 під час її допиту в судовому засіданні впевнено вказала на обвинуваченого як на особу, що вчинила відносно неї розбійний напад. Також потерпіла у своїх показаннях повідомила, що безпосередньо після вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_7 висловлював погрози на адресу потерпілої з метою її залякування та спонукання до зміни показань.
Таким чином, з урахуванням тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності вини та визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики втратили свою актуальність.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків.
Отже, зважаючи на те, що до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд, -
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме - до 3 квітня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського Апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуючий суддя Оксана Пальчик
Судді Ліна
ОСОБА_9