359/8265/21
1-кс/359/1300/2021
про застосування запобіжного заходу
03 лютого 2022 року м. Бориспіль
Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5
розглянувши клопотання начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Бориспільського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110100001764 від 25.09.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч.3 ст. 357 КК України,
Начальник відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що слідчим відділом Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110100001764 від 25.09.2020 року.
За твердженням слідчого, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 4 ст. 187 КК України: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, вчинений організованою групою; ч. 3 ст. 146 КК України викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений організованою групою; ч. 4 ст. 189 КК України вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами (вимагання), вчинене повторно, з погрозою вбивства, вчинене організованою групою; ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 353 КК України самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, вчинене організованою групою; ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, вчинене організованою групою.
В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий у клопотанні зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема про ризики переховування від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованих злочинів, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення та поведінку підозрюваного після цього, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не гарантує можливості запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також прокурор додав, що підозрюваний вже не має наміру ухилятися від слідства, у зв'яжу з чим він сам добровільно з'явився до правоохоронних органів, а тому ризик його втечі зменшився. В свою чергу, підозрюваний та його захисник просили слідчого суддю обрати інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що 07.07.2020 р. ОСОБА_4 повідо млено про підозру, яку було змінено на нову підозру від 22.09.2020 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України.
Суд звертає увагу на те, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Санкція ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; ч. 4 ст. 189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; ч. 1 ст. 353 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років; ч. 3 ст. 357 КК України передбачає покарання у виді штрафу обмеженням волі на строк до трьох років, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Водночас, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана в клопотанні фабула у сукупності з наданими підозрюваним поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України. Для визначення причетності ОСОБА_4 до подій вказаних кримінальних правопорушень слідчим суддею досліджено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.03.2020; протокол огляду місця події від 09.03.2020 відповідно до якого працівниками поліції оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення; протокол огляду місця події від 11.03.2020 відповідно до якого працівниками поліції зафіксовано місце вчинення злочину та вилучено чотири недопалки від сигарет, один з яких зі слідами речовини бурого кольору; показання потерпілого ОСОБА_7 ; копію квитанції №03НК-1РН1-ЕХ1М-ВТСН від 09.03.2020 відповідно до якої з банківської картки «Монобанк» яка належить ОСОБА_7 , о 21 год. 28 хв. здійснено транзакцію на картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ; висновок судово-медичної експертизи № 40 від 31.03.2020 відповідно до якої у потерпілого ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2020 відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав на фотознімку особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка нанесла йому перша тілесні ушкодження під час викрадення, під час вчинення розбійного нападу передала пістолет іншій особі та була присутня під час вимагання грошових коштів; показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 ; показання потерпілого ОСОБА_13 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 357 КК України. Санкція ч. 3 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; ч. 4 ст. 189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна; ч. 1 ст. 353 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років; ч. 3 ст. 357 КК України передбачає покарання у виді штрафу обмеженням волі на строк до трьох років. Дані про особу ОСОБА_4 свідчать про те, що він проживає в м. Київ, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Суд погоджується із доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, та допускає, що обвинувачений може вдатися до переховування як способу поведінки у випадку загрози його інтересам. З урахування доводів прокурора та поведінки підозрюваного вказаний ризик є мінімальний. Наявність інших ризиків прокурором взагалі не доведено. Отже, головуючий вважає, що існує єдиний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Ні в письмовому клопотанні, ні усно в судовому засіданні прокурор не зазначив про обставини, які свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу. Усвою чергу, захисник просив суд розглянути можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Головуючий погоджується із доводами сторони захисту, що прокурором не доведено недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду. На думку суду, з урахуванням соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця проживання до обвинуваченого можливо застосувати менш суворий запобіжний захід - домашній арешт, який полягатиме у забороні підозрюваного залишати житло за адресою АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня.
Керуючись ст. 176-178, 183, 194-196, 331 КПК України,
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою АДРЕСА_1 з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, а також не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та зобов'язати його невідкладно прибути до місця свого проживання.
Ухвала про застосування запобіжного заходу діє до 01.04.2022 року включно.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік обвинуваченого і повідомити про це суд.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено о 08.30 год. 04.02.2022 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1