Справа № 357/1112/22
3/357/1116/22
04 лютого 2022 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І. Д.
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Тилика Т.М.,
розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ГР № 203530 від 23 січня 2022 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (далі - протокол),
згідно із протоколом 18 січня 2022 року о 16:50 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку із своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої виражався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував при цьому, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В ході розгляду протоколу, ОСОБА_1 надав покази про те, що 18 січня 2022 року, близько 17:00 год. він дійсно прийшов до дружини на роботу до її кабінету, щоб помиритися, оскільки в суді перебував її позов про розірвання шлюбу. В стані алкогольного сп'яніння не перебував. В кінці розмовляли на підвищених тонах. Мабуть вона образилась. Нецензурної лайки не допускав. Вважає, що ОСОБА_2 звернулася до поліції, для того, щоб він не перешкоджав розірванню шлюбу і написав заяву про визнання позову.
Захисник Тилик Т.М. просив закрити провадження у справі.
Мотивував свої вимоги тим, що у протоколі не зазначено свідків, що в день події у процесі розірвання шлюбу і ОСОБА_1 хотів зберегти шлюб, в ході виклику 18 січня 2022 року, ОСОБА_2 не повідомляла про домашнє насильство, а звернулася із заявою пізніше.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно із ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, до протоколу мають бути докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчиняла відносно потерпілого словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суддя зазначає, що до протоколу таких доказів не надано.
В справі дійсно міститься заява ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності її чоловіка, в якій указано про факт вчинення відносно неї психологічного насильства та на свідків, які можуть це підтвердити.
Однак, пояснення у них не відбиралися.
Натомість, ОСОБА_1 надав покази, які кардинально відрізняються від відомостей у заяві ОСОБА_2 .
За таких обставин, з огляду на додані до протоколу докази, неможливо достовірно установити, дійсні обставини подій.
Згідно із ч. 3 ст. 63 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, не доведено, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, керуючись ст. 247 КУпАП, суддя
провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області І. Д. Дубановська