Справа №339/449/21
59
2/339/22/22
07 лютого 2022 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
cекретаря судового засідання Ганчар Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про право на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що вона є дочкою ОСОБА_4 , якій на праві власності належить нерухоме майно - частина будинку та земельні ділянки по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 мама померла, спадкоємцями після смерті є: вона, чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 .
На час смерті мами вона була зареєстрована та проживала разом із нею, а тому прийняла спадщину після її смерті, вступивши у володіння та управління спадковим майном. ЇЇ батько та брат відмовилися від своєї частки у спадковому майні на її користь.
Позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало матері, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 19/50 часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0491 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_2
Однак, на земельну ділянку площею 0,2131 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутністьправовстановлюючих документів.
Як їй стало відомо, ще за життя мама розпочала приватизацію спірної земельної ділянки, але не завершила, оскільки не отримала Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку.
У зв'язку із цим, зараз позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити спадкові права на спірну земельну ділянку, що й стало підставою для звернення до суду.
31 грудня 2021року провадження у зазначеній справі відкрито, призначено до підготовчого засідання.
21 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, оскільки працевлаштована в іншій області і не має можливості бути присутньою під час розгляду справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.56).
Відповідачі, не з'явившись у судові засідання, подали заяви, в яких просять розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги визнають та не мають претензій до спадкового майна (а.с.44-45).
Такі дії сторін не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Окрім того, згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про прийняття визнання відповідачами позову та задоволення позовних вимог, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси третіх осіб.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що предметом розгляду справи є земельна ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2131 га по АДРЕСА_1 .
Як встановив суд, 21 червня 2007 року ОСОБА_4 , отримавши рішення Болехівської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку, виготовила технічний звіт по підготовці та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2131 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0491 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_2 (а.с.21-28).
В подальшому, ОСОБА_4 07 листопада 2008 року отримала рішення Болехівської міської ради «Про затвердження технічного звіту по підготовці та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та надання її у власність ОСОБА_4 » (а.с.19-20).
Окрім того, витягом з Державного земельного кадастру вбачається, що спірній земельній ділянці площею 0,2131 га присвоєно кадастровий номер 2610200000:15:025:0089 (а.с.11-13).
Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (державний кадастровий реєстратор Гульчій В.В.) встановлено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1441,40 грн., державний акт на дану земельну ділянку не видавався (а.с.14).
Фактично земельна ділянка сформована, має чітку площу та розміри, винесена в натурі на місцевості, присвоєний кадастровий номер, наявна інформація в публічно-кадастровій карті. Технічна документація на ім'я ОСОБА_4 була розроблена ПП. НВП Геобуд, Л.Соболь (а.с.11).
Однак, ОСОБА_4 не завершила приватизацію земельної ділянки, оскільки не отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2131 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Головним Управлінням Держгеокадарстру в Івано-Франківській області ( а.с.14).
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни.
Згідно ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 118 ЗК України, процедура приватизації розпочинається після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: 19/50 часток житлового будинкупо АДРЕСА_2 ;земельну ділянку площею 0,0491 га, кадастровий номер 2610200000:01:034:0176 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 ;земельну ділянку площею 0,2131 га, кадастровий номер 2610200000:15:025:0089 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.8).
За життя ОСОБА_4 не розпорядилася своїм майном у випадку смерті, а тому спадкування відбувається за законом між чоловіком ОСОБА_2 та дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.7).
Позивач вважається такою, що прийняла спадщину в силу статті 1268 ЦК України після смерті матері ОСОБА_4 оскільки реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини (а.с.33-34).
17 грудня 2021 року позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої зареєстрована спадкова справа (а.с.17), а відповідачі 02 квітня 2021 року - із заявами про відмову від спадщини (а.с.15-16).
Факт родинних відносин між сторонами та спадкодавцем підтверджується свідоцтвами про народження та про одруження (а.с.7;51;58).
В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином до позивачка перейшло право на завершення приватизації вказаних земельних ділянок.
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В силу положення ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до приписів частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Також, встановлено, що на нерухоме майно, на яке ОСОБА_4 (мама) за життя виготовила правовстановлюючі документи, позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: на 19/50 часток житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ;земельну ділянку площею 0,0491 га, кадастровий номер 2610200000:01:034:0176 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с.59).
А, на земельну ділянку площею 0,2131га, кадастровий номер 2610200000:15:025:0089 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 отримала відмову у зв'язку із ненаданням позивачем документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку (нотаріальна відмова - а.с.18).
Положеннями ст. 152 ЗК України, передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.
Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243св18, зазначив, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, оформлення речових прав на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За життя спадкодавцем ОСОБА_4 розпочато процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,2131 га, кадастровий номер 2610200000:15:025:0089 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Однак, у зв'язку із смертю процедура приватизації не завершена, державний акт не видано.
У такому випадку така земельна ділянка входять до складу спадщини, а спадкоємець померлої ОСОБА_1 набуває право на завершення приватизації.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок"(втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Через не завершення процедури приватизації ОСОБА_4 за життя не було отримано державний акт, а тому за спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку захисту спадкових прав необхідно визнати право на завершення процедури приватизації та одержання правовстановлюючих документів на ім'я спадкоємця, шляхом здійснення всіх реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією спірної земельної ділянки.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 померла до видачі державного акта, до позивача, як її спадкоємця в порядку спадкування перейшло право на завершення приватизації, оскільки право власності на земельну ділянку у ОСОБА_4 не виникло, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я позивача.
За таких підстав, суд, переконується в тому, що саме тому позивач має право звертатися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та проведення державної реєстрації за ними права власності на цю земельну ділянку.
На підставі наведеного ст. 1220-1223,1268,1269 ЦК України, керуючись ст. 206, 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 0,2131 га, кадастровий номер 2610200000:15:025:0089 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Долинським РВУ МВС в Івано-Франківській області, 20 березня 2001 року, місце проживання АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , орган, що видав 2617, виданий 14 січня 2019 року, місце реєстрації АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий Болехівським МВ УМВС в Івано-Франківській області, 22 листопада 1996 року, місце реєстрації АДРЕСА_4 .
Суддя Головенко О.С.