Справа № 183/246/21
№ 2-а/183/16/22
19 січня 2022 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Городецького Д. І.,
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченка Юрія Анатолійовича, Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-
19 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Ухвалою суду від 22 січня 2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.
28 січня 2021 року на виконання даної ухвали, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в новій редакції, згідно якої усунув недоліки первісної.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 посилався на те, що 07 січня 2021 року начальником сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченко Ю.А. винесена постанова серії БАБ № 218775про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до змісту постанови адміністративне правопорушення виразилось у тому, що 07 січня 2021 року о 11.50 год., він, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Hyundai Matrix, державний номерний знак НОМЕР_1 ,по вул. Соборна у м. Перещепине Новомосковського району, на неодноразову вимогу співробітників поліції не пред'явив документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
З даною постановою капітана поліції він не погоджується в повному обсязі, оскільки вона необґрунтована, недоведена, а інкримінуєме йому правопорушення не підтверджується жодним доказом.
Зазначив, що дійсно 07 січня 2021 року близько 11.50 год. він керував транспортним засобом Hyundai Matrix, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Соборна у м. Перещепине Новомосковського району, був зупинений працівниками поліції без законних на те підстав. Після зупинки, капітан поліції Тімченко Ю.А. не представившись, не повідомивши причину зупинки його транспортного засобу, почав вимагати в нього документи, а саме посвідчення водія, на що ОСОБА_1 відповів працівнику поліції, що в останнього відсутні підстави вимагати посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, оскільки він не порушував будь-яких правил дорожнього руху. Потім працівник поліції вказав на лобове скло автомобіля, яке йому начебто не сподобалося, при цьому ніякого протоколу та постанови працівник поліції Тімченко Ю.А. в присутності позивача не складав.
ОСОБА_1 вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський не навів жодних доказів про скоєння ним даного правопорушення, оскільки він будь-яких правил дорожнього руху не порушував.
У зв'язку з наведеним, просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 29 січня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Не погоджуючись із пред'явленим позовом, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з вернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому посилався на правомірність ухваленої капітаном поліції Тімченком Ю.А. постанови з дотриманням процедури її складення та наявності всіх доказів вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, а тому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Зокрема посилався на те, що позивачем пропущений строк на звернення до з даним позовом. Крім того вважає, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області у даній справі є неналежним відповідачем, в той час як належним є начальник сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченко Юрій Анатолійович.
Інші відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися, доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення до суду не надали.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та перевіривши достатність наявних у справі доказів для їх встановлення, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07 січня 2021 року начальником сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченко Ю.А. винесена постанова серії БАБ № 218775 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 07 січня 2021 року о 11.50 год., він, керуючи транспортним засобом HyundaiMatrix, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Соборна у м. Перещепине Новомосковського району, на неодноразову вимогу співробітників поліції не пред'явив документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом позову, позивач визнає, що при оформленні оскаржуваної постанови він не вносив письмові заперечення до постанови і не надавав такі заперечення на окремому аркуші.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.126 КУпАП.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, в тому числі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 2.3 «а» ПДР водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як передбачено ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначені випадки, коли поліцейський має право зупиняти транспортні засоби. Так, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Крім того, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках. передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стаття 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачає обов'язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно п.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
На думку суду положення ст. 21 п.2 вказаного Закону узгоджуються з положеннями ст. 53 цього Закону і обидві норми передбачають право посадових осіб поліції перевіряти наявність полісу.
В той же час, пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, вказаними нормами права визначено обов'язок водія мати при собі вищезазначені документи, які мають бути пред'явлені посадовим особам органів.
Таким чином, з сукупності вказаних норм вбачається, що поліцейський при зупиненні транспортного засобу наділений правом вимагати відповідні документи, а водій зобов'язаний цю вимогу виконати. Але таке зупинення має бути законним та пов'язаним з тією обставиною, що водій допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху.
Згідно зі ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владнихповноважень щододоказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Статтею 72 КАС України визначено поняття доказів, якими у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Між тим, Верховний Суд постановою від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України Відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Як слідує з оскаржуваної постанови, вона не містить посилань на будь-який доказ (відеофіксацію) вчинення правопорушення.
В порушення статті 280 КУпАП відповідачем фактично не зафіксовано порушення правил дорожнього руху, яке б доводило вину позивача. У відповідності до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач винним себе не визнає, оскільки Правил дорожнього руху не порушував, а тому вважає, що його вина у скоєні правопорушення відповідачем не доведена.
Судом встановлено, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем будь-яких Правил дорожнього руху України.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 березня2019 року (ВС/ККС у справі № 686/11314/17), згідно якої суд дійшов до висновку про те, що оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними. Суд акцентував увагу на тому , що оскільки позивач порушив ПДР України, то поліцейський, що зупинив автомобіль з метою проведення профілактичної бесіди з водієм та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 32 Закону України "Про національну поліцію"та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України. Однак при цьому, відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем п. 2.1 Правил дорожнього руху, за яке настає відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).
Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем правил дорожнього руху України, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із дотриманням строку, встановленого КУпАП та КАС України, позовні вимоги позивача в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення обґрунтовані та підлягають задоволенню,постанова серії БАБ № 218775 у справі про адміністративне правопорушення від 07 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Що стосується вимог про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною,суд вважає, що з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Доводи представника відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про те, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі не заслуговують на увагу, з огляду на нижченаведене.
Так, відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На ту обставину, що інспектор поліції, в даному випадку капітан поліції Тімченко Ю.А., не може виступати самостійним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є саме державний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, звернув увагу Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.
У зв'язку з чим, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області є належним відповідачем у цій справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб'єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 454,00 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 79, 120, 139, 241-246, 250-251, 257-263, 268-271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченка Юрія Анатолійовича, Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Постанову начальника сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченка Юрія Анатолійовича серії БАБ № 218775від 07 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП,- скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126КУпАП,- закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: начальник сектору реагування патрульної поліції Перещепинського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Тімченко Юрій Анатолійович, робоча адреса: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, м-н. «Кільченський», буд. 7;
- відповідач: Перещепинське відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, адреса місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, м-н. «Кільченський», буд. 7;
- відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, буд. 2-А.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 19 січня 2022 року.
Суддя Д. І. Городецький