Справа № 161/21504/21
Провадження № 2/161/1126/22
(заочне)
07 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
29.11.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказала, що вона та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , з яким вона у період з 1998 року по 2018 року перебувала в зареєстрованому шлюбі. Вказує, що відповідач за адресою своєї реєстрації з 2018 року не проживає, а також забезпечений іншим житлом. Зазначені обставини порушують її право власності, а тому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи, заяви про залишення позову без розгляду від неї на адресу суду не надходили.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви, клопотання, пояснення на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини другої статті 233 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.
Оскільки учаснмкм справи були належним чином повідомлені про день, час, місце розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
За наведених обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті та постановити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 13.02.1997 року згідно з розпорядженням (наказом) від 13.02.1997 року № 237-р і зареєстрованого у відділі по приватизації житлового фонду під № 237-р/55 (а.с. 9), свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 13.01.2012 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Кухлевською М.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 34 (а.с. 10), договором дарування від 17.02.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Спіріною І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 218 (а.с. 11), витягом про державну реєстрацію прав КП «Волинське обласне БТІ» № 33450948 від 13.03.2012 року (а.с. 12) та інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14).
Як вбачається із довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований, зокрема, відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13), який є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до листів Луцького РУП ГУНП у Волинській області (Луцького ВП) № 6152/58/04-20 від 24.02.2020 року та № 35984/50/04-21 від 19.08.2021 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою своєї реєстрації з 2018 року та по даний час не проживає (а.с. 15, 16).
Судом також встановлено, що відповідач не приймає участі в утриманні квартири АДРЕСА_1 , його речей у даному житлі немає та він не сплачує комунальні платежі.
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Вищевказана норма чинного законодавства кореспондується з положенням ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації понад один рік.
Будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні квартирою та проживанні в ній, про поважність причин відсутності з 2018 року, наявність між ним і власниками житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
Крім того, суд вважає доведеним, що реєстрація ОСОБА_2 в належному позивачці житловому приміщенні, впливає на вартість комунальних послуг, отримання субсидій та інших соціальних допомог, у зв'язку з чим остання змушена нести додаткові витрати, що істотно впливає та обмежує реалізацію їх права власності на житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що є всі передбачені законодавством підстави для визнання відповідача ОСОБА_2 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.
Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 07 лютого 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська