Справа № 159/5816/21
Провадження № 2/159/151/22
07 лютого 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.06.2019 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано Ковельським міськрайонним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що разом з нею проживає та перебуває на утриманні її малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю.
Крім цього, позивач вказує, що відповідач зловживає спиртними напоями та в стані алкогольного сп'яніння стає агресивним, регулярно влаштовує в сім'ї насильство, ображає позивача та її малолітнього сина, в присутності дітей вживає нецензурні слова, що негативно впливає на здоров'я сина, оскільки у зв'язку з хворобою йому потрібен постійний спокій, а також на емоційний стан дочки, яка ще нічого не розуміє, але переживає стрес під час конфліктів, які влаштовує відповідач. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, і є таким, що суперечить інтересам позивача та її дітей, оскільки загрожує життю та здоров'ю, перешкоджає вихованню та здоровому розвитку дітей.
Також позивач вказує, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
Крім цього, позивач вказує, що на даний час вона знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною та не має можливості працювати і забезпечити необхідним та достатнім своїх дітей, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання.
Обґрунтовуючи вказаними обставинами свої позовні вимоги, позивач просила суд: розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 27.06.2019 року Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 222; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 3000,00 (три тисячі) грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Крім цього, позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.10.2021 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав. Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК ).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено з свідоцтва про шлюб, сторони перебувають у шлюбі з 27.06.2019 року, який зареєстровано Ковельським міськрайонним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 222.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про її народження.
Неповнолітня дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується копіями аркушів будинкової книги та не спростовано відповідачем.
Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно ч. 3 ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
З огляду на викладені правові норми, обставини по справі та позицію позивача щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, в сім'ї втрачена взаємоповага та розуміння, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо. Зважаючи на дійсні причини розірвання шлюбу, зазначені позивачем, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача та інтересам неповнолітньої дитини.
Таким чином суд прийшов до висновку про те, що слід розірвати шлюб між сторонами.
Крім цього, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні, а у разі недосягнення такої згоди кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду.
Згідно вимог ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, за заявою платника або одержувача аліменти можуть бути визначені у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд вважає, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідач є працездатним, має певні доходи, а тому може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Доказів того, що він не має ніяких доходів суду не подав.
Таким чином вбачаються підстави для стягнення аліментів з відповідача в твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі, а згідно ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідач має вік 33 роки, не подав доказів існування обставин, які істотно обмежують його працездатність, доказів наявності на його утриманні інших непрацездатних осіб, доказів існування інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, з врахуванням суми прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленому ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 1500 грн. щомісячно та на утримання дружини у розмірі по 1500 грн. щомісячно.
Визначений розмір аліментів в сумі 1500 грн. щомісячно на утримання дитини та на утримання дружини у розмірі по 1500 грн. щомісячно незначно більший від половини прожиткового мінімуму та, на переконання суду, буде об'єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.
Позивач не довела, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини в більшому розмірі.
За таких обставин, з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно та на утримання дружини у розмірі по 1500 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 05.10.2021 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 84, 77, 80, 110, 112, 141, 180-182, 184 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.06.2009 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 27.06.2019 року Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 222.
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.06.2009 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 05.10.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.06.2009 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 05.10.2021 року і до досягнення дитиною - дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.06.2009 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в користь держави судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК