03.02.22
Справа № 635/2454/20
Провадження по справі № 2/635/1694/2022
25 січня 2022 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді - Шинкарчука Я. А.,
при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Назаренко Ольга Олександрівна, про визначення права власності в порядку спадкування, -
У квітні 2020 року до Харківського районного суду Харківської області від адвоката Хряк Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
-визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої «02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 цільове призначення якої «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст позовних вимог
В обґрунтування вимог позовної заяви Позивачем зазначено, що 29 березня 2012 року матір'ю ОСОБА_4 складено заповіт, за яким ОСОБА_4 передає всю належну їй земельну ділянку, площею 0,1500 га, цільове призначення (використання) - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6325157600:00:004:0017, та розташовані на ній жилий будинок, господарські будівлі і споруди - ОСОБА_3 (сину Позивача). А також, всю належну їй земельну ділянку (кадастровий номер 6325157900:00:019:0308), площею 0,110 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) розташовану на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, в АДРЕСА_2 , та розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі і споруди - ОСОБА_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05 січня 2018 року Виконавчим комітетом Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №01. У визначений законом шестимісячний строк син померлої - ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначені земельні ділянки, тоді як син ОСОБА_3 , відмовився від прийняття спадщини за заповітом. Однак, нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмолено, аргументуючи тим, що неможливо встановити обсяг спадкового майна, оскільки документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 та 6325157900:00:019:0308 та їх частки відсутні. Зазначені земельні ділянки були придбані ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу під час її перебування у шлюбі у спільну сумісну власність подружжя. Однак, за час свого життя ОСОБА_4 не здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 на своє ім'я та не оформила спадкових прав на 1 / 2 частки земельних ділянок за кадастровими номерами 6325157600:00:004:0017 та 6325157900:00:019:0308 після смерті чоловіка. З приводу визнання права власності Позивач посилається на те, що мати набула право власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу та прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. Свою позицію обґрунтовує ч. 1 ст. 1225 ЦК України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення та п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Позиція відповідача з приводу вимог позову
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Іванова Ольга Іванівна надала заяву, в якій зазначила, що жодних претензій та заперечень до Позивача, ОСОБА_1 , не мають, а також позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.
Позиція співвідповідача з приводу вимог позову
ОСОБА_3 , залучений як співвідповідач, надіслав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Процесуальні дії у справі
На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 травня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, окреслено недоліки, які слід усунути та надано строк для їх усунення.
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.
Представник Позивача надала до суду клопотання про залучення до участі у справі за позовом співвідповідача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, представник Позивача в порядку статті 84 ЦПК України надала до суду клопотання про витребування доказів, в якій просить витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. належним чином завірену копію спадкової справи № 12/2018 заведену 21 травня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, представник Позивача надала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копію Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2019 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224055949 від 15.09.2020 року.
На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 16 вересня 2020 року клопотання представника Позивача про залучення в якості співвідповідача, про витребування доказів та про долучення доказів до матеріалів справи задоволені.
03 листопада 2011 року на виконання ухвали суду від 16 вересня 2020 року від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 12/2018, заведена 21 травня 20189 року після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року підготовче провадження у даній цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. .
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача, адвоката Хряк А.О., в матеріалах справи міститься заява, в якій остання просить суд проводити розгляд даної справи у її відсутність та підтримує позов в повному обсязі.
Від представника відповідача, адвоката Іванової О.І., в матеріалах справи міститься заява про розгляд даної справи у відсутність представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Співвідповідач надав заяву про розгляд даної справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що 05 січня 2018 року Виконавчим комітетом Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №01.
29 березня 2012 року померлою складено заповіт, за яким ОСОБА_4 передає всю належну їй земельну ділянку, площею 0,1500 га, цільове призначення (використання) - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6325157600:00:004:0017, та розташовані на ній жилий будинок, господарські будівлі і споруди - ОСОБА_3 . А також, всю належну їй земельну ділянку (кадастровий номер 6325157900:00:019:0308), площею 0,110 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) розташовану на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, в АДРЕСА_2 , та розташовані на ній житловий будинок, господарські будівлі і споруди - ОСОБА_1 .
Земельна ділянка за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 придбана ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу ABB №963590 від 03.11.1999 року, за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,15 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні виконкому Манченковської селищної ради, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку/присадібна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 була придбана ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2001 року, згідно якому ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).
На підставі Договору купівлі-продажу ABB №963590 від 03.11.1999 року ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017, а на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2001 року - на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308.
Вказані земельні ділянки придбані ОСОБА_4 під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_7 у спільну сумісну власність подружжя.
Після смерті ОСОБА_7 (чоловіка спадкодавиці), померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав у АДРЕСА_3 , Шостою харківською міською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №4/2006, за заявою ОСОБА_4 . Діти спадкодавця, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відмовилися від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_4 . Однак, Свідоцтво про право на спадщину щодо 1 /2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та щодо 1 /2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 не видавалося. Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, ОСОБА_7 , але не оформила своїх спадкових прав на них.
Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. відкрито спадкову справу №12/2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та постійно проживала, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачем після померлої ОСОБА_4 було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої «02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», а також заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»
ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, про що була складена відповідна заява.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У відповідності до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» № 4909/04, § 58).
Відтак, статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом та за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
У частині першій статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до вимог частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
За змістом статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частина третя цієї статті встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно статті 6 Земельного кодексу України, громадяни набувають право власності на земельну ділянку у разі одержання їх в спадщину.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину, після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо вимоги про визнання права власності на 1 / 2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.
У відповідності до статті 13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Так, відповідно до положень ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно з ст.23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Так, земельна ділянка за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 придбана ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу ABB №963590 від 03.11.1999 року, за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку площею 0,15 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні виконкому Манченковської селищної ради, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку/присадібна ділянка/, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_5 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю Серії ХР 25-60-18067 від 15.11.1995 р.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6311521542019 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 та посвідчується державним актом від 31.01.2007 р. ЯГ 082844.
Земельна ділянка за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 була придбана ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2001 року, згідно якому ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купила земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надану для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).
Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на землю Серії ХР 25-69-51360 від 07.07.1997 р.
Проте, відповідно до п. а ч.2 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок») право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Також, відповідно до п 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
На підставі вищезазначеного, цивільно-правова угода є підставою набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, вказані земельні ділянки придбані ОСОБА_4 під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_7 у спільну сумісну власність подружжя.
У порядку ст. ст. 22 та 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року (втратив чинність 01.01.2004 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Тобто, кожен з подружжя має право на 1 / 2 частку у вказаних вище земельних ділянок.
Після смерті ОСОБА_7 (чоловіка спадкодавця), померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживав у АДРЕСА_3 , Шостою харківською міською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №4/2006, за заявою ОСОБА_4 . Діти спадкодавця, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відмовилися від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_4 . Однак, Свідоцтво про право на спадщину щодо 1 / 2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та щодо 1 / 2 частки земельної ділянки за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 не видавалося. Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, ОСОБА_7 .
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1261 ЦК України).
Після смерті ОСОБА_4 нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.12.2019 року, відповідно до якого право власності на 1 / 2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої «02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» належить Позивачу, ОСОБА_1 .
Однак, відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу 1 /2 частку даної земельної ділянки, нотаріус посилається на відсутність державного акту на зазначену частку у ОСОБА_7 .
Проте у відповідності до ст. 1225 ЦК України дана обставина не є підтвердженням відсутності права власності на частку земельної ділянки.
Аналогічна позиція стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку, нотаріус посилається на відсутність державного акту у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , відсутність документів, що підтверджують прийняття спадщини на 1 / 2 частку земельної ділянки після смерті чоловіка.
Відповідно до норм ст. ст 1225, 1296 ЦК України земельна ділянка за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2001 року.
Згідно ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20.06.1969 року (втратив чинність 01.01.2004 року) подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мали право на 1 / 2 частку у даній земельній ділянки.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко Ольгою Олександрівною, ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, ОСОБА_7 .
Висновки суду за результатами розгляду справи
Підставою звернення позивача до суду з даним позовом є неможливість оформлення права на спадщину у нотаріуса з причин неможливості встановити обсяг спадкового майна у зв'язку з тим, що немає відповідних документів.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, здійснивши правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки судом встановлено, що позивач як спадкоємець набув право власності на 1 / 2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись статями 10, 11, 12, 60, 81, 88, 200, 209, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Назаренко Ольга Олександрівна, про визначення права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частку земельної ділянки за кадастровим номером 6325157600:00:004:0017 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої «02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 6325157900:00:019:0308 площею 0,1100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої «02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,
відповідач - ОСОБА_2 , паспорт США # НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ,
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.05.2005 року, РНОКПП - відсутній, адреса реєстрації АДРЕСА_6 .
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Назаренко Ольга Олександрівна, місцезнаходження за адресою: проспект Науки, 39, літ.А-7, м.Харків, 61072.
Повний текст рішення складений 03 лютого 2022 року.
Суддя Я. А. Шинкарчук