Справа № 11-кп/824/702/2022 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
12 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Білоцерківскього міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2021 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12019110030000649, -
Вироком Білоцерківскього міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2021 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погибляк Лисянського району Черкаської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2018 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком один рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.11.2018 та визначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання рахувати з 20 серпня 2021 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано до покарання строк перебування ОСОБА_8 в місцях попереднього ув'язнення: 05.03.2019, 06.03.2019, з 14.03.2019 по 19.08.2021 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід тримання під вартою в ДУ «Київський СІЗО».
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 25 316 (двадцять п'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 95 коп. та моральну шкоду - в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень.
Судом визнано доведеним, що 02 березня 2019 року близько 22 години на першому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_3 , під час спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якого ОСОБА_10 наніс ОСОБА_8 удар кулаком руки в ніс. Внаслідок цього у ОСОБА_8 виник умисел на заподіяння фізичної шкоди ОСОБА_10 . Для реалізації свого умислу ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, наніс не менше 5 ударів ногами та руками по тілу та голові ОСОБА_10 , внаслідок чого завдав останньому тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 170-124 від 18.04.2019 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та які перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить вирок Білоцерківскього міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2021 року скасувати як незаконний і необґрунтований, провадження його нього закрити закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження його винуватості; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не знайшли свого підтвердження дослідженими судом доказами; суд першої інстанції допустив порушення його права на захист, не надавши йому за його клопотанням часу на підготовку до судових дебатів, а також протягом судового розгляду він був позбавлений кваліфікованої юридичної допомоги.
Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом тридцятиденного строку на внесення апеляційної скарги вказує на те, що він був позбавленої кваліфікованої юридичної допомоги.
Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження Білоцерківскього міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2021 року окремому вирішенню не підлягає, оскільки апеляційна скарга подана у строк, передбачений на апеляційне оскарження.
Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції подав клопотання про доступ до правосуддя та захисту прав і свобод, за змістом аналогічний його апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі обвинуваченого, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни; вивчивши і перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
На підтвердження встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано послався на докази, дослідженні безпосередньо в судовому засіданні, яким у вироку дав детальну оцінку у розумінні ст. 94 КПК України та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття, зокрема даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 05.03.2019 року внесено відомості до ЄРДР за № 1201911003000649 про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. (а.с. 175-176 том. № 1); даними рапорту інспектора-чергового Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 від 05.03.2019 року, відповідно до якого 05.03.2019 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 6484 від 05.03.2019 року як : інші тілесні ушкодження (а.с.177 том. 1); протоколу огляду місця події від 05.03.2019 року, складеного у присутності понятих, у якому зафіксовано факт огляду будинку АДРЕСА_3 , зокрема загального коридору, де 02.03.2019 року відбулася бійка. Під час огляду коридору слідів бійки чи слідів крові не виявлено (а.с.14-16 том. 2); рапорту слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_12 , з якого вбачається, що 05.03.2019 після надходження повідомлення на лінію «102» слідчо-оперативна група виїхала на місце події за адресою АДРЕСА_3 , де було проведено огляд місця події. В ході ОМП нічого не вилучалося, здійснювалася фотозйомка, однак через технічні несправності фотографуючого пристрою фотознімки не збереглися (.с. 17 том. № 2); папорту чергового Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_13 від 12.03.2019 року, відповідно до якого 12.03.2019 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 7247 від 12.03.2019 року як : раптова смерть (а.с.18 том. 2); протоколу огляду місця події від 12.03.2019 року та фототаблицею до нього, складеного у присутності понятих, у якому зафіксовано факт виявлення в кімнаті для зберігання трупів приміщення Білоцерківського міського паталогоанатомічного бюро трупа чоловічої статі , на лівій нозі якого наявний напис « ОСОБА_10 , 54 р. № 2673, см. 11.03.19р. 23:40 год. ВАІТ» (а.с. 19 том. № 2); протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.03.2019, складено в присутності понятих, за участі захисника ОСОБА_14 , з якого видно, що ОСОБА_8 затримано 05.03.2019 року о 18 год. 00 хв. (а.с. 21-23 том 2); протоколу проведення слідчого експерименту від 11.04.2019 року та доданим до нього диском з відеозаписом, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_8 , з якого видно, що ОСОБА_15 відтворив подію, що відбулася 02.03.2019, в ході якої ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, а саме як між ними відбулася бійка та штовханина. (а.с. 29-30, 33 том. № 2); протоколу виготовлення копії інформації від 11.04.2019р., в якому зафіксовано факт перекопіювання на цифровий носій СД диск інформації, а саме слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 11.04.2019.(а.с. 32 том. 2); протоколу проведення слідчого експерименту від 17.04.2019 та доданим до нього диском з відеозаписом, проведеного за участю свідка ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3 , з якого видно, що свідок ОСОБА_16 відтворила механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 заподіяних ОСОБА_8 (а.с. 36-37, 40 том. № 2); протоколу виготовлення копії інформації від 17.04.2019, в якому зафіксовано факт перекопіювання на цифровий носій СД диск інформації, а саме слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 від 17.04.2019.(а.с. 39 том. 2); даними висновку експерта № 231-124 від 25.04.2019, відповідно до якого характер та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 не виключає можливості їх виникнення при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_16 у протоколі проведення слідчого експерименту за її участю від 17.04.2019 року (а.с. 1-2 том. № 2); висновку експерта № 170-124 від 18.04.2019 року, відповідно до якого смерть гр. ОСОБА_10 , 1966 року народження, настала від внутрішньочерепної травми, що проявилась судбуральною гематомою справа зі здавленням головного мозку; висновком експерта № 171-124 від 18 квітня 2019 року, відповідно до якого всі перераховані в пункті 1 підсумків Висновку експерта № 170-124 від 18 квітня 2019 року тілесні ушкодження не вкладаються в механізм їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту з положення стоячи з прискоренням та без прискорення з послідуючим ударом об тверду поверхню. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_10 заподіяні тупими предметами (в тому числі могли виникнути внаслідок нанесення йому ударів руками, ногами по тілу та голові); висновку експерта № 230-124 від 25.04.2019, відповідно до якого характер та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 не вкладаються в механізм їх виникнення за обставин вказаних ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту за його участю у протоколі від 11.04.2019 року (а.с. 34-35 том. № 2).
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття.
Також, суд першої інстанції дав оцінку показанням потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 ,. ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , визнав їх такими, що узгоджуються в сукупності з іншими доказами та свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 злочину за встановлених судом обставин.
Отже, колегія суддів уважає доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі докази кримінального провадження в їх сукупності, визнав їх належними та допустимими, дійшов обґрунтованого та висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, належним чином вмотивувавши своє рішення.
Твердження обвинуваченого про допущення судом процесуальне порушення, яке полягає у ненаданні за його клопотанням часу для підготовки до виступу у дебатах, є неспроможними з огляду на те, що чинний КПК України не передбачає це як обов'язкову стадію кримінального процесу, а відтак це не є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Вирішення зазначеного питання відноситься до дискреційних повноважень суду, який розглядає справу, що і було вирішено судом ухвалою від 19.08.2021, яку суд мотивував тим, що клопотання обвинуваченого є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положенні Закону і розцінюється судом як спосіб затягування розгляду справи.
Твердження обвинуваченого про незабезпечення можливості користуватись ефективною правовою допомогою, також не можна визнати прийнятними.
Зокрема суд першої інстанції мотивував тим, що із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 надавалася кваліфікована правова допомога захисниками, а саме: 6 (шість) захисників, від частини з яких обвинувачений відмовлявся, кримінальне провадження перебувало в суді першої інстанції тривалий час з квітня 2019 по серпень 2021 року, позиція сторони захисту щодо висунутого обвинувачення була незмінною, ОСОБА_8 та його захисник мали достатньо часу і можливість підготуватися до судових дебатів. Як убачається із журналу судового засідання, після оголошення рішення (ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2021) суд поставив на обговорення питання про перехід до судових дебатів, захисник та обвинувачений не заперечували та виступили в судових дебатах.
Відповідно сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п. «с» ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає «призначення» захисника, який би в інтересах обвинуваченого здійснював юридичну допомогу практично й ефективно, забезпечуючи достатній захист. Оцінити, чи було це юридичне представництво практичним та ефективним, можна лише на основі конкретних обставин справи, розглядаючи процес у цілому (рішення ЄСПЛ «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року, «Імбріоша проти Швейцарії» від 24 листопада 1993 року, «Дауд проти Португалії» від 21 квітня 1998 року, «Куліковський проти Польщі» від 21 грудня 2010 року). Як вважає ЄСПЛ, ведення захисту, по суті, є справою обвинуваченого та його адвоката, тобто це переважно питання взаємовідносин між ними, незалежно від того, чи призначається захисник у межах надання правової допомоги, чи оплачується приватно, а відповідно до згаданої норми Конвенції втручання компетентних державних органів вимагається лише в тих випадках, коли факт незабезпечення адвокатом ефективного представництва є очевидним або будь-яким чином переконливо доведений до їх відома (рішення ЄСПЛ «Санніно проти Італії» від 27 квітня 2006 року, «Кускані проти Сполученого Королівства» від 24 вересня 2004 року).
Всупереч доводам апеляційної скарги у цій справі не встановлено даних, які переконливо свідчили би про незабезпечення ОСОБА_8 ефективного захисту його інтересів під час судового провадження.
Упродовж судового розгляду стороні захисту було забезпечено можливість скористатись її процесуальними правами, у тому числі всі заявлені клопотання було розглянуто за процедурою, визначеною законом.
Така позиція відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відтак доводи обвинуваченого про порушення його права на захист, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставними.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 7 липня 1989 року, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, судом були створені умови для реалізації ОСОБА_8 права на захист, яким він скористався у повній мірі.
Подане ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції письмове клопотання про доступ до правосуддя та захисту прав і свободне містить прохання вчинення процесуальних дій у межах КПК, а лише перелік нормативно правових актів, витягів з них, та за своїм змістом є аналогічним змісту апеляційної скарги обвинуваченого, а тому окремому вирішенню не підлягає; мотиви, наведені у ньому, враховані колегією суддів при перегляді рішення в апеляційному порядку.
На переконання колегії судів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, призначив ОСОБА_8 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання, на переконання колегії суддів, відповідає його меті у розумінні ст. 50 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, а тому підстав для призначення більш тяжкого покарання, як про це просить прокурор, чи пом'якшенню, як просить обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
При перегляді апеляційним судом вироку суду першої інстанції істотних порушень КПК України, що унеможливлювали би прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Білоцерківскього міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2021 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: ______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4