Єдиний унікальний номер справи 185/4647/20
1-в/185/14/22
27 січня 2022 року. м. Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та звільнити від додаткового покарання у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами.
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
заявника - ОСОБА_3 ,
17.01.2022 засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та звільнити від додаткового покарання у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами. Клопотання мотивує тим, що вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 року його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на 3 роки. Просить звільнити його від відбування додаткового покарання умовно-достроково.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 заяву підтримав з тих підстав, що за місцем проживання та служби він характеризується позитивно, вину у скоєному злочині визнав повністю, розкаюється у вчиненому. Також заявник зазначив, що у разі звільнення його від додаткового покарання у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами, він зможе додатково працювати та погасити суму шкоди під час вчинення злочину, призначеної вироком суду.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд приходить дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Згідно п.2 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати серед іншого питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Так, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на 3 роки.
Умовно дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Крім цього, у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України. Так, в пункті 5 вказаної постанови зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч.3 ст.81, ч.4 ст.82 та ч.3 ст.107 КК України. Також у пункті 7 вказаної постанови зазначено, що згідно з ч.1ст.81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.
Відповідно ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У той же час, засуджений ані в клопотанні, ані у судовому засіданні, не наводить жодних доказів розкаяння у злочині, адже шкоду потерпілому не відшкодовано, а тому суд, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання. Наявність лише вищевказаних, формально позитивних характеристик засудженого ОСОБА_3 , а також необхідність повернення посвідчення водія задля можливого додаткового працевлаштування, не є переконливими та достатніми підставами для його умовно-дострокового звільнення, зважаючи на обставини та характер вчиненого ним правопорушення, адже наслідком порушення засудженим Правил дорожнього руху України стало причиною загибелі людини.
Таким чином, суд вважає, що умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в цьому випадку нівелює мету кримінального покарання, оскільки таке звільнення жодним чином не слугуватиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як це передбачено ч. 2 ст. 50 КК України.
За таких обставинах суд, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви, оскільки на цей час відсутні підстави для умовно-дострокового-звільнення засудженого від відбування додаткової міри покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. 372, 376, 537,539 КПК України, суд,
Відмовити засудженому ОСОБА_3 у задоволенні заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі на неї апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1