Справа № 182/668/22
Провадження № 1-кс/0182/150/2022
02.02.2022 м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..
ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2022 за № 12022041340000171 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Покровське Нікопольського району
Дніпропетровській області, громадянина України, із середньою - технічною
освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
фактично мешкає за адресою:
АДРЕСА_2 , не працевлаштований, на утриманні має 2-х
малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8 ,
02.02.2022 до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. надійшло клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2022 за № 12022041340000171 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 30.01.2022 приблизно о 18:30 ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з раніше йому знайомим ОСОБА_9 знаходилися біля приміщення магазину АТБ, розташованого по АДРЕСА_3 , де побачили раніше незнайомого їм ОСОБА_10 . В цей час у ОСОБА_9 та ОСОБА_5 виник єдиний злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення будь якого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_10 .
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , дочекавшись поки потерпілий направився в сторону вул. Малиновського, в напрямку свого місця мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 та прослідували за ним, очікуючи слушної миті.
Далі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 30.01.2022 приблизно о 19:00 год., перебуваючи поблизу восьмого під'їзду буд. АДРЕСА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна, наздогнавши ОСОБА_10 , який в цей момент присів на лавку поруч з вищевказаним під'їздом, з метою подолання опору з боку потерпілого ОСОБА_9 , підійшовши ззаду та застосувавши фізичну силу, схопив ОСОБА_10 руками за шию, тим самим застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. В цей час ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди, та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, скориставшись безпорадним станом потерпілого, умисно, повторно з внутрішньої кишені куртки ОСОБА_10 , відкрито викрав мобільний телефон «Redmi 4 4/64 GB», належний потерпілому, вартість якого відповідно до висновку судової-товарознавчої експертизи № 34 від 31.01.2022 становить 1975 грн. та зарплатну картку «Укргазбанк», видану на ім'я ОСОБА_10 , чим спричинили останньому матеріального збитку на суму 1975 грн.
В подальшому з місця скоєння злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_5 зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
31.01.2022 ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
31.01.2022 о 02-50 год. ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.. 208 КПК України.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватись від слідства та суду; у нього немає постійного місця роботи та постійного законного джерела заробітку, є ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки вони йому відомі; вчинити інше кримінальне правопорушення, аналогічне тому, у якому він підозрюється. Інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам, оскільки, особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможуть запобігти ризику переховування від слідства та/або суду, впливу на потерпілого, свідків. У його оточенні немає осіб, які заслуговують на довіру й зможуть поручитися за виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків. Також, підозрюваний не працює і не має законних джерел існування. З урахуванням викладеного, слідчий просить обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а також є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Хоча він і вчинив цей злочин, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 - в квартирі, яка належить його матері і де вони з нею разом мешкають. Намірів переховуватися від слідства та суду у нього не має, він дуже шкодує про вчинене. Крім того, його мати підробляє, отримує пенсію і зможе його забезпечити у випадку перебування під домашнім арештом. Зобов'язується більше не вчиняти нових злочинів, з'являтись до слідчого, будь-якого наміру здійснювати тиск на потерпілого та свідків він не має, ухилятися від слідства та суду також не буде.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 проти клопотання слідчого також заперечував. Вказав на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має позитивні характеристики, двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання - проживає з матір'ю, яка зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та матеріальну підтримку. Просить застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2)наявність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію;
7) майновий стан;
8) наявність судимостей;
9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як вбачається з наданих копій матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.01.2022, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022041340000171 розпочато 31.01.2022.
31 січня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позицію Європейського суду, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється на початковому рівні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується протоколом огляду місця події, допитом потерпілого ОСОБА_10 , пред'явленням особи для впізнання потерпілому ОСОБА_10 , допитом свідків, пред'явленням особи для впізнання , оглядом предмету (мобільного телефону, належного потерпілому, коробки до мобільного телефону та письмовими поясненнями самого підозрюваного. При визначені обґрунтованості підозри слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину.
Слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України /переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду/ об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 4-х до 6-ти років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Також слідчий суддя вважає , що наявний й ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що може спонукати до впливу на них для зміни своїх показів.
Доведеним є й ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, аналогічного тому, в якому він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки він підозрюється у вчиненні нового тяжкого корисливого злочину в той час, коли на розгляді в Нікопольському міськрайонному суді перебуває кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
Також слідчий суддя враховує репутацію підозрюваного, який не має постійного місця роботи та законних джерел доходів.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який було встановлено під час судового розгляду.
Зазначений висновок узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою, тому суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (наприклад, рішення «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» та інш.).
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим під час судового розгляду ризикам.
Так, особисте зобов'язання не зможе перешкодити можливості переховування підозрюваного.
Жодних звернень щодо передачі ОСОБА_5 на поруки не надходило.
Домашній арешт щодо ОСОБА_5 також недоцільно застосувати, так як вказаний запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам. Крім того, відповідних документів, які б підтверджували можливість його проживання за зазначеною ним адресою не надано, оскільки він зареєстрований за іншою адресою і можливість його проживання у квартирі матері нічим не доведена, згоди власника житла на проживання ОСОБА_5 за зазначеною ним адресою не надходило.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність обґрунтованої підозри та ризикам можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення тиску на свідків, також дані про особу підозрюваного, на переконання слідчого судді, прокурором доведено те, що обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам.
Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Т.я. підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що поєднаний із застосуванням насильства, згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави йому не визначається.
Керуючись ст. 176-178, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2022 за № 12022041340000171 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів та строку досудового розслідування, тобто ухвала діє до 02-50 год. 31 березня 2022 р.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто з 02-50 год. 31.01.2022.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1