65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/267/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву виконувача обов'язки керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. №2-130/22 від 02.02.2022р.) про забезпечення позову, пред'явленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Одеського державного екологічного університету до малого приватного підприємства „Картас” про витребування земельної ділянки, -
Виконувач обов'язки керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Одеського державного екологічного університету до малого приватного підприємства „Картас” про витребування у державну власність в особі Міністерства освіти і науки України та у постійне користування Одеського державного екологічного університету земельної ділянки, загальною площею 1 га, кадастровий номер 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101).
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором було наголошено про відведення у 1961 р. Одеському гідрометереологічному інституту, правонаступником прав та обов'язків якого виступає Одеський державний екологічний університет, земельної ділянки для розміщення агрометереологічної станції. Проте, у 2021р. за відсутності передбачених законом підстав державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності за малим приватним підприємством „Картас” на частину земельної ділянки, яка була відведена університету. При цьому, державна реєстрація права власності була проведена на підставі державного акту про право приватної власності на землю, виданого 10.12.1998р. Одеською міською радою народних депутатів, інформація про видачу якого за результатами запитів прокуратури не підтвердилась. Посилаючись на викладені обставини, а також на видачу державного акту на підставі рішення Одеського міського суду Київського району, який ніколи не існував, прокурором було наголошено про наявність правових підстав для витребування із володіння відповідача земельної ділянки, власником якої є держава в особі Міністерства освіти і науки України.
Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами прокурором було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить суд:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101) та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо неї;
- заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам проводити на спірній земельній ділянці площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем'янсьгої 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101) будь-яких будівельних робіт;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101).
В обґрунтування поданої заяви прокурором було наголошено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права позивачів на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Прокурором було зазначено, що заходи забезпечення позову мають бути вжити з метою запобігання подальшому відчуженню земельної ділянки, її поділу та об'єднання, будівництва об'єктів нерухомості, оскільки вжиття малим приватним підприємством „Картас” вказаних заходів матиме наслідком неможливість виконання рішення суду.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Господарський суд зазначає, що предметом позовних вимог прокурора є позовні вимоги до малого приватного підприємства „Картас” про витребування із володіння останнього земельної ділянки загальною площею 1 га (кадастровий номер 5110136900:50:002:0019), яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9/1.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №297131965 від 31.01.2022р. вбачається, що будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9, належать Міністерству освіти і науки України на праві державної власності та були передані Одеському державному екологічному університету у користування на праві господарського відання.
Проте, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №297134868 від 31.01.2022р. вбачається, що 29.07.2021р. була проведена державна реєстрація права власності за малим приватним підприємством „Картас” на земельну ділянку загальною площею 1 га (кадастровий номер 5110136900:50:002:0019), яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9/1. При цьому, державна реєстрація права власності була проведена на підставі державного акту про право приватної власності на землю ІІ-ОД №030975, виданого 10.12.1998р. Одеською міською радою.
Слід зазначити, що державний акт про право приватної власності на землю ІІ-ОД №030975 був виданий Одеською міською радою народних депутатів 10.12.1998р. на підставі рішення Одеського міського суду Київського району від 02.09.1996р. по справі №2-2738/96. Натомість, як наголошено прокурором у поданій до суду позовній заяві, Одеський міський суд Київського району взагалі ніколи не існував, інформація про видачу відповідачу вказаного державного акту про право приватної власності на землю або прийняття Одеською міською радою рішення про передачу у власність відповідача зазначеної земельної ділянки також не підтвердилась.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 року по справі № 910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018р. по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Приписами п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” № 1952-IV від 01.07.2004р. (з наступними змінами та доповненнями) підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
При цьому, під обтяженням слід розуміти заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.
В силу вимог ч. 4 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:
1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);
5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;
6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;
8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що судове рішення про витребування майна із незаконного володіння відповідача може бути виконано лише у випадку, якщо на дату його виконання право власності буде зареєстровано за відповідачем. Таким чином, у випадку відчуження малим приватним підприємством „Картас” земельної ділянки позивачі не матимуть можливості виконати судове рішення, а, отже, і захистити порушені права без нових звернень до суду.
З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про існування взаємозв'язку між обраним прокурором заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, та предметом позовних вимог. Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви прокурора у названій частині.
Крім того, господарський суд, враховує, що наявність зареєстрованого обтяження (арешт) у випадках, визначених ч. 4 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав, що додатково свідчить про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.
Однак, господарським судом критично оцінюються доводи прокурора про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проводити на спірній земельній ділянці будь-які будівельні роботи, оскільки доводи прокурора у названій частині не були підтверджені жодними доказами.
Крім того, як вбачається з тексту позовної заяви відведена університету земельна ділянка безперервно використовується останнім за цільовим призначенням протягом багатьох років. Наведене дозволяє суду зробити висновок, що прокурором, всупереч вимог ст. 74 ГПК України, не було надано доказів на підтвердження існування обставин, які можуть свідчити про наявність підстав для задоволення вимог заяви у названій частині.
З огляду на вищевикладене, заява прокурора про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101), та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки. В іншій частині вимог заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву виконувача обов'язки керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. №2-130/22 від 02.02.2022р.) про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на земельну ділянку площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою:м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської 9/1, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101).
3. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1 (один) га з кадастровим номером 5110136900:50:002:0019, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Зої Космодем'янської, 9/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2423499951101).
4. В решті вимог заяви відмовити.
Стягувачем за ухвалою є Міністерство освіти і науки України /01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 10; ідентифікаційний код 38621185/.
Боржником за ухвалою є мале приватне підприємство „Картас” /65049, Одеська обл., місто Одеса, вул. Дмитра Донського, будинок 59; ідентифікаційний код 20925332/.
Ухвала набрала законної сили 04.02.2022р. та підлягає негайному виконанню.
Ухвала дійсна для пред'явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції згідно із Законом N 1404-VІІІ від 02.06.2016р.).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя Желєзна Світлана Петрівна