вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа № 911/4706/15 (911/1777/21)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс” в особі ліквідатора Шкарбія Михайла Петровича
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт”
2) Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"
про скасування рішення про припинення права власності та скасування
права власності на нерухоме майно, шляхом скасування рішення
В межах провадження у справі № 911/4706/15 про банкрутство
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4706/15 за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 10.11.2015 р.
Постановою господарського суду Київської області від 18.11.2015 р. визнано банкрутом ТОВ “АТРЕКС” та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шкабрія Михайла Петровича, зобов'язано ліквідатора банкрута подати за результатами роботи ліквідатора звіт та ліквідаційний баланс.
16.06.2021 р. до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс” в особі ліквідатора Шкарбія Михайла Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт” та Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича, в якій позивач просить суд:
1)скасувати рішення державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Віктровича від 01.10.2020 р. за № 54364494 про припинення права власності за ТОВ “Аларіт” на нерухоме майно: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору);
2) скасувати право власності за ТОВ “Аларіт” нерухомого майна: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору); шляхом скасування рішення державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича від 01.10.2020 за № 54365045 про реєстрацію права власності за ТОВ “Аларіт” нерухомого майна: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору).
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/4706/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс”, підготовче засідання призначено на 14.07.2021 р.
06.07.2021 р. на поштову адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
14.07.2021 р. через канцелярію суду представником відповідача-1 подано клопотання про перенесення підготовчого засідання.
14.07.2021 р. через канцелярію суду представником ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" подано заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2021 р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.09.2021 р.
09.08.2021 р. через канцелярію суду представником ТОВ “Аларіт” подано заперечення на позовну заяву.
08.09.2021 р. на поштову адресу суду від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшли письмові пояснення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2021 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.10.2021 р.
19.10.2021 р. до суду від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшло клопотання про повернення до підготовчого провадження та поновлення процесуального строку для подання доказів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2021 р. клопотання ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" про повернення до підготовчого провадження та поновлення процесуального строку для подання доказів задоволено, долучено до матеріалів справи докази, подані ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" разом з клопотанням про повернення до підготовчого провадження та поновлення процесуального строку, ухвалено повернутись до розгляду справи № 911/4706/15 (911/1777/21) у підготовчому провадженні, підготовче засідання відкладено на 03.11.2021 р.
01.11.2021 р. на офіційну електронну адресу суду та 02.11.2021 р. на поштову адресу суду від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2021 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.12.2021 р.
В судове засідання з'явились уповноважені представники позивача, відповідач-1 та третьої особи, уповноважений представник відповідача-2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час був належним чином повідомлений.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що неявка відповідача-2 в дане судове засідання, без надання пояснень щодо поважності причин не перешкоджає розгляду даного спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи присутніх учасників судового процесу, суд
встановив:
За ТОВ “Аларіт” було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1, про що свідчить запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційну довідку долучено до матеріалів позову).
Вказану реєстрацію права власності проведено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54365045 від 01.10.2020 15:53:09, Заболотний Анатолій Вікторович, Гостомельська селищна рада Київської області, Київська область.
Як зазначає позивач, вищенаведеному рішенню про реєстрацію права власності за відповідачем-1, передувало рішення Державного реєстратора щодо припинення права власності ТОВ "Атрекс" на наведене спірне майно (індексний номер 54365044).
Посилаючись на те, що розірвання договору купівлі-продажу від 11.02.2011 р., укладеного між ТОВ "Аларіт" та ТОВ "Атрекс", з урахуванням предмету договору купівлі-продажу від 13.10.2005 р., укладеного між ВАТ "Київспецсільгоспмонтаж" та ТОВ "Аларіт", не призводить до набуття ТОВ "Аларіт" права власності на спірне майно, а також, посилаючись на те, що земельні ділянки, на яких знаходиться спірне майно є власністю позивача, останній заявляє, що державним реєстратором, незаконно прийнято рішення про припинення державної реєстрації права власності за ТОВ “Атрекс” на вищевказане нерухоме майно та зареєстровано право власності на майно за відповідачем-1, що порушує права позивача, як власника нерухомого майна, у зв'язку із чим, в позовній заяві він просить суд:
1) скасувати рішення державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Віктровича від 01.10.2020 р. за № 54364494 про припинення права власності за ТОВ “Аларіт” на нерухоме майно: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору);
2) скасувати право власності за ТОВ “Аларіт” нерухомого майна: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору); шляхом скасування рішення державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича від 01.10.2020 за № 54365045 про реєстрацію права власності за ТОВ “Аларіт” нерухомого майна: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м.; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м.; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м., прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м., будинок відпочинку № 32, Х, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочину № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочину № 40, Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м., альтанка, Г, альтанка, Е1 (п. 2.1.1 договору).
06.07.2021 р. на адресу суду від відповідача-2 надійшов до суду відзив на позов, в якому останній зазначає, що ним вчинено реєстраційні дії відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження". Крім того, відповідач-2 заявляє, що він є неналежним відповідачем у спорі.
Відповідачем-1 також подано заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вказує на те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладеного відповідачем-1 на користь позивача, було розірвано в судовому порядку, крім цього, було визнано недійсним договір іпотеки, отже з матеріалів справи вбачається та підтверджується судовими рішеннями, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був підставою для реєстрації нерухомого майна за позивачем було в судовому порядку розірвано, також було визнано недійсним договір іпотеки. Також, відповідач-1 посилається на те, що в даному випадку позивачем не доведено, що його права порушені оскаржуваними рішеннями державного реєстратора.
Поряд із наведеним, третьою особою надано письмові пояснення, в яких банк, крім аналогічних із наведених в позові підстав, вказує на те, що, на його переконання, позов підлягає задоволенню, з огляду на те, що спірне майно - це новостворені позивачем будинки, які не є предметом договору купівлі-продажу від 11.02.2011 р., що був в судовому порядку розірваний та договору іпотеки, який був в судовому порядку визнаний недійсним, документи на новостворені будинки, як стверджує третя особа, наявні у ліквідатора ТОВ “Атрекс”. Крім вказаного, третя особа зазначає, що судом касаційної інстанції підтверджено факт розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 11.02.2011 р. між ТОВ "Аларіт" та ТОВ "Атрекс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 357, проте судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Аларіт" щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Атрекс".
Також, матеріали справи містять, поданий третьою особою на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, висновок судового експерта Лісниченко Сергія Васильовича від 04.10.2021 р. № 007-21, відповідно до якого, експертом встановлено:
- встановити період будівництва об'єктів нерухомого майна: будинків № 1-12, 20-27, 30-32, 40-42, 5, 51, 60-62, 70, 71, 80, 81, 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки, Броварського району Київської області за результатами візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим в зв'язку з відсутністю методики;
- згідно наданих документальних даних період будівництва об'єктів нерухомого майна: будинків № 1-12, 20-27, 30-32, 40-42, 5, 51, 60-62, 70, 71, 80, 81, 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки, Броварського району Київської області (номера будинків вказані згідно актів КБ-2в за договором № 1702/11 від 17.02.2011 р.) липень, серпень, вересень та листопад 2011 року;
- згідно наданих документальних даних період будівництва частини конструктивних елементів будинків № 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки Броварського району Київської області (номера будинків вказані згідно актів КБ-2в за договором № 1702/11 від 17.02.2011 р.) листопад 2011 року.
Крім того, 02.11.2021 р. третьою особою подано письмові пояснення, в яких, крім іншого, вказано, що після передачі в іпотеку об'єкта-2, ТОВ "Атрекс" знищило об'єкт-2 та на об'єкті-3 розпочато будівництво нових будинків, що підтверджується договором підряду від 17.02.2011 р. № 1702/11, технічною документацією від 28.09.2016 р. на нерухоме майно та постановою Верховного Суду від 12.01.2021 р. № 910/2338/18, що наявні в матеріалах справи.
Також, в наведених поясненнях, банк вказує на те, що постановою Верховного Суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/2538/18 рішення господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. змінено, шляхом виключення з п. 6 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. та з відповідних частин постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. після слів “будинок 28” до слів: “(п. 2.1.1 договору)” таких слів: “до складу якого входить: 1. б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40,49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№ 6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площа 94,6 кв.м.; будинок відпочинку № 21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м; будинок відпочинку № 28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м.; прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м.; будинок відпочинку № 32, X, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочинку № 34, Ч, заг. площею 93,6 кв.м., будинок відпочинку № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочинку № 40 , Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м, альтанка, Г, альтанка, E1”.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту права - це передбачені законом матеріально-правові дії, які безпосередньо спрямовані на захист права, тобто на усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного, оспореного чи невизначеного права і є результатом діяльності по захисту прав.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який і передбачає поновлення порушеного права чи захист інтересу. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачами.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіт проти Хорватії" (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (Даної правової позиції, дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.04.2019 р. у справі № 926/1172/18 та від 27.02.2019 р. у справі № 916/509/18 та Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17).
В даному випадку, позивач звернувся із позовом до суду, посилаючись на те, що реєстрація права власності за відповідачем-1 на об'єкти спірного нерухомого майна порушує його право власності на таке майно.
Поряд із наведеним, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. у справі № 910/2538/18 позовну заяву ТОВ “Аларіт” про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії задоволено частково; визнано недійсним договір іпотеки від 11.02.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Атрекс” (код ЄДРПОУ 30310626) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кударенко В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 385 в частині передання в іпотеку нерухомого майна - комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вулиця Чоповського, будинок 28, до складу якого входить: 1. б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40,49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48. 41,46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку №20, А, заг. площею 94,6 кв.м.; будинок відпочинку №21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку №22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку №23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м; будинок відпочинку №28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку №29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку №30, О, заг. площею 90,4 кв.м.; прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку №31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м.; будинок відпочинку №32, X, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку №33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочинку №34, Ч, заг. площею 93,6 кв.м., будинок відпочинку №39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочинку №40 , Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку №49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м, альтанка, Г, альтанка, E1 (п. 2.1.1 договору).
Зазначене рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. у справі № 910/2538/18.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/2538/18 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку “Укргазбанк” залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. у справі № 910/2538/18 змінено шляхом виключення з пункту 6 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. та з відповідних частин постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. після слів “будинок 28” до слів: “(п. 2.1.1 договору)” таких слів: “до складу якого входить: 1. б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40,49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№ 6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площа 94,6 кв.м.; будинок відпочинку № 21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м; будинок відпочинку № 28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м.; прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м.; будинок відпочинку № 32, X, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочинку № 34, Ч, заг. площею 93,6 кв.м., будинок відпочинку № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочинку № 40 , Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м, альтанка, Г, альтанка, E1”; в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 11.12.2019 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 р. у справі № 910/2538/18 залишено без змін.
Поряд із наведеним, Верховним Судом в мотивувальній частині вказаної постанови встановлено: "конкретизуючи в судових рішеннях склад нерухомого майна, у відповідності до Договору про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки від 11.02.2011 № 385, суди не звернули уваги на доводи та заперечення відповідачів, зміст яких свідчить про те, що об'єкт нерухомості за Договором про внесення змін та доповнень № 2 до Договору іпотеки від 11.02.2011 р. № 385 є новоствореним майном, тобто іншим предметом іпотеки, що може свідчити про існування між сторонами спору про право.
Крім того, протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивачем в цій частині позовні вимоги не були змінені або уточнені.
Визначення предмету іпотеки за договором № 385 саме в такому складі, за наявності обставин, що вказують на наявність спору в цій частині, судами в оскаржених судових рішеннях жодним чином не обґрунтовано.
Визначаючи в рішеннях в межах позову про визнання правочину недійсним певний склад майна, за наявності відповідних доводів та заперечень з цього приводу, суди опосередковано вирішили спір про інше цивільне право.
Проте, встановлення факту належності майна на праві власності під час розгляду спору з визнання недійсним договору не передбачений законодавством, зокрема статтею 16 та главою 29 Цивільного кодексу України. При цьому, встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, адже в цьому випадку суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.".
Таким чином, зазначеною постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/2538/18 встановлено наявність спору між сторонами щодо права на майно: б/л будинки відпочинку дерев'яні (кількість 15: №№ 20-24, 28-34, 39-40, 49); 2. б/л будинки відпочинку дерев'яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№ 6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок відпочинку № 20, А, заг. площа 94,6 кв.м.; будинок відпочинку № 21, В, заг. площа 94,7 кв.м.; будинок відпочинку № 22, Д, заг. площа 79,5 кв.м.; будинок відпочинку № 23, Ж, заг. площею 158,5 кв.м; будинок відпочинку № 24, З, заг. площею 111,2 кв.м; будинок відпочинку № 28, Й, заг. площею 106,2 кв.м., будинок відпочинку № 29, К, заг. площею 104,2 кв.м.; будинок відпочинку № 30, О, заг. площею 90,4 кв.м.; прохідна, Р, заг. площею 15,2 кв.м.; будинок відпочинку № 31, Ф, заг. площею 95,3 кв.м.; будинок відпочинку № 32, X, заг. площею 95,4 кв.м.; будинок відпочинку № 33, Ц, заг. площею 95,8 кв.м.; будинок відпочинку № 34, Ч, заг. площею 93,6 кв.м., будинок відпочинку № 39, Ш, заг. площею 97,6 кв.м.; будинок відпочинку № 40 , Щ, заг. площею 95,1 кв.м.; будинок відпочинку № 49, Ю, заг. площею 86,9 кв.м, альтанка, Г, альтанка, E1.
Поряд із наведеним, позивач, звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію відносно вказаного спірного майна, не надає належних, допустимих, достовірних та вірогідних, в розумінні положень ст. 76-79 ГПК України доказів права власності на таке майно.
Що стосується тверджень третьої особи, що здійснення будівництва вищенаведеного новоствореного майна саме позивачем та наявність, відповідно, у останнього права на таке майно підтверджується договором підряду від 17.02.2011 р. № 1702/11, технічною документацією від 28.09.2016 р. на нерухоме майно та постановою Верховного Суду від 12.01.2021 р. № 910/2338/18, що наявні в матеріалах справи, суд вважає за необхідне вказати:
Як встановлено вище, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/2538/18 встановлено наявність між сторонами спору щодо права на вказане спірне майно.
Матеріали справи містять завірену копію договору підряду від 17.02.2011 р. № 1702/11, укладеного між ТОВ "БК "Цивільне будівництво" (підрядник) та ТОВ "Атрекс" (замовник), відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та ресурсами, або силами залучених субпідрядних організацій, доручені замовником роботи: будівництво дерев'яних житлових будинків за адресою: Київська область, Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 28 (п. 2.1. договору).
Згідно із п. 4.1. зазначеного договору підряду приймання виконаних підрядником робіт здійснюється сторонами на підставі приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість робіт та витрат за формою КБ-3, що складаються підрядником.
Поряд із наведеним, матеріали справи не містять жодних доказів виконання вищенаведеного договору підряду, здійснення будівництва дерев'яних житлових будинків за адресою: Київська область, Броварський район, с. Літки, вул. Чоповського, 28. Крім того, матеріали справи також не містять технічної документації від 28.09.2016 р. на новостворене нерухоме майно, на яку, в тому числі посилається третя особа, а відтак, вищенаведені твердження третьої особи не знайшли свого підтвердження.
Окрім наведеного, слід також зазначити, що, з урахуванням положень частини першої статті 77 ГПК України, якими визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, висновок, за результатами проведення судовим експертом Лісниченком Сергієм Васильовичем від 04.10.2021 р. № 007-21 експертизи, відповідно до якого, експертом встановлено:
- встановити період будівництва об'єктів нерухомого майна: будинків № 1-12, 20-27, 30-32, 40-42, 5, 51, 60-62, 70, 71, 80, 81, 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки, Броварського району Київської області за результатами візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим в зв'язку з відсутністю методики;
- згідно наданих документальних даних період будівництва об'єктів нерухомого майна: будинків № 1-12, 20-27, 30-32, 40-42, 5, 51, 60-62, 70, 71, 80, 81, 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки, Броварського району Київської області (номера будинків вказані згідно актів КБ-2в за договором № 1702/11 від 17.02.2011 р.) липень, серпень, вересень та листопад 2011 року;
- згідно наданих документальних даних період будівництва частини конструктивних елементів будинків № 91, 92 по вул. Чоповського, 28 в с. Літки Броварського району Київської області (номера будинків вказані згідно актів КБ-2в за договором № 1702/11 від 17.02.2011 р.) листопад 2011 року, не є доказом, яки й би підтверджував наявність у позивач права на спірне майно.
За змістом частини другої ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак вказаний перелік об'єктів нерухомого майна не є вичерпним.
Так, зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об'єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.
Таким чином, нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.
Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.
Положеннями зазначених статей розкривається зміст принципу єдності юридичної долі земельної ділянки, згідно з яким особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (правовий висновок, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц).
Відповідно до частини першої ст. 377 ЦК України (чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).
За приписом частини другої ст. 120 ЗК України визначення правовогорежиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2016 р. у справі № 6-2225цс16).
Отже, законодавством встановлено правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16.
За таких обставин, з урахуванням того, що наслідком набуття права власності на об'єкти нерухомості є і набуття права користування земельною ділянкою на якій розміщена така нерухомість, з огляду на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 р. у справі № 910/2538/18 встановлено, що між сторонами наявний спір про право на спірне майно, поряд із цим, позивачем, звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію відносно наведеного спірного майна, не надано належних, допустимих, достовірних та вірогідних, в розумінні положень ст. 76-79 ГПК України доказів права власності на таке майно, судом встановлено, що позивачем не доведено, що оскаржувані рішення державного реєстратора порушують його права, як власника нерухомого майна, що є предметом реєстрації, що є, в даному випадку, самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Що стосується позову з вимогами до відповідача-2, судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.01.2020 р. у справі № 917/259/19 (провадження № 12-149гс19), відповідно до якого, спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об'єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що державний реєстратор приймає участь у справі в якості співвідповідача, якщо позивачем заявлено про наявність його неправомірних дій, що порушили відповідні права.
Аналіз змісту позовної заяви свідчить, що позивач в обґрунтування позову посилається саме на те, що відповідач-1 не набув права власності на спірне майно, а відтак, реєстрацію за ним права власності на таке майно здійснено незаконно.
За таких обставин, з урахуванням обставин, на які в обґрунтування позову посилається позивач - незаконна реєстрація права власності на нерухоме майно за особою, яка не є власником такого майна, судом встановлено, що відповідача-2 правомірно залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача, поряд із цим, врахувавши, що судом встановлено відсутність порушеного оскаржуваними рішеннями державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прав саме позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, в задоволенні позову до відповідача-2, в даному випадку, також слід відмовити.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції (далі - Конвенція), а також прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з вищенаведеного, за результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс” в особі ліквідатора Шкарбія Михайла Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт” та до Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" про скасування рішення про припинення права власності та скасування права власності на нерухоме майно, шляхом скасування рішення є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Атрекс” в особі ліквідатора Шкарбія Михайла Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аларіт” та Державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" про скасування рішення про припинення права власності та скасування права власності на нерухоме майно, шляхом скасування рішення про реєстрацію права власності відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 03.02.2022 р.
Суддя А.В. Лопатін