вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3571/21
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛ-АВТО» м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС» Київська область, Бориспільський район, с. Сошників
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «РІОЛ-АВТО» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 02.12.2021 року (вх. №3524/21 від 03.12.2021 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки №19/04/21-1 від 19.04.2021 року у сумі 9903,27 грн., з яких 8936,18 грн. основної заборгованості, 664,95 грн. штрафних санкцій згідно договору, 122,66 грн. 3% річних та 179,48 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки №19/04/21-1 від 19.04.2021 року в частині оплати наданих послуг.
Позивачем у позовній заяві б/н від 02.12.2021 року (вх. №3524/21 від 03.12.2021 року) заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 06.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3571/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом враховано, що ухвала суду від 06.12.2021 року направлялась відповідачу на юридичну адресу: 08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30497614, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №206023916035, однак, поштовий конверт, адресований відповідачу, повернуто ПАТ «Укрпошта» до суду із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, ухвалу суду від 06.12.2021 року у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, вона знаходяться у вільному доступі, тоді як згідно ст.ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд приймає до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІОЛ-АВТО» (за договором - замовник) 19.04.2021 року укладено Договір №19/04/21-1ТО-2 про технічне обслуговування та ремонт автотранспортної техніки (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснювати ремонт та технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів (надалі - ДТЗ), що належать замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Конкретні найменування, обсяг і умови надання сервісних послуг узгоджуються сторонами додатково в порядку, встановленому цим Договором. Виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснювати поставку запасних частин, витратних та інших матеріалів (товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Конкретні найменування, кількість і умови узгоджуються сторонами додатково в порядку, встановленому цим Договором (п. 1.2 Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено порядок надання послуг з технічного обслуговування і ремонту: замовник складає заявку на виконання послуг по ремонту та/або технічного обслуговування автотранспортних засобів у довільній формі, що містить дані про назву ДТЗ, державний реєстраційний номер, і передає її виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку або через представників. Заявка реєструється виконавцем в відповідному журналі. Послуга надається замовнику за умови пред'явлення ним: реєстраційного документа на ДТЗ; паспорту або посвідчення водія, а також довіреності від уповноваженого представника замовника. Замовник, який не є власником автотранспортного засобу, додатково пред'являє документ, що підтверджує право на експлуатацію, розпорядження автотранспортним засобом. Місце надання послуг: 04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8 (пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору); виконавець, відповідно до заявки, інформує замовника про можливість виконання необхідних послуг, їх поточну вартість і час проведення, а також визначає термін, в який замовник повинен надати автотранспортний засіб в розпорядження виконавця для проведення ремонту та/або технічного обслуговування. Доставка транспортних засобів здійснюється замовником за власний рахунок (пп. 3.1.2 п. 3.1 Договору).
Згідно пп. 3.1.11, 3.1.12 п. 3.1 Договору, остаточний обсяг послуг фіксується в акті наданих послуг і наряді-замовленні, який підписується сторонами після закінчення надання послуг. Після підписання акта надання послуг та замовлення-наряду претензії до обсягу наданих послуг виконавцем не приймаються. Замовник зобов'язується належним чином прийняти і оплатити все виконане виконавцем, а також забрати належний йому транспортний засіб в терміни, вказані виконавцем, але не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання повідомлення (у тому числі в усній формі, по засобам електронної почти, у формі телефонограми) від виконавця. В іншому випадку замовник несе ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження результату наданих послуг та автотранспортного засобу згідно законодавства України.
Датою надання послуги і датою передачі запасних частин і матеріалів вважається дата підписання акта надання послуг (пп. 3.1.13 п. 3.1 Договору).
Надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ та передача ДТЗ до експлуатації замовнику здійснюється виключно при наявності попередньої оплати в 100 відсотковому розмірі, за винятком випадків, передбачених цим пунктом: надання послуг з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ та передача ДТЗ до експлуатації замовнику на умовах відстрочення платежу на термін до 5 (п'яти) календарних днів може здійснюватися за умови: якщо вартість послуг з технічного обслуговування та ремонту складає до 8000 (вісім тисяч) гривень, з оформленням відповідного письмового дозволу директора сервісного центру виконавця та наданням замовником гарантійного листа за підписом уповноваженої особи та скріпленої печаткою замовника про здійснення розрахунків (перерахування коштів) протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання ДТЗ. У випадку одноразового порушення замовником умов оплати виконаних послуг, передбачених цим пунктом Договору, в подальшому обслуговування замовника здійснюється виключно на умовах попередньої оплати. У цьому випадку передача результатів послуг і товару, а також ДТЗ проводиться після повного погашення заборгованості та оплати наданих послуг (п. 5.6 Договору).
В п. 7.1 Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно. Дія договору є продовженою на наступний календарний рік, якщо сторони до 15 грудня 2021 року не висловлять своє бажання припинити дію Договору.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов ним було надано послуги відповідачу на загальну суму 8936,18 грн., що підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим їх печатками Актом з надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля №БН-0001117 від 11.06.2021 року, довіреністю №138 від 11.06.2021 року на отримання ТМЦ, рахунком-фактурою №СФ-0000834 від 11.06.2021 року, замовленням-нарядом №БН-0001117 від 11.06.2021 року, а також зареєстрованою податковою накладною від 11.06.2021 року №54.
Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, надані послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля згідно Акту №БН-0001117 від 11.06.2021 року у сумі 8936,18 грн. не оплатив.
Позивачем на електронну адресу відповідача надсилалась претензія-вимога №01/10 від 19.10.2021 року з вимогою до 21.10.2021 року погасити заборгованість у розмірі 8936,18 грн. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 8936,18 грн. заборгованості.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивач надав послуги, а відповідач без зауважень прийняв такі послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом з надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля №БН-0001117 від 11.06.2021 року на суму 8936,18 грн.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг згідно Договору, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 8936,18 грн., що не було спростовано відповідачем.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 8936,18 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання позивачем послуг відповідачу документально підтверджено, отримання (прийняття) відповідачем таких послуг не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8936,18 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 664,95 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 16.06.2021 по 29.11.2021, а також, 179,48 грн. інфляційних втрат та 122,66 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 16.06.2021 по 29.11.2021, згідно виконаного ним розрахунку.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Згідно п. 6.6 Договору, якщо замовник порушує терміни оплати наданих послуг, замовник сплачує неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період, упродовж якого існувала заборгованість), від суми заборгованості за кожен день прострочення зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 664,95 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в зазначених сумах.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 122,66 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача є більшим, однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 179,48 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛ-АВТО» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, код ЄДРПОУ 37200345) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС» (08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 3, код ЄДРПОУ 30497614) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС» (08363, Київська область, Бориспільський район, с. Сошників, вул. Іванова, буд. 3, код ЄДРПОУ 30497614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІОЛ-АВТО» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, код ЄДРПОУ 37200345) 8936 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 18 коп. заборгованості, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 95 коп. пені, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 122 (сто двадцять дві) грн. 66 коп. 3% річних та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць