вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2022 р. Справа № 911/3552/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг»
про стягнення 48471,97 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сансервіс» (надалі - позивач) з позовною заявою від 26.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (надалі - відповідач) про стягнення 48471,97 грн, з яких: 42367,00 грн основного боргу, 4199,16 грн пені, 1107,81 грн інфляційних втрат та 798,00 грн 3% річних.
Позов пред'явлено з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 23102020 від 23.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.
28.12.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» надійшов відзив на позов (вх. номер 29866/21), в якому останній зазначає, що не погоджується з розміром заборгованості, який виник за Договором оренди №23102020, зокрема, в частині нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат, як наслідок надає власний розрахунок, відповідно до якого пеня складає 2791,11 грн, інфляційні втрати - 1362,37 грн, 3% річні - 677,59 грн.
Вказана позиція мотивована тим, що в розрахунках, поданих позивачем, невірно вказані періоди нарахування, що призвело до необґрунтованого збільшення штрафних санкцій та позовних вимог вцілому. У відзиві відповідач посилається на умови договору (п. 3.2.2, п. 4.3), а також зазначені в рахунках-фактурах строки оплати.
04.01.2022 до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. номером 71/22, в якій він спростовує викладені у відзиві пояснення з огляду на те, що самі рахунки-фактури не є первинними документами, а носять лише інформаційних характер, в яких зазначаються платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, а відтак заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних є такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірах, заявлених ТОВ «Сансервіс» в позовній заяві. Також позивачем у відповіді на відзив надані уточнення щодо боргових періодів із визначенням дати початку та дати закінчення розрахунку.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сансервіс» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (орендар) був укладений договір №23012020 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування навантажувач ДВ-1788.33.20 (в подальшому - техніка). Орендар використовує отриману за цим договором техніку у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог чинного законодавства і положень цього договору.
Орендар гарантує використання техніки за цим договором згідно з технічними умовами її експлуатації, норм чинного законодавства, положень цього договору. Передача техніки у використання третім особам забороняється (п.п. 1.2, 1.3 договору).
Згідно п.п. 2.1.1 орендодавець зобов'язаний своєчасно передати техніку орендареві, згідно п. 5.1 договору на складі орендодавця за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Острозька, 90, яка відповідає технічним умовам.
Як вбачається з наявного акту на видачу техніки (прийому-передачі техніки) № 1 від 27.10.2020 року, орендар в особі старшого виконавця робіт - Смоляра Ярослава Кузьмича, який діяв на підставі довіреності № 1 від 27.10.2020 року прийняв, а орендодавець в особі механіка Назарова Павла Анатолійовича, який діяв на підставі довіреності № 1 від 26.10.2020 року передав у тимчасове користування навантажувач ДВ-1788.33.20 у технічно справному стані. Заперечення з приводу отримання зазначеної техніки неналежного стану з боку відповідача відсутні.
Згідно п.п. 2.2.12 договору на орендаря покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату згідно умов договору.
Згідно п. 3.1 Договору сторони визначили, що орендна плата нараховується на підставі тарифу орендодавця за період оренди техніки і становить 24500,00 грн щомісячно (з ПДВ). Вартість оренди включає вартість щомісячного ТО відповідно до інструкції з експлуатації технікою.
Відповідно до п.3.2.2. Договору за кожен наступний період експлуатації техніки орендар робить оплату вартості оренди не менше ніж за 3 дні до настання наступного періоду оренди на підставі виставленого рахунку.
Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач в порушення вищезазначених умов, несвоєчасно та не в повному обсязі вніс орендну плату за користування технікою в період з березня 2021 по травень 2021, а тому за останнім утворилася заборгованість в розмірі 42 367,00 грн, яку і просить стягнути позивач.
У поданому відзиві на позов відповідач зазначив, що укладений між сторонами договір оренди було укладено для виконання робіт з підіймання, транспортування та розвантаження вантажів по Договору субпідряду, кінцевим замовником яких є Міністерство оборони України. Проте, починаючи з березня 2021 року виконання робіт по Договору субпідряду, в тому числі і оплата (фінансування) виконаних робіт, було зупинено замовником на невизначений термін з незалежних від ТОВ «Ютем-Інжиніринг» причин, у зв'язку з чим орендар не зміг в повному обсязі та своєчасно виконати свої зобов'язання перед ТОВ «Сансервіс» за укладеним договором оренди щодо повної оплати оренди в сумі 42 367,00 грн. З поданих пояснень вбачається, що відповідач фактично не заперечує проти наявності боргу за несплачені орендні платежі (основний борг). Однак відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки на його думку, позивачем невірно вказані періоди нарахування, що призвело до необґрунтованого збільшення штрафних санкцій та позовних вимог вцілому.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір, з якого виникли спірні відносини №23102020 від 23.10.2020, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), регулювання відносин за яким здійснюється приписами чинного цивільного та господарського законодавства.
Так, згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського Кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ст. 763, 764 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Строк договору оренди як істотна умова договору оренди згідно ст. 284 Господарського кодексу України визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно акту приймання техніки з оренди (прийому-передачі техніки) № 2 від 24.05.2021 року, орендар повернув, а орендодавець прийняв навантажувач ДВ-1788.33.20 у технічно справному стані. Разом з технікою орендар передав орендодавцю паспорт.
Тобто, з матеріалів справи слідує, що передана орендареві техніка перебувала в користуванні останнього з 27 жовтня 2020 року по 24 травня 2021 року.
Разом з тим, згідно поданого позивачем позову заборгованість по орендних платежах у відповідача виникла за період з квітня 2021 по травень в розмірі 42 367,00 грн., яку і просить стягнути позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як зазначено в п. 3.2.1 договору, за перший період експлуатації орендар робить 100% попередню оплату вартості оренди впродовж 3 (трьох) банківських днів після підписання договору, на підставі виставленого рахунку.
За кожен наступний період експлуатації техніки орендар робить оплату вартості оренди не менше ніж за 3 дні до настання наступного періоду оренди на підставі виставленого рахунку (п. 3.2.2 договору).
Зважаючи на те, що відповідач вчасно по повністю не розраховувався за договором, ТОВ «Сансервіс» неодноразово зверталось до відповідача з вимогами погасити заборгованість. Так, в матеріалах справи міститься претензія № 200 від 12.08.2021 та претензія № 261 від 19.10.2021, в яких позивач вимагав сплатити борг в розмірі 42 367,00 грн., а також нараховану пеню.
У відповіді на претензію № 0496/21 від 05.11.2021 відповідач не заперечував проти наявного боргу в розмірі 42367,00 грн, однак просив відтермінувати сплату заборгованості до моменту її оплати замовником - Міністерством оборони України.
Встановлені судом обставини укладення між сторонами договору оренди № 23102020 від 23.10.2020, отримання в користування техніки та її повернення відповідачеві, а також термін її використання та наявність неоплаченої заборгованості в розмірі 42 367,00 грн. сторонами визнаються та не заперечуються, що безпосередньо випливає зі змісту поданих позивачем та відповідачем до суду заяв по суті справи.
Зазначені обставини, в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, не підлягають доказуванню.
Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі за орендований товар, строк оплати згідно умов договору за який настав (п.п. 3.2.1., 3.2.2), суд вважає вимоги позивача про стягнення 42367,00 грн. боргу за несплату орендних платежів за користування технікою за квітень та травень 2021 року правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за користування технікою позивачем на підставі п. 4.3 Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4199,16 грн пені (за загальний період з 29.03.2021 по 24.11.2021).
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Здійснюючи нарахування пені, позивач посилається на п. 4.3 договору, відповідно якого сторони домовились, що у разі порушення термінів оплати вказаних в п.п. 3.2.2. на термін більше 10 банківських днів, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що не звільняє орендаря від виконання зобов'язання по умовам своєчасної оплати.
У відповідності до поданого позивачем графіку нарахування, останнім здійснено нарахування пені наступним чином: з 29.03.2021 по 15.04.2021 на суму заборгованості 24 500,00 грн.; з 16.04.2021 по 28.04.2021 на суму заборгованості 24 500,00 грн; з 29.04.2021 по 30.04.2021 на суму заборгованості 49 000,00 грн; з 01.05.2021 по 24.05.2021 на суму заборгованості 44 000, 00 грн; з 25.05.2021 по 22.07.2021 на суму заборгованості 42 367,00 грн; з 23.07.2021по 09.09.2021 на суму заборгованості 42 367,00 грн; з 10.09.2021 по 24.11.2021 на суму заборгованості 42 367,00 грн. Загалом, згідно розрахунку позивача, сума пені, яка підлягає до стягнення складає 4 199,16 грн.
У відзиві на позов відповідач не погоджується з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій та зазначає, що позивач невірно визначив період їх нарахування у відповідності до умов укладеного договору, яким сторони визначили, що орендар робить оплату оренди на підставі виставленого орендодавцем рахунку (п.3.2.2) та у разі наявності простроченого платежу на термін більше ніж 10 банківських днів (п. 4.3).
Оскільки рахунок-фактура № СФ-0000061 від 24.03.2021 має строк оплати до 31.03.2021 та враховуючи 10 банківських днів прострочення згідно п. 4.3 договору, кінцевий термін оплати по цьому рахунку настав 14.04.2021 року.
По рахунку-фактурі № СФ-0000028 від 24.05.2021 зі строком оплати до 30.05.2021 року та враховуючи 10 банківських днів прострочення згідно п. 4.3 договору, кінцевий термін оплати по рахунку настав 11.06.2021.
Так, у відповідності до поданого відповідачем розрахунку, пеня нарахована за період з 15.04.2021 по 30.04.2021 на суму боргу 24500,00 грн, з 01.05.2021 по 11.06.2021 на суму боргу 19500,00 грн. та з 12.06.2021 по 13.10.2021 на суму боргу 42 367,00 грн. та за його підрахунком загалом складає 2791,11 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами фактично є спір про правильність встановлених періодів для застосування відповідальності, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням оплати за користування технікою.
Як зазначалось вище, за кожен наступний період експлуатації техніки орендар робить оплату вартості оренди не менше ніж за 3 дні до настання наступного періоду оренди на підставі виставленого рахунку (п. 3.2.2 договору).
Тобто, в сукупності вищезазначеного, умовами договору визначено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну (п. 2.2.12), визначено в який строк мають здійснюватися перерахування орендних платежів (п.3.2.2), суму орендної плати (п.3.1). Крім того, протягом існування між сторонами договірних відносин, відповідачем частково перераховувалися орендні платежі позивачу, що сторонами не заперечується, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний з необхідними для перерахування орендних платежів реквізитами позивача.
Хоча в договорі й зазначено, що орендна плата сплачується на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури, однак така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який узгоджено сторонами у пункті 3.2.2 договору.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплати платежів.
Тобто, обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі виникає в силу закону (стаття 762 ЦК України) та умов договору (пункт 3.2.2 договору) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем орендних платежів.
Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду: від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Перевіривши зазначений позивачем розрахунок пені в системі «Ліга:Закон», суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично правильним і таким, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 4199,16 грн пені підлягає задоволенню повністю.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1107,81 грн. інфляційних втрат (за період квітень 2021, червень 2021 - жовтень 2021), а також 798,00 грн. 3% річних (з 29.03.2021 по 24.11.2021).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом було також здійснено перерахунок правильності нарахування відсотків річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» та встановлено, що заявлені до стягнення 1107,81 грн. інфляційних втрат та 798,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному розмірі.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 42367,00 грн основного боргу, 4199,16 грн пені, 1107,81 грн. інфляційних втрат та 798,00 грн. 3% річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати позивача в розмірі 2270,00 грн, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (08292, Київська обл., м. Буча (пн), вул. Леха Качинського, буд. 3, код ЄДРПОУ 30568931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансервіс» (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Острозька, буд. 90, код ЄДРПОУ 33317231) - 42367 (сорок дві тисячі триста шістдесят сім) грн 00 коп основного боргу, 4199 (чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн 16 коп. пені, 1107 (одну тисячу сто сім) грн 81 коп. інфляційних втрат, 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін