ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2022Справа № 910/1598/22
Суддя Картавцева Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж+" про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж+" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.
Разом з позовною появою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд:
- зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України № 596-р від 28.10.2021 року по справі № 145-26.13/63-21, шляхом заборони АМК та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням спірного рішення та розміщенням на сайті АМК відповідної інформації;
- заборонити Антимонопольному комітету України розміщувати на своєму сайті за адресою : http://www.amc.gov.ua та зобов'язати видалити вже розміщену будь-яку інформацію, яка стосується Рішення № 596-р від 28.10.2021 року по справі № 145-26.13/63-21.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відтак, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж+" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вказує заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що після прийняття оскаржуваного рішення № 596-р від 28.10.2021 року по справі № 145-26.13/63-21, Антимонольним комітетом України було внесено Товариство у зведені відомості рішень органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою для відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства, а також, такі відомості перешкоджають господарській діяльності підприємства та створюють несприятливі наслідки для його роботи. У свою чергу, виконання рішення Комітету в частині стягнення штрафу може негативно вплинути на виробничий процес Товариства та поставити під загрозу його фінансову платоспроможність.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, спірне рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
З огляду на те, що відповідачем було прийнято спірне рішення про визнання дій Товариства порушенням, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено відповідний штраф, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання (зокрема в частині сплати штрафу) на час розгляду справи.
Разом з тим, незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Так, частина п'ята статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.
У зв'язку з цим суд бере до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19.
При цьому, заявник, який просить зупинити дію рішення, не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.
Більш того, забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, призводить до продовження діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2019 у справі №914/938/19.
Щодо вимоги про заборону Антимонопольному комітету України розміщувати на своєму сайті за адресою : http://www.amc.gov.ua та зобов'язання видалити вже розміщену будь-яку інформацію, яка стосується Рішення № 596-р від 28.10.2021 року по справі № 145-26.13/63-21, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації":
- розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого публічного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Відповідно до зазначеної статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" Кабінетом Міністрів України затверджено, зокрема, Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.
Згідно з Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (Додаток до названого Положення) АМК оприлюднює, окрім іншого, Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Відтак, як було зазначено, зокрема, Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21, заборона АМК вчиняти дії щодо оприлюднення (включення) інформації про Товариство до Зведених відомостей призводить до обмеження права на доступ до інформації певного кола осіб - запитувачів інформації.
Крім того, відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників таких закупівель.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Дана норма застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, а не на підставі Зведених відомостей. Між тим рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорстрой Монтаж+", про забезпечення позову, що подана до відкриття провадження у справі відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.В. Картавцева