ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2022Справа № 910/19602/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 5 600,65 грн
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТОВ «Маркс.Капітал», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Бюро, відповідач) про стягнення 5 600,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015 та з огляду на положення підпункту п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у позивача виникло право звернення до Бюро про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/3759375 від 28.11.2014. Оскільки відповідачем зобов'язання перед позивачем було виконано лише частково, а саме здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 15 294,20 грн, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача решти заборгованості в розмірі 5 600,65 грн, з яких: 1 029,53 грн - 3% річних, 4 571,12 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/19602/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
22.12.2021 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує на те, що після ліквідації Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна», Компанія), яке застрахувало відповідальність винної у ДТП особи, та затвердження ліквідаційного балансу до Бюро перейшли зобов'язання лише по відшкодуванню шкоди за договорами обов'язкового страхування ПрАТ "СК "Україна", яка і була відшкодована позивачу, а тому жодних грошових зобов'язань ним перед позивачем не порушено, і відсутні правові підставі для їх стягнення з відповідача. При цьому, відповідач зауважує на тому, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних віднесені ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» до 4 черги кредиторів, а тому в силу приписів ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є погашеними. Відповідач також наголошує на тому, що він не є правонаступником ПрАТ «СК «Україна», а тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання страховика-банкрута. Окрім наведеного відповідач зазначив про закінчення строку позовної давності. Щодо відшкодування судових витрат, то відповідач просив суд зменшити витрати на правову допомогу позивача у зв'язку з однотипністю поданих позовів.
30.12.2021 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважує на невірному та суб'єктивному тлумаченні у відзиві на позовну заяву відповідачем норм права без посилання на відповідні докази та вказує, що відповідач помилково стверджує про застосування строків позовної давності.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 02.12.2021 була отримана представником позивача 10.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 74764342.
Вказана ухвала також була отримана представником відповідача 07.12.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01054 74764350, № 01054 74764369.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
22.06.2015 о 8 год. 40 хвилин в м. Києві по вул. Фрунзе, 113 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого останній здійснив зіткнення з автомобілем марки Ford, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , у зв'язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2015 у справі № 758/7242/15-п водія автомобіля марки Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи водія ОСОБА_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3759375 з лімітом відповідальності по майну 50 000,00 грн та франшизою 0 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 11926 від 15.07.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_4 , та визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, у розмірі 16 196,54 грн.
04.09.2015 власник пошкодженого автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 подав до страховика винної у ДТП особи - ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування, втім відшкодування не отримав.
04.12.2015 між ОСОБА_4 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами та на підставі якого власник пошкодженого автомобіля марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 відступив цесіонарію - Фізичній особі-підприємцю Шияну Д.С. всі права вимоги, які виникли у цедента, у зв'язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.11.2014, номер полісу АІ/3759375, у страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".
Пунктом 1.2 договору цесії передбачено, що внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування понесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, у передбачених законом випадках.
За умовами п. 1.3 договору цесії цедент передав цесіонарію право вимоги щодо суми боргу (страхового відшкодування) в розмірі 15 294,20 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
31.12.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 (далі - договір факторингу), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 04.12.2015 (позиція № 7 додатку № 1 до договору).
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 договору факторингу, розмір переданого права 15 294,20 грн).
За умовами пункту 1.4 договору факторингу зобов'язаною особою (боржником) є ОСОБА_1, (позиція № 7 додатку №1 до договору факторингу); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За умовами частини 1 статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 31.12.2015 кредитором у договірному зобов'язанні за страховою подією (дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася 22.06.2015) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал".
Позивач зазначає, що в порушення умов договору страхування (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/3759375, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк (протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тобто до 04.12.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на суму 8 510 680,57 грн.
24.04.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору № АІ/3759375. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "Україна" перед ТОВ "Маркс.Капітал".
ТОВ "Маркс.Капітал" у уточненій заяві про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "СК "Україна" просило визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів у розмірі 14 268 524,30 грн, в тому числі за договором № АІ/3759375 на суму 15 294,20 грн страхового відшкодування, 1 029,53 грн 3% річних, 4 571,12 грн інфляційних втрат, 3 823,55 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з урахуванням уточнення задоволено, визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019. Відповідно до положень ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вирішено вважати погашеними у зв'язку з недостатністю майнових активів боржника вимогам кредиторів, в т.ч. ТОВ "Маркс.Капітал" першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 6 868 953,48 грн, загальна сума 20 340 192,80 грн. Доручено ГУ статистики у м. Києві виключити банкрута - ПАТ "СК "Україна" з ЄДРПОУ, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві зняти банкрута - ПАТ "СК "Україна" з податкового обліку. Ліквідовано банкрута - ПАТ "СК "Україна" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством. Доручено Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення ПАТ "СК "Україна" як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "СК "Україна" як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі 910/842/18 закрито. Дію мораторію припинено.
04.09.2019 у зв'язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до МТСБУ (відповідача) з заявою про виплату відшкодування за полісом № АІ/3759375 в сумі 24 718,40 грн, з яких: 15 294,20 грн - відшкодування, 1 029,53 грн - 3% річних, 4 571,12 грн - інфляційні втрати, 3 823,55 грн - пеня.
З пояснень обох сторін вбачається, що МТСБУ частково виконало зобов'язання за договором страхування № АІ/3759375 та 26.09.2019 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 15 294,20 грн.
Посилаючись на невиконання МТСБУ зобов'язання за договором страхування № АІ/3759375 у повному обсязі, ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з МТСБУ 3% річних в розмірі 1 029,53 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 571,12 грн.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд встановив таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За визначенням ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004, який регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблено висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2021о справі № 910/14293/19 та від 20.07.2020 по справі № 910/14293/19.
З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов'язаннями, що є предметом спору у цій справі.
В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, встановлені у справі № 910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ "СК "Україна" мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 цього Закону, у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому преамбула ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями пп. "ґ" п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме на переході до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується з фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 30.12.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19 та від 20.07.2020 по справі № 910/14293/19.
Щодо позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень п.п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому, з урахуванням положень пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19.
Оскільки ліквідація страховика відбулась за ухвалою суду 17.07.2019, що є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, звернення з позовом у даній справі № 910/19602/21 до МТСБУ 26.11.2021 (згідно поштового штемпеля на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва) є таким, що реалізовано в межах такого строку, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені судом обставини, за відсутності доказів оплати заявленої до стягнення суми коштів, у т.ч. станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того у позовній заяві та відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 600,00 грн (4 600,00 грн + 2 000,00 грн).
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію ордеру серія АІ № 1059663 від 05.10.2020, виданого ТОВ "Маркс.Капітал." адвокату Більчуку О.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020 на представлення інтересів в Господарському суді міста Києва;
- копію договору про надання професійної правничої допомоги № 96 від 01.06.2020, укладеного між ТОВ "Маркс.Капітал" та адвокатським бюро «Дефендерс»;
- копію додаткової угоди № 1 до договору № 96 від 01.06.2020, за умовами якої клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу допомогу;
- копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 290 від 26.11.2021 до договору № 96 від 01.06.2020 із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 4 600,00 грн;
- копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 371 від 29.12.2021 до договору № 96 від 01.06.2020 із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 2 000,00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Водночас суд вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу позивача у зв'язку з однотипністю поданих позовів, які знаходяться у провадженні Господарського суду міста Києва.
З урахуванням вказаного клопотання відповідача, з огляду на характер спірних правовідносин сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавалась правова допомога в аналогічних спорах, що у значній кількості перебували у провадженні Господарського суду міста Києва, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката заявлені витрати є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу до 3 300,00 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36019, м. Полтава, вул. Колективна 10, код 37686922) 3% річних у розмірі 1 029,53 грн (одна тисяча двадцять дев'ять грн 53 коп.), втрати від інфляції у розмірі 4 571,12 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят одна грн 12 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 300,00 грн (три тисяч триста грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.02.2022.
Суддя О.Г. Удалова