ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2022Справа № 910/16243/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймформ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт"
про стягнення 1 478 841,14 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Лукошко Н.С.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Праймформ" (надалі за позовом також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт." (надалі за позовом також - відповідач) про стягнення 1 478 841,14 грн., з яких 1 191 960,00 грн. основного боргу, 172 834,20 грн. пені, 83 437,20 грн. штрафу, 16 698,10 грн. інфляційних втрат, 13 911,64 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання товару № 22/05/2 від 22.05.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 відкрито провадження у справі № 910/16243/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2021.
11.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 16.12.2021.
У судовому засіданні 16.12.2021 представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2022.
У судовому засіданні 25.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
22.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймформ", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт.", як покупцем, укладено Договір постачання товару № 22/05/2 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю у власність товар - сумки (18920000-4), (сумка транспортна індивідуальна тип 2, (відповідно договору №286/3/20/84 від 19.05.2020 між ТОВ "Пром.Стандарт." та МОУ), а покупець зобов'язується забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 6 279 352,56 грн., у тому числі ПДВ 1 046 558,76 грн.
Розрахунки за товар проводяться покупцем шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання коштів від Держзамовника (Міністерства оборони України) та реєстрації відповідної податкової накладної постачальником в Єдиному державному реєстрі (пункт 4.2. Договору).
Строк поставки товару за цим Договором вказаний в Специфікації (Додаток №1), (пункт 5.1. Договору).
29.12.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої строк дії Договору продовжено до 31.03.2021 (включно), а інші умови Договору залишилися без змін.
Окрім цього, 29.12.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої пункт 1.3. розділу І. "Загальні умови" Договору доповнено Специфікацією №2 та визначено, що товаром, який закуповується за Договором є також - сумки 18920000-4 (сумка транспортна індивідуальна, тип 2) відповідність ТС A01XJ.11490-103:2019 (01), відповідність зразку еталону. ННН 8465 61 014 5482, у кількості 1 680 штук, загальною вартістю 1 191 960,00 грн., із визначеною датою поставки цієї партії товару - до 31.03.2021 (включно).
29.03.2021 позивач здійснив поставку товару, який обумовлений у Специфікації №2 - сумки 18920000-4 (сумка транспортна індивідуальна, тип 2) відповідність ТС A01XJ.11490-103:2019 (01), відповідність зразку еталону. ННН 8465 61 014 5482, у кількості 1 680 штук на загальну суму 1 191 960,00 грн., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ПР-0000014 від 29.03.2021.
Позивач стверджує, що 06.05.2021 покупець отримав кошти від Держзамовника за поставлений товар, отже, відповідно до положень пункту 4.2. Договору, розрахунок з позивачем відповідач повинен був провести у термін до 12.05.2021. Станом на 04.08.2021 кошти за поставлений товар відповідачем не перераховані.
Позивач надіслав на адресу відповідача письмову претензію № 158 від 04.08.2021 з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 1 191 960,00 грн., а також неустойки, передбаченої умовами Договору, інфляційних втрат та 3% річних.
У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив поставлений товар, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 478 841,14 грн., з яких 1 191 960,00 грн. основного боргу, 172 834,20 грн. пені, 83 437,20 грн. штрафу, 16 698,10 грн. інфляційних втрат та 13 911,64 грн. 3% річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами Договір постачання товару № 22/05/2 від 22.05.2020 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України внормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до підпункту 6.1.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на суму 1 191 960,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ПР-0000014 від 29.03.2021.
Згідно підписаного сторонами акта звірки взаємних розрахунків станом на 16.08.2021, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 191 960,00 грн., підставою виникнення заборгованості вказано поставку за видатковою накладною № ПР-0000014 від 29.03.2021.
Предметом позову у цій справі є стягнення оплати за поставлений товар, загальною вартістю 1 191 960,00 грн., строк оплати якого є таким, що настав.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та не надав доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договором.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги факт поставки позивачем товару та його належне прийняття відповідачем, а також, оскільки відповідачем свого обов'язку за Договором щодо оплати за поставлений товар не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару у розмірі 1 191 960,00 грн.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 172 834,20 грн., штраф у розмірі 83 437,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 16 698,10 грн. та 3% річних у розмірі 13 911,64 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно підпункту 7.3.3. Договору, у випадку не оплати товарів в належні строки, згідно Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від належної до оплати, але не оплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 74 260,74 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.
Здійснивши перевірку заявленого до стягнення штрафу - 7% від вартості за прострочення оплати понад 10 днів у розмірі 83 437,20 грн., суд дійшов висновку, що надані розрахунки є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на порушення (неналежне виконання) відповідачем свого обов'язку з оплати товару у строки, визначені умовами Договору, у позивача виникло право на нарахування процентів у розмірі 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за період з 13.05.2021 - 04.10.2021, суд дійшов висновку про необхідність стягнення 3% річних в межах заявлених вимог, а саме, у розмірі 13 911,64 грн.
Окрім цього, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 13.05.2021 - 31.08.2021 у розмірі 16 698,10 грн., суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 191 960,00 грн. основного боргу, 74 260,74 грн. пені, 83 437,20 грн. штрафу, 16 698,10 грн. інфляційних втрат, 13 911,64 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймформ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт" про стягнення 1 478 841,14 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром.Стандарт" (04073, місто Київ, провулок Куренівський, будинок 17, ідентифікаційний код 42283030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймформ" (02132, місто Київ, вулиця Садова 49А, будинок 12, ідентифікаційний код 39012343) 1 191 960 (один мільйон сто дев'яносто одну тисячу дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 74 260 (сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 74 коп. пені, 83 437 (вісімдесят три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 20 коп. штрафу, 16 698 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 13 911 (тринадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 64 коп. 3% річних, 20 704 (двадцять тисяч сімсот чотири) грн. 02 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 02.02.2022.
Суддя С. В. Стасюк