номер провадження справи 22/12/21
28.01.2022 Справа № 908/2614/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Волков М.В., наказ № 1779-к від 18.05.2021;
від відповідача - Іваниця О.О., ордер АР № 1079189 від 18.01.2022;
від третьої особи-1 - не з'явився
від третьої особи-2 - Волков М.В., наказ № 1779-к від 18.05.2021;
від третьої особи-3 - Волков М.В., наказ № 1779-к від 18.05.2021;
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2614/21
за позовом: Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001)
до відповідача: Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт. Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул. Жуковського, буд. 36, м. Запоріжжя, 69063)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Дмитра Яворницького, буд. 21 А, м. Дніпро, 49027)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації прав, визнання права власності
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 07.09.2021) до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про: визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 “Про уточнення об'єктів комунальної власності” в частині передачі у комунальну власність цілісного об'єкта - будівлі Кирилівської селищної ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області загальною площею 877,1 кв.м, частка власності - 1/1; скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстровану за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області; визнання за Міністерством юстиції України права власності на нерухоме майно, а саме: частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67. Позов обґрунтований ст.ст. 316, 321, 328, 387 ЦК України.
28.08.2003 між АКАБ «Україна» та Кабінетом Міністрів України укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового банківського комплексу АКАБ «Україна» № 130-04/055/128. Після укладення договору та виплати покупцем всієї належної до сплати суми, право власності (у тому числі на спірне майно) перейшло до Кабінету Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р майно передано до сфери управління (в оперативне управління) державних органів, зокрема, до сфери управління (в оперативне управління) Міністерства юстиції України було передано спірне майно. Було складено відповідний акт приймання-передачі основних засобів від 13.11.2003, згідно якого спірне майно прийняв начальник Якимівського районного управління юстиції. Спірне майно було передано на баланс Запорізького обласного управління юстиції. Таким чином, спірне майно передано Кабінетом Міністрів України в оперативне управління Міністерству юстиції України, яке передало його Запорізькому обласному управлінню юстиції. На сьогодні майно перебуває на балансі правонаступника Запорізького обласного управління юстиції - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) і належить Міністерству юстиції України на праві оперативного управління. У власність або оперативне управління іншим органам чи особам спірне майно не передавалось. Таким чином, право вимоги у спірних правовідносинах належить Міністерству юстиції України. Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області 13.09.2018 звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне майно. У державній реєстрації прав було відмовлено у зв'язку з тим, що право власності вцілому на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (Калініна), буд. 67, вже зареєстровано на підставі іншого правовстановлюючого документа. Листом відповідача від 13.12.2018 № 2143 повідомлено про те, що нерухоме майно загальною площею 81,1 кв.м, що розташоване за вказаною адресою, за Кирилівською селищною радою не зареєстровано. Листом відповідача від 28.01.2019 № 181 повідомлено, що підставою видачі свідоцтва про право власності на цілісний об'єкт нерухомого майна за вказаною вище адресою є рішення Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6. Зі змісту даного рішення вбачається, що ряд будівель на території селищної ради, у тому числі спірне майно, було прийнято відповідачем у комунальну власність, а згодом оформлено право власності на зазначені у рішенні об'єкти нерухомості. При цьому, на момент ухвалення рішення, спірне майно, що є частиною адміністративної будівлі ради, належало АКАБ «Україна» на підставі свідоцтва про право власності від 20.06.2000. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, безпідставно прийняв спірне майно у комунальну власність без відокремлення від будівлі селищної ради. На підставі незаконного рішення відповідачем було видано свідоцтво серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради. На момент прийняття оскаржуваного рішення та оформлення права власності на спірне майно, відповідачу достеменно було відомо про те, що майно перебуває на балансі позивача. Приймаючи рішення від 30.09.2002 № 6, відповідач порушив право власності Кабінету Міністрів України, а відтак і право Мін'юсту на управління майном. Враховуючи наведене, державна реєстрація права власності на спірне майно підлягає скасуванню.
Разом із вказаною позовною заявою від Міністерства юстиції України надійшла заява (вих. № б/н від 07.09.2021) про забезпечення позову.
27.09.2021 до суду від позивача надійшла заява вих. б/н від 22.09.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
12.11.2021 надійшла відповідь на відзив. Зокрема, зазначено, що відповідач листом від 13.11.2006 № 1191 фактично підтверджує, що позивачу належить 1/5 частина спірного об'єкту нерухомості. Договір купівлі-продажу від 28.08.2003 був повністю виконаний, що підтверджується відповідними доказами. Відсутність правових підстав для закріплення Урядом спірного майна за Міністерством юстиції саме на підставі права оперативного управління, дає право стверджувати, що майно було передано саме до сфери управління Міністерства юстиції України. Відомості про державну реєстрацію (перереєстрацію) стосуються саме відомостей про орган, уповноважений управляти об'єктами державної власності, а не відомостей про сам об'єкт нерухомого майна.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві, що надійшов до суду 01.11.2021, що Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області під час уточнення об'єктів комунальної власності територіальної громади, 30.09.2002 було затверджено перелік об'єктів соціально-побутового значення, які належать до комунальної власності та знаходяться на балансі відповідача, прийнявши на 5 сесії 24 скликання рішення № 6. Було зареєстровано право власності на адміністративну будівлю, що підтверджується оформленим свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САА № 369297 від 31.01.2005. Реєстратором не було встановлено підстав для відмови у реєстрації. Таким чином, підстави для скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та для визнання незаконним та скасування рішення № 6 відсутні. Будівля, право власності на яку посвідчено оспорюваним свідоцтвом, є комунальним майном, позивачем не визначено статус майна, на яке він претендує. Документально не визначалась належність майна до державного майна. Згідно з діючим на час укладення договору від 28.08.2003 законодавством, не передбачалося права власності у Кабінету Міністрів України на нерухоме майно. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2003 № 463-р не приймалося рішення про викуп майна АКАБ «Україна». Вважає, що право власності Кабінету Міністрів України на спірне майно не було набуто і не могло виникнути, як наслідок і відсутність можливості передачі його в оперативне управління позивачу. Позивачем не подано доказів виконання п. 7.1 договору, з яким пов'язаний момент переходу права власності. З урахуванням ст. 48 ЦК Української РСР, договір купівлі-продажу від 28.08.2003 вважає недійсним. Відповідачем здійснюється належне йому на праві власності управління та утримання спірного майна, сплачуються платежі за його утримання, у тому числі і комунальні. Кабінетом Міністрів України та позивачем, які вважали себе власниками майна, яке знаходилося в їх оперативному управлінні, не виконувалися свої обов'язки, не брали участі в утриманні та збереженні майна, що підтверджує той факт, що вони не були та не являються фактичними власниками спірного майна. Кабінет Міністрів України та позивач, щороку надаючи до Фонду державного майна України інформацію про майно, не могли не знати про необхідність державної реєстрації (перереєстрації) такого майна. Позивачем не подано жодного доказу, який би доводив можливість мати спірне майно на праві власності. Право оперативного управління є похідним правом та повинне також реєструватися після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт нерухомості. Визнання недійсними та скасування рішення та свідоцтва призведе до припинення державної реєстрації права власності та права власності в цілому на будівлю, чим спричинить істотну шкоду відповідачу. Також відповідач вважає, що строк для подання позовної заяви сплив, позивачем пропущений. Оскаржуване свідоцтво датовано 31.01.2005, та саме з цієї дати почав спливати термін позовної давності щодо визнання недійсними свідоцтва та державної реєстрації права на нерухоме майно, щодо рішення - з 30.09.2002. Кабінет Міністрів України та позивач, щороку надаючи до Фонду державного майна України інформацію про майно, не могли не знати про необхідність державної реєстрації (перереєстрації) такого майна та про відсутність державної реєстрації права власності на майно, про відсутність правовстановлюючого документу на майно, не вживали належних для цього заходів, а отже, строк для подання позовної заяви сплив. У задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі.
30.11.2021 надійшло заперечення.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Пояснення третьої особи-1 (Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради) щодо позову або відзиву
Будь-яких пояснень щодо позову та відзиву до суду не надходило.
4. Пояснення третьої особи-2 (Кабінет Міністрів України) щодо позову або відзиву
23.10.2021 до суду надійшло пояснення щодо позову. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та, зокрема, через міністерства. Кабінет Міністрів України не є юридичною особою, а є колегіальним органом, який здійснює виконавчу владу. До основних повноважень відноситься управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами. Кабінет Міністрів України делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам. Договір купівлі-продажу № 130-04/055/128 підписаний Кабінетом Міністрів України в особі, зокрема, заступника Міністерства юстиції України. До сфери управління (в оперативне управління) Мін'юсту було передано, зокрема, спірне майно, балансоутримувачем якого є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). У власність або оперативне управління іншим органам чи особам спірне майно не передавалось. Отже, оскільки Кабінет Міністрів України делегував повноваження управління спірним майном Мін'юсту, право вимоги у спірних правовідносинах належить Міністерству юстиції України. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
12.11.2021 надійшло пояснення щодо відзиву на позов.
5. Пояснення третьої особи-3 (Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо позову або відзиву
23.10.2021 до суду надійшло пояснення щодо позову. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є балансоутримувачем спірного майна. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
6. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2614/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.2021 у задоволенні заяви (вих. № б/н від 07.09.2021) Міністерства юстиції України про забезпечення позову відмовлено. Вказана ухвала залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.09.2021 позовну заяву (вих. № б/н від 07.09.2021) Міністерства юстиції України залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.10.2021 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2614/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 22/12/21, підготовче засідання призначено на 02.11.2021. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, 2. Кабінет Міністрів України, 3. Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою суду від 02.11.2021 підготовче засідання відкладено на 24.11.2021.
Ухвалою суду від 24.11.2021 з власної ініціативи суду, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 04.01.2022 включно, підготовче засідання відкладено на 22.12.2021.
Ухвалою суду від 22.12.2021 закрите підготовче провадження у справі № 908/2614/21, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2022.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2022 усно повідомив, що у грудні 2021 відповідач змінив назву. У зв'язку з об'єднанням Якимівського району Запорізької області з Мелітопольським районом Запорізької області, відповідач має назву Кирилівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області.
Суд ухвалою від 19.01.2022 зобов'язав відповідача у строк до 24.01.2022 включно (з урахуванням часу поштового пробігу кореспонденції), надати суду письмові пояснення з документальним обґрунтуванням обставин зміни назви відповідача; належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких відбулась зміна назви відповідача. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.2022.
21.01.2022 від відповідача надійшло письмове клопотання вих. № б/н від 20.01.2022, згідно якого просив долучити до матеріалів справи копії документів: рішення 16 сесії Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області 8 скликання від 22.12.2021 № 52 «Про зміну назви юридичної особи Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області»; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої 29.12.2021.
Обгрунтовуючи клопотання, відповідач зазначив про неможливість подання вказаних документів у межах підготовчого провадження, оскільки реєстраційні дії зі зміни назви відбулись після закриття підготовчого провадження.
Згідно з рішенням 16 сесії 8 скликання Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 22.12.2021 № 52 «Про зміну назви юридичної особи Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області», керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-ІV, Цивільним кодексом України, на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», змінено назву Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на Кирилівську селищну раду Мелітопольського району Запорізької області.
29.12.2021 сформовано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області з ідентифікаційним кодом 25489968.
Враховуючи приписи ст. 207 ГПК України, оскільки долучені відповідачем до клопотання докази були складені після закриття підготовчого провадження у даній справі, представник позивача та третіх осіб-2,3 не заперечив щодо долучення до матеріалів справи вказаних доказів, суд задовольнив клопотання відповідача, подані докази долучені до матеріалів справи.
Враховуючи зміну назви Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на Кирилівську селищну раду Мелітопольського району Запорізької області, найменуванням відповідача у даній справі є Кирилівська селищна рада Мелітопольського району Запорізької області.
У судове засідання з розгляду справи по суті 28.01.2022 з'явилися представники сторін та третіх осіб-2,3. Представник третьої особи-1 не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд визнав можливим розглянути справу без участі представника третьої особи-1.
У судовому засіданні 28.01.2022 судом справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
28.08.2003 між Акціонерним комерційним агропромисловим банком «Україна» (продавець) та Кабінетом Міністрів України (покупець) укладено договір № 130-04/055/128 купівлі-продажу цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність цілісний майновий банківський комплекс Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (далі - майно) згідно з додатком 1, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього ціну продажу.
Згідно з п. 2.1 договору, вартість майна становить 505247921 грн., що є ціною продажу майна (без податку на додану вартість).
Покупець сплачує 505247921 грн. за майно протягом 5 банківських днів з дати укладення договору (п. 4.1).
Згідно з п. 5.1, передача майна здійснюється за актом прийому-передачі цілісного майнового банківського комплексу, який складається на підставі актів прийому-передачі по результату прийому окремих об'єктів цілісного майнового банківського комплексу безпосередньо в місцях їх розташування уповноваженими особами сторін.
Покупець зобов'язався за власний рахунок зареєструвати право власності на придбане майно, укласти договори користування земельними ділянками, на яких знаходиться майно (п. 6.1.3). Продавець зобов'язався передати належним чином оформлені правовстановлюючі та інші документи на нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового банківського комплексу АК АПБ «Україна» (п. 6.2.1).
Згідно з п. 7.1, право власності на майно за договором переходить від продавця до покупця з дати фактичної виплати всієї належної до сплати суми за цим договором.
Сума 505247921 грн., за яку було придбане майно за вказаним договором, була перерахована продавцю згідно з платіжним дорученням № 7 від 28.08.2003.
Відповідно до витягу з акту прийому-передачі, Кабінету Міністрів України було передано, зокрема, майно: будівля філії (триповерхова, перший поверх) площею 81 кв.м за адресою: Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67.
Відповідно до свідоцтва від 20.06.2000 про право власності на частину адміністративної будівлі загальною площею 81,1 кв.м Кирилівської селищної ради, об'єкт: службові та підсобні приміщення, розташовані в смт. Кирилівка по вул. Калініна, № 67, належать банку «Україна» на праві власності. В цілому складається з 4-х службових та 7-ми підсобних приміщень; свідоцтво видано на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20.01.1998 № 26. На свідоцтві мається реєстраційний напис, згідно якого зазначені в цьому документі службові та підсобні приміщення зареєстровані в Акимівському ПОЖКХ на праві власності за банком «Україна» та записано в реєстраційну книгу № 1 за реєстраційним № 931 20.06.2000.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», передано об'єкти цілісного майнового банківського комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», викупленого Кабінетом Міністрів України, до сфери управління (в оперативне управління) державних органів згідно з додатком 1.
Згідно з додатком 1 до вказаного розпорядження, будівля філії загальною площею 81 кв.м за адресою: смт. Кирилівка, Якимівського району, вул. Калініна, буд. 67, розташована на першому поверсі триповерхової будівлі, передана до сфери управління (в оперативне управління) Мін'юсту.
Відповідно до наказу начальника Запорізького обласного управління юстиції від 21.10.2003 № 303/16 «Про прийняття об'єктів цілісного майнового комплексу Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р, призначено комісію для прийняття відповідних об'єктів; комісії забезпечити прийняття приміщень з майном та надання в Запорізьке обласне управління юстиції оформлених документів у строк до 24.10.2003.
Згідно з актом від 13.11.2003 приймання-передачі нерухомого майна Запорізької дирекції Банку «Україна», що реалізовано згідно договору купівлі-продажу від 28.08.2003, представник продавця (Банку «Україна») передав представнику покупця - начальнику Якимівського районного управління юстиції нерухоме майно: приміщення відділення площею 81,1 кв.м за адресою: смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67.
На підставі вказаного наказу від 21.10.2003 № 303/16, згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, об'єкт: приміщення відділення площею 81,1 кв.м передано в експлуатацію Якимівському районному управлінню юстиції. Акт затверджено першим заступником Міністра юстиції у 2003 році.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2003 № 174/5 «Про закріплення майна АКАБ «Україна» за Центральним апаратом Мін'юсту та обласними управліннями юстиції», начальникам господарського управління Центрального апарату Мін'юсту та обласних управлінь юстиції прийняти на баланс майно, передане до сфери управління Міністерства юстиції України розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р «Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та актами приймання-передачі майна, згідно додатку.
Відповідно до додатку до даного наказу, майно, що розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі в смт. Кирилівка, вул. Калініна, 67, передано на баланс Запорізького обласного управління юстиції.
Спільним наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 13.03.2020 № 197/7/06/04 «Про передачу нерухомого майна», у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, утворено спільну комісію з приймання-передачі нерухомого майна з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); наказано передати з балансу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) нерухоме майно згідно з додатком 2.
Згідно з додатком 2 до вказаного наказу, на баланс Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) передається нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 81,1 кв.м за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (додаток 1 до наказу ФДМУ від 12.08.2020 № 16131), балансоутримувачем державного майна: нежитлового приміщення площею 81,1 кв.м за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, є Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), суб'єкт управління, який здійснює управління майном - Міністерство юстиції України.
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області було розглянуто заяву Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо проведення державної реєстрації права державної власності за Міністерством юстиції України на частину адміністративної будівлі, що розташована: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (Калініна), буд. 67, та ухвалено рішення від 17.09.2018 № 43030699 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою відмови стало встановлення факту реєстрації права власності вцілому на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (Калініна), буд. 67, за іншою юридичною особою (Кирилівська селищна рада) на підставі іншого правовстановлюючого документа.
На запит Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 28.11.2018, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області листом від 13.12.2018 № 2143 повідомила, що нерухоме майно загальною площею 81,1 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (стара назва вул. Калініна), буд. 67, за Кирилівською селищною радою не зареєстровано. Також зазначено, що така назва як бул. Приморський в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області відсутня.
На лист Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.01.2019, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області листом від 28.01.2019 № 1813 повідомила, що підставою свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 369297 від 31.01.2005, є рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 6 від 30.09.2002.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297, виданого від 31.01.2005 Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, власником будівлі Кирилівської селищної ради за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна, буд. 67, загальною площею 877,1 кв.м, є Кирилівська селищна рада, форма власності: комунальна, частка 1/1, підстава: рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 6 від 30.09.2002.
Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» від 31.01.2005 № 6362879, право комунальної власності на вказану будівлю зареєстровано 31.01.2005, номер запису: 1353 в книзі: 1.
Відповідно до рішення 5 сесії 24 скликання Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6 «Про уточнення переліку об'єктів комунальної власності», на баланс Кирилівської селищної ради були поставлені об'єкти соціально-побутового значення, зокрема, будівля Кирилівської селищної ради. Керуючись ст. 26 п. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», сесія Кирилівської селищної ради вирішила затвердити перелік об'єктів соціально-побутового значення, які належать до комунальної власності та знаходяться на балансі Кирилівської селищної ради; Комунальному підприємству БТІ смт. Якимівка видати бланк свідоцтва про право власності на вищезазначені об'єкти.
Відповідач подав копію розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації від 27.07.1999 № 419 «Про затвердження акту державної комісії по введенню в експлуатацію адміністративного будинку Кирилівської селищної ради», відповідно до якого затверджено акт державної комісії по введенню в експлуатацію закінченого будівництвом адміністративного будинку Кирилівської селищної ради в смт. Кирилівка, вул. Калініна; вказаний об'єкт прийняти на баланс, інженерні мережі передати по призначенню.
Відповідно до акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої будівництвом (реконструкції) будівлі (споруди) виробничого призначення, що затверджений вказаним вище розпорядженням, Виконкомом Кирилівської селищної ради пред'явлено в експлуатацію адміністративну будівлю селищної ради за адресою: смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, будівництво проведено на підставі рішення від 05.05.1992 № 55.
В матеріалах справи наявний лист Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 13.11.2006 № 1191, адресований Міністру юстиції України, згідно якого Кирилівська селищна рада просила вирішити питання передати або продати селищній раді приміщення колишнього банку «Україна», розташованих на першому поверсі триповерхової будівлі селищної ради, під розміщення зали для реєстрації шлюбів. Будівля введена у експлуатацію 20.04.1999. Будівництво здійснювалось з дольовою участю колишнього банку «Україна» і йому належала 1/5 частина будівлі, котра зараз знаходиться на балансі Міністерства юстиції України. Починаючи з 2003 року приміщення ніким не використовується, опалення здійснюється за рахунок селищної ради.
Вказане звернення було скероване Міністерством юстиції України до Запорізького обласного управління юстиції.
Листом від 12.12.2006 № 3346/08 Запорізьке обласне управління юстиції повідомило Міністерство юстиції України, що у зв'язку з приєднанням у 2007 році Державної виконавчої служби до органів юстиції, у відповідному приміщенні будуть розміщені відділи районної ДВС та спеціаліст районного управління юстиції з розгляду скарг громадян.
8. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскаржуване рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 “Про уточнення об'єктів комунальної власності” в частині передачі у комунальну власність цілісного об'єкта - будівлі Кирилівської селищної ради, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки, а отже, є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції, що передбачено статтею 19 Конституції України.
Таким чином, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Частиною першою ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в редакції станом на 30.09.2002) передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Приписами ч. 1 ст. 59 даного Закону унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За статтею 25 даного Закону, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Оскаржуване рішення № 6, як вбачається з його тексту, ухвалене на підставі п. 30 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до даної норми (у редакції станом на час ухвалення рішення № 6 від 30.09.2002), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
У даному випадку, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області ухвалила рішення від 30.09.2002 № 6, яким затвердила перелік об'єктів соціально-побутового значення, які належать до комунальної власності та знаходяться на балансі Кирилівської селищної ради, зокрема, будівлі Кирилівської селищної ради, право власності на частину якої загальною площею 81,1 кв.м на момент ухвалення даного рішення належало юридичній особі: АКАБ «Україна», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.06.2000.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять та відповідачем не подано. Зокрема, відповідач у відзиві не заперечив та не спростував обставину належності права власності на спірне майно за АКАБ «Україна» станом на час ухвалення оспорюваного рішення від 30.09.2002 № 6.
Крім того, свідоцтво від 20.06.2000 про право власності за АКАБ «Україна на частину адміністративної будівлі загальною площею 81,1 кв.м, видано на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 20.01.1998 № 26.
Тобто, відповідачу на час ухвалення оспорюваного рішення було достеменно відомо про належність вказаного права власності на частину будівлі АКАБ «Україна».
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Федоренко проти України” від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном” або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Судом встановлено, що спірне нерухоме майно, стосовно якого ухвалено рішення № 6, було придбане Кабінетом Міністрів України у АКАБ «Україна» згідно з договором купівлі-продажу від 28.08.2003 № 130-04/055/188, та передано позивачу до сфери управління (в оперативне управління).
Доказів визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.
Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що договір купівлі-продажу від 28.08.2003 № 130-04/055/188 є недійсним згідно зі ст. 48 ЦК Української РСР, оскільки не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР, що був чинним на момент укладення договору купівлі-продажу від 28.08.2003 № 130-04/055/188, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Діючим на той час законодавством не передбачалось обов'язкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).
Частиною 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 “Про уточнення об'єктів комунальної власності” в частині передачі у комунальну власність частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як прийняте з порушенням вищевказаних вимог законодавства.
Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення від 30.09.2002 № 6 в частині передачі у комунальну власність цілісного об'єкта - будівлі Кирилівської селищної ради, у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині. Суд приймає до уваги, що АКАБ «Україна» на час ухвалення спірного рішення на праві власності належала частина даної будівлі площею 81,1 кв.м, а не вся будівля в цілому.
На підставі вказаного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 відповідачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області загальною площею 877,1 кв.м, частка власності - 1/1.
Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 (яке діяло на час виникнення спірних відносин), передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування (п. 1.3).
Згідно з п. 1.13 Тимчасового положення, реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах, поданих для реєстрації виникнення прав, несе власник (власники) нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення).
Згідно з п. 3.1 Тимчасового положення, реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чиним законодавством України.
У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване (п. 3.3 Тимчасового положення).
Відповідно до п. 6.1Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування.
Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, є одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).
Отже, свідоцтво про право власності, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності особи на об'єкт нерухомості, є підставою для державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, позовні вимоги про визнання його недійсним є похідними від вимог про визнання права власності і можуть розглядатись судом поряд з вимогами про визнання права власності.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, справа № 906/712/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Звідси ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
У даному випадку, спірне приміщення, щодо якого було ухвалено незаконне рішення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства юстиції України, що не заперечувалося відповідачем.
Відтак, Міністерство юстиції України як позивач, на думку суду, має законні права на захист майна, що перебуває у його володінні на праві оперативного управління. Суд враховує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 137 ГК України, право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Фактичне не зайняття приміщення позивачем чи його органами, зокрема, Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), несплата комунальних платежів за користування майном не спростовує висновків суду.
Також, як вбачається з листа Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 13.11.2006 № 1191, відповідач звертався до Міністра юстиції України за вирішенням питання передачі або продажу селищній раді приміщень колишнього банку «Україна», розташованих на першому поверсі триповерхової будівлі селищної ради.
Відтак, відповідач усвідомлював незаконність своїх дій щодо привласнення майна, що належить іншій особі. Звертаючись до Міністерства юстиції України відповідач розумів, що вказане нерухоме майно перебуває у володінні позивача, вказуючи у листі, що частина будівлі знаходиться на балансі Міністерства юстиції України.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52).
Як встановлено судом, свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 видане на підставі рішення Кирилівської селищної ради від 30.09.2002 № 6, що визнане судом незаконним та скасоване у відповідній частині.
Враховуючи наведене, суд визнає недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 в частині права власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67.
В іншій частині позовної вимоги судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю, у суду відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в цілому.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав за відповідачем на нерухоме майно: на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, слід зазначити, що згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній з 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, чинним законодавством з 16 січня 2020 року судове рішення про скасування записів про реєстрацію права власності на нерухоме майно не передбачено в якості підстав для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування державної реєстрації прав вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, справа № 906/712/19).
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на будівлю Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67, зареєстровану за Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області.
Європейский суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» і «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі «Москаль проти Польщі»), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Тошкуце та інші проти Румунії»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Суд враховує, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, якому достеменно було відомо про право власності на нерухоме майно іншій юридичній особі (АК АПБ «Україна») ухвалив рішення, яким привласнив дане майно. У наступному, знову ж таки знаючи, що майно належить іншій юридичній особі за договором купівлі-продажу від 28.08.2003, отримав свідоцтво про право власності на майно та зареєстрував його за собою.
Усі дії, що вчинялися відповідачем, як органом місцевого самоврядування, вчинялися ним незаконно, що даний орган усвідомлював.
Зокрема, листом від 13.11.2006 № 1191, адресованим Міністру юстиції України, Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області просила вирішити питання передати або продати селищній раді приміщення колишнього банку «Україна», розташованих на першому поверсі триповерхової будівлі селищної ради, під розміщення зали для реєстрації шлюбів.
Таким чином, відповідач мав на меті у законний спосіб отримати спірне майно вже після ухвалення рішення № 6 від 30.09.2002 та отримання свідоцтва від 31.01.2005 № 369297, тобто усунути власні порушення.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сформовані позивачем позовні вимоги та враховуючи фактичну тотожність вимог за їх наслідками, оскільки фактично позовні вимоги зводяться до припинення за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно загальною площею 81,1 кв.м, що дозволить належним чином захистити порушене право власника цього майна, суд вважає за необхідне припинити за Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області право власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно з ст. 128 ЦК Української РСР, що був чинним станом на час укладення договору купівлі-продажу від 28.08.2003, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.
Позивач зазначав, що доказами щодо походження спірного майна підтверджується наявність у нього законних підстав для оформлення права власності на нього.
При цьому вказував, що спірне майно було передано позивачу до сфери його управління (в оперативне управління) Кабінетом Міністрів України, до якого перейшло право власності на об'єкт нерухомості загальною площею 81,1 кв.м, розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, на підставі укладеного з АКАБ «Україна» договору купівлі-продажу від 28.08.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Відтак, право оперативного управління не тотожне праву власності, оскільки таке право на майно виникає за умови закріплення майна за суб'єктом господарювання власником цього майна.
Змістом права оперативного управління є повноваження володіння, користування і розпорядження майном, закріпленим за суб'єктом господарювання власником (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган. При цьому, власник майна має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, майно, що ним не використовується, а також майно, що використовується суб'єктом господарювання не за призначенням.
У даному випадку позивач просить визнати за ним саме право власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права.
Позивач у позові про визнання права власності - це особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
За змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Власником частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67, є Держава в особі Кабінету Міністрів України, та саме ця особа має права вимагати визнання за нею права власності у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивач не надав доказів, які беззаперечно свідчили би про те, що спірне майно є його власністю. Під час розгляду даної справи судом не було встановено жодної з передбачених законодавством підстав набуття позивачем права власності на спірне приміщення.
Надання відповідного майна в оперативне управління суб'єкта господарювання, у даному випадку Міністерства юстиції України, не позбавляє власника його правомочностей, не позбавляє права власності на майно та не зумовлює передачу його права іншій особі.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання за Міністерством юстиції України права власності на нерухоме майно, а саме: частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67.
У даному випадку, Держава в особі Кабінету Міністрів України, має право розпорядитися належним йому спірним майном, та вилучити, за потреби, його з оперативного управління Міністерства юстиції України, передавши в управління іншому суб'єкту господарювання.
Посилання позивача на Закон України «Про управління об'єктами державної власності» не спростовує висновків суду.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 116 Конституції України, управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 даного Закону, об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг; державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
Цей Закон, згідно його преамбули, відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності, а не правові основи виникнення права власності.
Статтею 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" дозволено Кабінету Міністрів України здійснити викуп майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" у порядку, встановленому законодавством, в сумі не більше 555.000 тис. гривень за рахунок джерел, визначених статтею 5 цього Закону. Установлено, що викуп майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" здійснюється Кабінетом Міністрів України без нарахування та сплати податку на додану вартість. Кабінету Міністрів України після викупу нерухомого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до 1 вересня 2003 року передати в розпорядження Верховної Ради України приміщення Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 11.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2003 № 463-р «Про викуп майна Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», відповідно до статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" з метою викупу майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна": уповноважено заступника Міністра фінансів Копилова Вадима Анатолійовича, заступника Міністра юстиції Горбунову Лідію Миколаївну, заступника Голови Фонду державного майна Парфененка Дмитра Миколайовича представляти інтереси Кабінету Міністрів України під час його участі в конкурсі (аукціоні) з продажу цілісного майнового банківського комплексу, іншого майна банку, а також у разі продажу цього майна в іншому порядку; надано заступникові Міністра фінансів Копилову Вадиму Анатолійовичу, заступникові Міністра юстиції Горбуновій Лідії Миколаївні, заступникові Голови Фонду державного майна Парфененку Дмитру Миколайовичу право подавати від імені Кабінету Міністрів України заяви, одержувати необхідні документи, довідки, укладати з правом підпису договори, пов'язані з придбанням цілісного майнового банківського комплексу, іншого майна банку.
Наведеними вище приписами законодавства спростовується твердження відповідача щодо неналежності спірного майна до державного майна.
Відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності.
У п. 137 Рішення у справі «Олександр Волков проти України», Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства»). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».
Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Суд зазначає, що позивач міг довідатися про порушене право 17.09.2018, а саме з дати постановлення рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Пелиха В.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Позовна заява згідно з поштовим конвертом направлена до суду 07.09.2021, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 30.09.2002 № 6 “Про уточнення об'єктів комунальної власності” в частині передачі у комунальну власність частини адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 369297 від 31.01.2005 в частині права власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар (колишня назва вул. Калініна), буд. 67.
Припинити за Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт. Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968) право власності на частину адміністративної будівлі Кирилівської селищної ради Якимівського (Мелітопольського) району Запорізької області, яка складається з чотирьох службових і семи підсобних приміщень загальною площею 81,1 кв.м, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Запорізька область, Якимівський (Мелітопольсикй) район, смт. Кирилівка, вул. Приморський бульвар, буд. 67.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області (вул. Приморський бульвар, буд. 1, смт. Кирилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72563, код ЄДРПОУ 25489968) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 лютого 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко