вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"31" січня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/877/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/877/21
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ до військової частини НОМЕР_1 , м. Чоп про стягнення суми 45.084,12грн. страхового відшкодування
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача з позовом про стягнення суми 45.084,12грн. страхового відшкодування. в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, посилаючись на ст. ст. 1166, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/877/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 04.11.2021 була надіслана відповідачу 05.11.2021 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 89502, Закарпатська обл., місто Чоп, вулиця Головна, будинок 55А та як вбачається з відстеження поштового відправлення отримана ним 10.11.2021.
Ухвалою суду від 31.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2021 року надіслав 23.11.2021 року до суду відзив на позов, в якому проти задоволення вимог позивача заперечує, з підстав наведених у ньому.
Зокрема зауважує, що виходячи з того, що доказів звернення потерпілого таабо МТСБУ до відповідача із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди та доказів відмови відповідача у здійсненні такої виплати матеріали справи не містять, зважаючи на те, що з позовом про стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, позивач звернувся більш ніж через рік після дорожньо-транспортної пригоди, військова частина НОМЕР_1 вважає, що відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виник обов'язок - виплати страхового відшкодування у порядку регресу.
З посиланням на позицію висвітлену у Постанові від 13 березня 2018 року справа №910/9396/17, відповідач зауважує, що позивачем не підтверджено факту купівлі будь яких запчастин до автомобіля марки «Opel Astra» номерний знак НОМЕР_2 та факту проведення будь яких ремонтно - відновлювальних робіт автомобіля марки «Opel Astra» номерний знак НОМЕР_2 .
30.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач повністю заперечує доводи відповідача та вважає їх безпідставними. Зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язок МТСБУ звертатися до завдача шкоди із претензією/вимогою, тим більше у річний строк, як вважає відповідач.
Разом з тим, зазначає, що потерпілий своєчасно звернувся до Позивача із Повідомленням про ДТП від 07.09.2019 року, та заявою про виплату страхового відшкодування від 18.10.2019 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок Д1 П, склала 43 484 (сорок три тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 12 коп. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: 1) Звіту № 51790 від 29.09.2019 року; 2) Наказу №12993 від 02.12.2019 року; 3) Довідки № 1 від 19.11.2019 року.
Водночас позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги та просить стягнути заявлений розмір витрат пов'язаних з регламентною виплатою.
З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, та відповідачем у відзиві на позов , суд, -
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2019 року встановлено, що водій ОСОБА_1 перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу «УАЗ 31514» номерний знак НОМЕР_3 , та 06.09.2019 року о 16 годині 00 хвилин, керуючи даним транспортним засобом по об'їзній дорозі м. Ужгород М-08, 8 км., не встежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та перетнувши суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки перекинувся та допустив зіткнення з транспортним засобом «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цією постановою звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №233786 від 06.09.2019 р.
Відповідно до довідки від 11.10.2021 року №712/7083 автомобіль УАЗ-31514, номерний знак НОМЕР_3 (новий державний номер НОМЕР_4 ), шасі № НОМЕР_5 введено в стрій військової частини НОМЕР_1 наказом начальника загону від 20.01.2005 року № 63; На момент руху транспортного засобу, солдат ОСОБА_2 під час керування автомобілем виконував службові обов'язки відповідно до поставленого наказу начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Ужгород» відділу прикордонної служби «Ужгород» старшого лейтенанта ОСОБА_3 , з метою доставки хворого до міської лікарні.
За твердженням позивача 06.09.2019 року о 16 год. 00 хв. по об'їзній дорозі м. Ужгород М-08, 8 км. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) «УАЗ 31514» (номерний знак НОМЕР_3 ), яким керував ОСОБА_1 , та який належить Державній організації (установі, закладу) Військовій частині НОМЕР_1 ; 2) «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_4 .
Цивільно-правова відповідальність Потерпілого була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АМ/8925946).
Згідно листа начальника Чопського прикордонного загону від 09.12.2019 року №712/11697 договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб марки «УАЗ» з номерним знаком НОМЕР_3 (належний до військової частини НОМЕР_1 ) відсутній.
Відповідно до Звіту № 51790 від 29.09.2019 року про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіціенту фізичного зносу автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 58 524,43 грн.
Зазначена шкода не була відшкодована потерпілій особі.
Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8925946 терміном дії з 05.09.2019 р. до 04.09.2020 р. (копія полісу міститься в матеріалах справи).
У зв'язку з настанням події, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі в розмірі 43484, 12 грн., тобто розмір майнового відшкодування, зменшився на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. (копія платіжного доручення №1155782 від 03 грудня 2019 року).
Також згідно платіжного доручення №1156582 від 26.12.2019 р. позивачем здійснено виплату на суму 1 600,00 грн. витрат на послуги аварійного комісара.
За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи на день звернення до суду відповідачем не компенсовано витрати позивача, що і стало приводом звернення до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, а не особою, яка завдала шкоди, може бути обмежений у передбачених законом випадках та порядку.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.
У цих висновках, Суд відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17, від 20.04.2018 у справі № 910/7200/17 та від 06.07.2018 у справі 924/675/17.
Щодо порядку виплати страхової суми за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Суд, звертаючись до окремих положень Закону, яким унормовано вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, зазначає про таке.
За загальним правилом, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Цей Закон також визначає умови, порядок та межі здійснення Моторно (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) страхового відшкодування потерпілій особі на відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу).
Відповідно до підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Стаття 36 Закону регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.
Згідно з пунктом 36.1 цієї статті Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
А тому судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Отже Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).
Водночас, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
За змістом наведених норм з урахуванням вже сформульованих Верховним Судом висновків (пункти - 7.3, 7.5-7.7), визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов'язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб'єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.
А вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.
При цьому слід враховувати, що Закон розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування - пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону.
Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.
А тому, якщо МТСБУ (у випадках, передбачених статтею 41 Закону) здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
У цьому випадку МТСБУ не здійснює доплату (відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону), попередньо вирахуваної суми податку, до вже виплаченої МТСБУ граничної (максимальної) страхової суми за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки межа відповідальності МТСБУ не може перевищувати страхові суми, які діяли на дату укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та зазначені в договорі страхування.
Отже, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за Законом потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
У цьому висновку Суд звертається до правових позицій у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 та від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16.
Згідно вимог, ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. При цьому п. 37 ст. 37 Закону передбачає, що Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Слід зазначити, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язок МТСБУ звертатися до завдача шкоди із претензією/вимогою, тим більше у річний строк, як вважає відповідач.
Потерпілий своєчасно звернувся до Позивача із Повідомленням про ДТП від 07.09.2019 року, та Заявою про виплату страхового відшкодування від 18.10.2019 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок Д1 П, склала 43 484,12грн. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилися на основі: 1) Звіту № 51790 від 29.09.2019 року; 2) Наказу №12993 від 02.12.2019 року; 3) Довідки № 1 від 19.11.2019 року.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним-вимог заявника обгрунтованими - прийняти-рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Згідно Звіту № 51790 про оцінку колісного транспортного засобу складеного 29.09.2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «OPEL ASTRA» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 5824 грн 43 коп.
Як вбачається з платіжного доручення № 1155782 від 03 грудня 2019 року, МТСБУ здійснило виплату майнового відшкодування, на користь власника пошкодженого автомобіля «OPEL ASTRA» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 43484,12грн, тобто розмір майнового відшкодування, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість
Таким чином, Моторне транспорте страхове бюро України з урахуванням п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування майнової шкоди, без документального підтвердження факту проведення робіт по відновленню пошкодженого транспортного засобу, за умови зменшення розміру такого відшкодування на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Заявлені Моторним (транспортним) страховим бюро України вимоги про стягнення вартості послуг аварійного комісара у розмірі 1 600,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази правомірності нарахування такої вимоги та включення її до суми страхового відшкодування.
Крім того, згідно з нормою ст.41 (п.41.4) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оплата послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат здійснюється за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ до військової частини НОМЕР_1 , м. Чоп про стягнення суми 45.084,12 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 43 484, 12 грн.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 2 189,44 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ бульвар Русанівський, 8, Код ЄДРПОУ 21647131) суму 43 484, 12 грн. (сорок три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 12 коп.) відшкодування, а також суму 2 189,44 грн. (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 44 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 03.02.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі