21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
31 серпня 2007 р. Справа № 8/70-06
Суддя господарського суду Мельник І.Ю.
при секретарі судового засідання Гнилюк О.В. , розглянувши матеріали справи
за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 )
до:Віницького обласного управління у справах захисту прав споживачів (вул Хмельницьке шосе, 7, к. 803, м. Вінниця , 21100)
визнання не дійсним постанови № 877 від 04.10.2005 року та № 972 від 25.10.2005 року
Представники :
позивача : ОСОБА_1 - представник
відповідача : Бевзюк П.А. - представник
Заявлено позов про визнання не чинною постанови № 877 від 04.10.2005 року та постанови № 972 від 25.10.2005 року Вінницького обласного управління у справах захисту споживачів.
Заявою від 09.03.2006 року позивач уточнив позовні вимоги. Заявив позов про визнання не дійсною постанови № 877 від 04.10.2005 року та постанови № 972 від 25.10.2005 року Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів заява якого прийнята судом до розгляду.
Відповідач в відзиві на позовну заяву і в засіданні суду проти позову заперечує, мотивуючи тим, що відібрані ним у позивача зразки дизпалива у відповідності до ГОСТ 2517-85 без порушень вимог цього ГОСТу. У позивача під час перевірки та відбору проб на дизпаливо не було виявлено необхідних документів на якість бензину і дизпалива. По вимозі відповідача до позивача їх надати під час перевірки позивач їх не надав. Крім того, дизельне пальне під час перевірки і відбору проб виявилося не якісним. По цим обставинам відповідач клопоче перед судом в позові позивачу по заявленому предмету позову відмовити.
По заяві представників сторін справа розглядалась без технічного запису судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, давши їм оцінку, заслухавши представників сторін представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує, судом встановлено, що представник відповідача -головний спеціаліст ОСОБА_2 діючий на підставі розпорядження № 000180 від 29.09.2005 року підписаного начальником управління ОСОБА_3 29.09.2005 року провів перевірку у позивача СПД ОСОБА_1 АЗС, яка знаходиться по адресі: АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, номер запису про включення відомостей про фізичну особу підприємця до ЄДР НОМЕР_3 на що склав акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 2691 від 29.09.2005 року. Акт перевірки від 29.09.05 року як вказано в акті, складено з участю представників УМВС ОСОБА_4 без зазначення адреси його місця проживання і посади в присутності оператора АЗС -ОСОБА_1.
В акті перевірки від 29.09.05 року № 2691 відповідач вказав, що на час перевірки на АЗС була відсутня вивіска з зазначенням назви підприємства та власника або уповноваженого ним органу. Відсутня табличка із зазначенням прізвища , імені та по батькові чергового оператора, який відпусткає нафтопродукт і інформація про місцезнаходження найближчих АЗС. При в»їзді на АЗС та біля оператора відсутнє інформаційне табло із зазначенням нафтопродуктів, що є в продажі, їх марка, сорт та роздрібна ціна. У оператора на час перевірки відсутні документи, які б підтверджували його навчання на курсах з одержанням відповідного посвідчення. На АЗС відсутній стенд покупця де повинна знаходитись книга відгуків і пропозицій, а також «Правила порядку обміну неякісних товарів»- інша необхідна документація, чим порушено «Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами». (п.7, 8, 12 і п. 15). На АЗС відібрано контрольні зразки дизпалива для проведення лабораторних досліджень актом № 514 від 29.09.05 року. На час перевірки в реалізації перевіряємого знаходились нафтопродукти на які була відсутня інформація про сертифікацію. Акт перевірки від 29.09.05 року з приписом підписаний представником відповідача -ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -позивачем по справі і ОСОБА_4 який брав участь в перевірці від УМВС.
Цими ж вищезазначеними особами підписано акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги та акт № 514 від 29.09.05 року відбору зразків товарів - дизельного палива ГОСТ 2517-85 в кількості двох одиниць.
Позивач в позовній заяві і в засіданні суду заперечує про факти, вказані відповідачем в акті перевірки від 29.09.05 року № 2691 мотивуючи тим, що документація вказана відповідачем як відсутня в акті перевірки на час перевірки на АЗС була, акту перевірки і акту відбору проб він не підписував. Позивачем під час перевірки було надано представникам відповідача належним чином завірені ксерокопії усіх необхідних документів, оригінали яких на час перевірки знаходились в бухгалтерії і були надані начальнику Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів (вхідний № 543 від 03.10.2005 року), але з невідомих причин вони не були взяті до уваги при розгляді справи та прийнятті постанов. Позивач в засіданні суду зауважив, що відповідач під час перевірки не пред'явив йому посвідчення на право перевірки, чим порушив п.3 постанови КМУ № 215 від 02.04.1994 року. Відібрані зразки відповідачем були виконані з порушенням п.2, 3, 4 ГОСТ 2517-85 з пістолета бензоколонки відповідач налив у дві літрові банки дизельного пального та бензину А-76 і закрив їх пластмасовими кришками без пломбування, чим порушив п.6 постанови КМУ № 215 від 02.04.1994 року.
Судом встановлно , що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірок суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою.
Питання про накладення штрафу повинно розглядатись за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи п.4 постанови КМУ № 1177 від 17.08.2002 року.
Відповідач, як встановлено судом , на комісію про накладення штрафу позивача належним чином не повідомляв і не визивав.
Заявою від 23.02.07 року позивач заявив вимоги перед судом про проведення почеркознавчої експертизи дійсності підписів СПД ОСОБА_1 на актах перевірки і актах відбору зразків дизпалива від 29.09.05 року, також почерку редакції заяви від позивача від 03.10.05 року, якої він не писав, заява якого прийнята судом до розгляду і задоволена.
Ухвалою суду від 23.02.07 року судом було призначено по справі почеркознавчу експертизу рукописного тексту і підпису СПД ОСОБА_1 з метою встановлення чи виконано рукопис заяви від 03.10.05 року ним про передачу сертифікатів відповідності відповідачу та чи є підпис на акті перевірки і акті відбору зразків від 29.09.05 року підписом СПД ОСОБА_1
Почеркознавчу експертизу по заяві позивача судом доручено провести Вінницькому відділенню Київського науково- дослідного інституту судових експертиз, з чим погодились сторони.
Експертним висновком Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 868 від 21.05.07 року встановлено, що підпис на акті перевірки № 2691 від 29.09.05 року та підпис на акті відбору зразків товару (дизпалива) № 514 від 29.09.05 року для перевірки його якості виконаний не СПД ОСОБА_1 -позивачем по справі.
Таким чином на підставі викладеного суд робить висновки, що відповідачем було складено акт перевірки № 2691 від 29.09.2005 року і акт відбору проб дизпалива для перевірки його якості № 514 від 29.09.2005 року без участі позивача СПД ОСОБА_1, чим порушено п.3 «Порядку відбору проб для перевірки їх якості», затвердженого постановою КМУ № 215 від 02.04.1994 року та п.3.4 ГОСТ 2517-85.
Судом встановлено, що рукописний текст заяви позивача від 03.10.2005 року на ім'я відповідача про прийняття сертифікатів від імені позивача СПД ОСОБА_1 виконаний теж не ОСОБА_1, а іншою особою.
Судом також встановлено, що відповідач повідомлення від 04.10.05 року для позивача про прибуття позивача до відповідача на 25.10.2005 року для розгляду акту перевірки № 2691 від 29.09.05 року передав не позивачу, або його працівнику для передачі позивачу, а передав ОСОБА_5, яка у позивача не працювала з 01.09.2004 року, що стверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_5 від 01.09.2004 року .
Як вбачається з вищевикладеного, відповідач повідомив позивача про розгляд справи 25.10.05 року неналежним образом. Позивач про розгляд справи на підставі акту перевірки не знав і не міг знати, чим порушено його право.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відповідач прийняв постанову № 972 від 25.10.2005 року про накладення штрафу в сумі 17566 грн. на позивача СПД ОСОБА_1 з порушенням вимог п.4 «Положення»затвердженого постановою КМУ № 1177 від 17.08.2002 року в якому сказано, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою за наявності порушень, зазначених в п.2 цього положення.
Крім того, відповідачем не доведено суду, що відповідні зразки дизпалива марки Л-0,20-62 не відповідають дизпаливу цієї марки ДСТУ-3868-99 за змістом сірки та температурою спалаху відібрані у позивача по встановленим судом вищезазначеним фактам почеркознавчої експертизи, оскільки на акті перевірки № 2691 від 29.09.05 року та акті № 514 від 29.09.05 року відбору проб підписи позивача СПД ОСОБА_1 відсутні, тому відповідачем не доведено, що здані на експертизу зразки дизпалива відібрані у позивача.
Відповідачем також не доведено, що під час перевірки і відбору проб дизпалива для перевірки їх якості був присутнім представник УМВС ОСОБА_4, чим порушено відповідачем п.3.4 ГОСТ-2517-85 та п.3 і п.6 "Порядку", затвердженому постановою КМУ № 215 від 02.04.1994 року, а також п.2 "Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів".
Тому уточнені позовні вимоги позивача по вищезазначеним і фактичним обставинам про визнання не дійсною постанови № 972 від 25.10.2005 року про накладення штрафу в сумі 17566 грн. судом задовільняється. Постанова № 972 від 25.10.2005 року відповідача про застосування до позивача СПД ОСОБА_1 штрафу в сумі 17566 грн. судом визнається не дійсною.
Судом також встановлено, що відповідач не надав суду в засідання доказів про те, що у позивача під час перевірки була відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про сертифікацію товару, назва нормативних документів, вимогам яким повинний відповідати товар та інших документів, що зазначено в акті перевірки № 2691 від 29.09.2005 року, оскільки цей акт перевірки складено і оформлено відповідачем з порушенням ГОСТ 2517-85 та Наказу Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 27.11.2000 року № 679 без участі позивача або його представника, що доведено почеркознавчою експертизою та без участі свідків, що стверджується висновком експерта № 868 від 21.05.07 року та матеріалами справи.
Тому постанова № 877 від 04.10.2005 року відповідача про застосування до позивача СПД ОСОБА_1 штрафу в сумі 18260 грн. 70 коп. по цим обставинам судом також визнається не дійсною.
Судові витрати по позову необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України на підставі ст.. 94 КАС України в сумі 03 грн. 40 коп. та 118 грн. вартості сплачених інформаційних послуг.
Зобов'язати місцеві фінансові органи повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 81 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 87-94, 158-163 та ст.254 КАС України, -
1. Уточнені позовні вимоги задоволити.
2. Постанову № 877 від 04.10.2005 року про застосування до СПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1 штрафу в сумі 18260 грн. 70 коп. визнати не дійсною.
3. Постанову № 972 від 25.10.2005 року про застосування до СПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1 штрафу в сумі 17566 грн. визнати не дійсною.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1 03 грн. 40 коп. в рахунок повернення державного мита та 118 грн. вартості сплачених інформаційних послуг.
5. Зобов'язати місцеві фінансові органи повернути СПД ОСОБА_1 , АДРЕСА_1з Державного бюджету України 81 грн. 60 коп. зайво сплаченого державного мита.
6. Видати виконавчий лист по заяві позивача після набрання постановою законної сили.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Мельник І.Ю.
повний текст постанови оформлено та підписано 11.10.07 року