18 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7604/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Логістік" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.11.2021 №301404,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Логістік» (далі - позивач, ТОВ «Агропродукт Логістік») звернулося до суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Херсонській області (далі - відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 16.11.2021 № 301404 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500,00 грн.
Ухвалою суду від 30.11.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «Агропродукт Логістік» отримало спірну постанову, якою накладено на позивача штраф у розмірі 8500,00 грн. за порушення приписів абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач в позові зазначив, що 02.10.2021 головним спеціалістом відповідача-1 був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 316306, в якому було зазначено про вчинення ТОВ «Агропродукт - Логістік» порушення транспортного законодавства. Разом із тим, наведений акт перевірки не відповідає вимогам законодавства щодо його форми та змісту: в акті перевірки відсутні будь-які фактичні дані, на підставі яких посадова особа відповідача дійшла висновків про перевищення вагових норм від 5% до 10%, згідно вимог ПДР та ч.1 абз. 14 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ та всупереч вимогам Закону № 2344-ІІІ суб'єктом, що перевірявся було вказано «Агропродукт, ЛТД», тобто іншу юридичну особу, а не позивача, відповідно до довідки про результати габаритно-вагового контролю вбачається порушення відповідачем вимог Порядку №1567, зазначає, що вказаний контроль було проведено однією посадовою особою та акт перевищення і довідка не містять в собі печатки вагового комплексу. Також, позивач вказує на тому, що відповідачем порушено Порядок № 879, відсутні в документах відомості про вимірювальний прилад, документів щодо здійсненої повірки обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, доказів щодо клеймування та видачу свідоцтва у сфері метрології. ТОВ «Агропродукт Логістік» також зазначено про невідповідність у спірній постанові назви позивача. Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку із невідповідністю акту перевірки вимогам чинного законодавства, складених з порушенням акту та довідки щодо вагового контролю, жодних підстав для винесення спірної постанови у відповідача не було. Стосовно зафіксованого перевіркою нібито навантаження на одиночну вісь 12,05 тон при нормі 11 тон, позивач вважає, що враховуючи специфіку вантажу, положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та судову практику за аналогічним предметом спору ТОВ «Агропродукт Логістік» за результатами здійснення вагового контролю було здійснено перевірку суб'єкта ТОВ «Агропродукт, ЛТД», наполягає, що нести відповідальність має вказаний суб'єкт, тому застосування штрафної санкції до позивача є неправомірним, спірну постанову вважає протиправною, просить суд її скасувати.
Відповідачі по справі до суду відзиву на позов не надіслали, ухвалу суду від 30.11.2021, позовну заяву з додатками отримано належним чином, що підтверджується Реєстром вихідних документів з відміткою про отримання судової кореспонденції відповідачем - 1 - 14.12.2021 та поштовим повідомлення про отримання судової кореспонденції відповідачем - 2 - 02.12.2021.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд вважає можливим відповідно до положень ст.ст. 257-262 КАС України розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з дотриманням строків розгляду справи та на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
02.10.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області 452км+811м а/д М-05 Київ-Одеса, проведена перевірка транспортного засобу вантажного автомобіля марка DAF НОМЕР_1 , причіп марки JAMMIL NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , та здійснював перевезення вантажу - ШРОТ, про що складено акт № 316306 від 02.10.2021 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Даний акт перевірки № 316306 підписаний водієм ОСОБА_1 , але в ньому зазначено, що «З актом не згоден так як общу масу не перевищував, змоги зважитись не _...».
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF НОМЕР_1 , причіп марки JAMMIL NW-1S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , посадовими особами відповідача-1 зафіксовано навантаження на осі в тонах - 1) 6.85; 2) 12,05; 3) 7,14; 4) 7,14; 5) 6,38, повна маса транспортного засобу склала 39,56 тон., що відображено в довідці від 02.10.2021 №0055809. Суд зазначає, що дана довідка не підписана оператором вагового контролю.
Відповідно до акту № 0057867 від 02.10.2021 зазначено нормативно допустиму масу транспортного засобу - 40,0 тон та фактична маса зафіксована - 39,56 тон., осьові навантаження вказані фактичні - 6,85; 12,05; 20,66 при нормативно допустимих - 11; 11; _; 22, відстані між осями позначено - 3,9; 5.1; 1.3; 1.3. Акт підписаний водієм ОСОБА_1 .
Також суд зазначає про те, що в документах щодо рейдової перевірки зазначено про суб'єкта, що перевірявся ТОВ «Агропродукт, ЛТД».
Як наслідок, актом перевірки № 316306 відповідач - 1 фіксує про виявлення під час перевірки порушення передбачене ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 22.5 ПДР, а саме навантаження на одиночну вісь 12 тон 050 кг. (9,55 %) при нормі 11 тон., у зв'язку з чим зафіксовано порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу та винесено спірну постанову № 301404 від 16.11.2021 про накладення на ТОВ «Агропродукт-Логістік» адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн., яка є предметом розгляду у даній справі.
Суд зазначає про специфіку вантажу, який поставлявся транспортним засобом спеціалізованим вантажним сідловин тягачем - Е DAF НОМЕР_1 , причіп марки самоскид-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 , яка встановлена згідно наданої позивачем до справи товарно-транспортної накладної, оформленої 02.10.2021 №211002-00000144, та яка не була досліджена відповідачем-1 та не зазначена в акті перевірки.
Зокрема в даній ТТН від 02.10.2021 №211002-00000144 вбачається поставка вантажу у вигляді Шрот соняшникового високопротеіновий тостований гранульований з насіння соняшника врожаю 2021-2022 рр., насипом, загальною масою 38 850 кг.
Вважаючи спірну постанову незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним постановам, суд використовує наступні правові норми, чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Абзацом 1 статті 2 Закону № 2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, у тому числі і за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється (п. п. 2, 9, 15, 27, 58 п. 5 Положення № 103).
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення №103).
Стаття 6 Закону № 2344-ІІІ визначає, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За п. 16 Порядку №1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки можливе, відповідно, здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.п.20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Зі спірної постанови, вона прийнята на підставі абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, яка передбачає, що відповідальність автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає необхідним зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Загальні питання даного Порядку № 879 визначають зокрема:
- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;
- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;
- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;
- вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;
- місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю;
- стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;
- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Згідно п. 3 Загальні питання Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Загальні питання Порядку №879).
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (п. 15 Порядку №879).
Відповідно до п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).
Згідно пунктів 20 та 21 Порядку № 879 вбачається, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пунктів 23, 24 та 25 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд (п. 27 Порядку № 879).
Отже, результати габаритно-вагового контролю створюють юридичні наслідки для перевізника тільки у випадку, якщо зазначений вид контролю проведений належним чином з дотримання Порядку № 897, а також здійснений справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю, результати якого оформлюються довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301, затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю та встановлюють комплектність, ознаки облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, а також поширюються на служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та місті Севастополі, які є власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю (далі - Вимоги № 255).
Згідно п. 3 розділу ІІІ Вимог № 255 вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування в русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Виходячи з вищевикладеного вбачається, що положеннями Порядку № 1567, Порядку № 879 та Вимог № 255 визначено обставини проведення рейдових перевірок щодо дотримання автомобільним перевізником габаритно-вагових вимог транспортного засобу, порядок та вимоги щодо здійснення уповноваженими особами габаритно-вагового контролю та відповідно справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують допустимі чинним законодавством вагові та габаритні параметри транспортного засобу та вимоги до облаштування та технічного оснащення зон проведення такого габаритно-вагового контролю.
Та відповідно, Вимоги № 255 передбачають допустиму похибку під час встановлення зважування не більше 2% повної маси вантажного транспортного засобу та обов'язковим забезпеченням по осьового зважування у русі транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед зазначеного, видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2).
Суд зазначає, що виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, у тому числі і за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена статтею 60 цього Закону. Та відповідно на підставі складених документів, актів та довідок суб'єкт підтверджує підстави для винесення такої постанови про накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу. Документи, що складаються за наслідками проведеного контролю вручаються суб'єкту, що перевірявся, та в разі відмови від їх отримання, має бути складений акт про відмову від їх отримання.
В даній справі складені відповідачем-1 акт № 0057867 та довідка № 0055809 не відповідають вищевказаним вимогам діючих Порядку №879, Порядку №1657 та Порядку № 1007/1207, контроль проведений однією особою, відсутня печатка вагового комплексу на акті та довідці вагового контролю, відсутні відомості щодо перевірки вимірювального приладу, повірки обладнання та пункту вагового контрою.
Також суд зазначає, що відповідачем-1 не зазначено в акті перевірки ТТН від 02.10.2021 №211002-00000144, яку посадові особи мали перевірити під час здійснення рейдової перевірки, встановити специфіку вантажу, який в даному випадку вважається подільним, надати належну оцінку документам, наданими водієм, з дотримання норм діючого законодавства.
Відповідно, суд зазначає, що відповідачами по справі не надано суду належних та достатніх доказів в обґрунтування застосованого адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових норм та суд фіксує не виконання відповідачем вимог ст. 77 КАС України щодо обов'язку доказування правомірності прийнятого суб'єктом спірного рішення.
Із аналізу абз. 14 ст. 60 Закону № 2344-IIІ та вказаних вище Порядків № 1567, № 879, № 1007/1207 слідує, що для настання відповідальності за вказаною нормою є саме встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу, що підтверджується відповідно складеними належним чином документами, та така відповідальність застосовується до автомобільних перевізників, що вчинили порушення вимог вказаного Закону.
Та виходячи із предмету оскарження в даній справі, а саме спірної постанови, суд вважає необхідним надати оцінку щодо застосованого адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «Агропродукт Логістік».
Суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі - Закон № 3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічно ч.3 ст.48 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними, а саме:
- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;
- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.
За діючим законодавством, оскільки абз. 14 ст. 60 Закону № 2344-III не було встановлено відповідальності за перевезення подільного вантажу з перевищення габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, законодавець виправив таку ситуацію, та вніс відповідні зміни.
Так, новою редакцією абзацу 14 статті 60 Закону № 2344-III від 03.06.2021, яка почала діяти лише з 01.10.2021, тобто до виникнення правовідносин в даній справі, законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу, на перевезення якого раніше дозвіл не вимагався.
Відповідно, головна мета такої заборони полягала у збереженні автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Резюмуючи викладене, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.
Водночас, варто відмітити, що за перевищення габаритно-вагових параметрів подільного вантажу, перевізник повинен нести відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
Так, у цьому рішенні, слід зазначити, що у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізників лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Та, в даній справі таких доказів судом не встановлено.
Суд погоджується із позивачем щодо невідповідності акту рейдової перевірки вимогам Порядку 1567, акт не містить у собі належної форми та змісту для ідентифікації обставин та порядку проведення рейдової перевірки дотримання перевізником габаритно-вагових норм.
Щодо зазначення позивачем відносно суб'єкта, який перевірявся ТОВ «Агропродукт, ЛТД» суд зазначає позицію позивача необґрунтованою, оскільки перевірці підлягав саме транспортний засіб та дотримання автомобільним перевізником вимог винного законодавства щодо дотримання габаритно-вагових норм, доказів того, що даний суб'єкт був автомобільним перевізником 02.10.2021 за вказаним в акті перевірці автомобілем позивачем до суду не надано.
Також, щодо зазначення позивачем у спірній постанові суб'єкта, який перевірявся та притягнуто до відповідальності ТОВ «Агропродукт-Логістік», суд зазначає, що зазначення в постанові юридичної особи через дефіс та враховуючи відповідність коду ЄДРПОУ 39812772 відомостям зазначеним як в спірній постанові наданому позивачем до позову витягу з ЄДРПОУ не є належною, достатньою та обґрунтованою підставою для скасування спірної постанови, дану обставину суд рахує як допущену відповідачем-1 помилку. Вказана позиція позивача не впливає на висновки зроблені судом в даній справі.
Таким чином, посадові особи відповідача-1 у даному випадку діяли без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної постанови, тому дану постанову слід визнати протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачі не надали належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги ТОВ «Агропродукт Логістік» підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України та стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є його структурним підрозділом.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 16.11.2021 № 301404 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Логістік» (код ЄДРПОУ 39812772) адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт Логістік» (код ЄДРПОУ 39812772, м. Херсон, вул. Віктора Гошкевича, буд. 12) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 113070200