17 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7581/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє адвокат Мельничук Денис Миколайович, звернулась до суду з позовом до Генічеської міської ради (далі - відповідач), Виконавчого комітету Генічеської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.08.2021 року Генічеської міської ради 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область;
- зобов'язати Генічеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область та надати ОСОБА_2 безоплатно у власність вказану земельну ділянку.
Також позивач просить зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду та стягнути з міської ради на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 21.04.2021 направила на адресу Генічеської міської ради клопотання від 14.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0862 га, яка розташована за адресою Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область згідно із графічними матеріалами. Усупереч приписів частини 7 статті 118 Земельного кодексу України міська рада у місячний строк не розглянула це клопотання, а відтак у позивача виникло право на замовлення проекту землеустрою. Відповідний проект 24.05.2021 був замовлений НВФ «Нові технології», про що 25.05.2021 позивач повідомила Генічеську міську раду. У ході розробки проекту землеустрою було сформовано земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 6522186500:04:001:3042. Заявою від 09.07.2021 позивач подала проект землеустрою на затвердження до Генічеської міської ради, однак остання рішенням від 27.08.2021 відмовила у його затвердженні з тих підстав, що в поданій документації відсутнє рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Посилаючись на те, що вказана підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачена законодавством, позивач вважає оскаржене рішення протиправним і просить його скасувати. Крім того, позивач посилається на те, що рішенням про затвердження проекту землеустрою також передається у власність і земельна ділянка, а тому, з огляду на виконання позивачем всіх визначених законодавством умов, просить зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою і передати їй у власність земельну ділянку площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташовану за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область.
Ухвалою від 30.11.2021 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Генічеською міською радою 17.12.2021 подано відзив, за змістом якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки позивач не мала права замовляти розробку проекту землеустрою без надання відповідним рішенням міської ради дозволу на розробку такого проекту. В обґрунтування доводів про те, що позивач не набула права на замовлення проекту землеустрою вказує, що Рада не допускала бездіяльності та розглянула клопотання позивача і рішенням від 27.05.2021 №553 надала їй дозвіл на розробку проекту землеустрою, тобто у місячний строк, а витяг із зазначеного рішення направлено позивачу 02.08.2021. Крім того, частина 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що особа набуває право на розробку проекту землеустрою без відповідного дозволу виключно у тому випадку, якщо цій особі належить право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці. Додатково відповідач вказує, що згідно з договором на виконання робіт із землеустрою позивач замовила розробку технічної документації із землеустрою, а не проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і при цьому проект не погоджений в установленому порядку. Наведені недоліки, на думку відповідача, унеможливлюють затвердження поданого позивачем проекту землеустрою.
Представником позивача 28.12.2021 подано заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу та відповідь на відзив, у якому він заперечує доводи відповідача щодо не набуття позивачем права на розробку проекту землеустрою за принципом «мовчазної згоди». Зазначає, що можливість розробки проекту землеустрою за принципом «мовчазної згоди» виключно особами, які мають на праві приватної власності нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, визначена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України у редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набув чинності з 27.05.2021, а тому вказаний закон не має зворотної дії у часі і не може застосовуватись до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності. Також представник позивача вважає хибними доводи відповідача щодо відсутності погоджень проекту землеустрою, оскільки відмовлено у його затвердженні з іншої підстави, а окрім того, вищезгаданим законом від 28.04.2021 №1423-IX із Земельного кодексу України виключені всі положення, які передбачали погодження проектів землеустрою.
Відповідач 13.01.2022 подав заперечення на відповідь, в наполягає, що позивач порушила порядок набуття земельної ділянки у власність, не набула права на розробку проекту землеустрою без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а поданий нею для затвердження проект землеустрою не містив погоджень меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Відповідач вважає, що надав усі необхідні докази, які підтверджують правомірність оскарженого рішення, а тому, на його думку, протиправність цього рішення повинна доводити позивач.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та у співставленні із викладеними сторонами у заявах по суті справи доводами, суд приходить до таких висновків.
Як установлено судом, 21.04.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала на адресу Генічеської міської ради клопотання від 14.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0862 га, яка розташована за адресою Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область згідно із доданими до клопотання графічними матеріалами.
Клопотання отримано відповідачем та зареєстровано 22.04.2021, про що свідчать відповідні штампи та резолюція «на комісію», які наявні на примірнику клопотання, наданого відповідачем.
У місячний строк відповідач не прийняв рішення про надання або відмову в наданні дозволу.
Позивач 24.05.2021 уклала із НВФ «Нові технології» договір №75/0552-24/05 на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,0862 га, яка розташована за адресою Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область згідно із графічними матеріалами. Згідно із пунктом 1.1 договору, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по тексту договору іменується «технічною документацією».
Того ж дня позивач надіслала до Генічеської міської ради повідомлення про замовлення розробки проекту землеустрою, до якого додала копію договору від 24.05.2021 №75/0552-24/05.
Це повідомлення отримано відповідачем 25.05.2021.
Пунктом 20 рішення Генічеської міської ради від 27.05.2021 №553 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0862 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) (КВЦПЗ 02.02.01), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності рекреаційного призначення на території Генічеської міської територіальної громади. Позивач зобов'язано замовити розробку проекту землеустрою.
Витяг із указаного рішення надіслано позивачу лише листом від 12.08.2021 №02.08.14/1326, про що свідчить супровідний лист, наданий відповідачем.
У той же час, НВФ «Нові технології» розроблено проект землеустрою.
Під час розробки проекту землеустрою було сформовано земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 6522186500:04:001:3042.
Заявою від 09.07.2021 позивач подала проект землеустрою на затвердження до Генічеської міської ради.
Пунктом 26 рішення Генічеської міської ради від 27.08.2021 №893 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область - у зв'язку з тим, в поданій документації відсутнє рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Не погоджуючись із цією відмовою, позивач звернулась до суду.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
На час звернення позивача до Генічеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою частини 6, 7, 8 та 9 статті 118 Земельного кодексу України діяли редакції, яка передбачала, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Зі змісту цих правових норм чітко видно, що можливість застосування «принципу мовчазної згоди» та замовлення проекту землеустрою без отримання на це дозволу пов'язується не тільки із фактом неприйняття органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду клопотання, але також і зі спливом строку на прийняття відповідного рішення, який обчислюється з дня реєстрації клопотання.
У зв'язку з цим суд зазначає, що позивач помилково ототожнює «вручення поштового відправлення» із «реєстрацією клопотання» та безпідставно обчислює визначений абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України строк з дня вручення відповідачу поштового відправлення, в якому знаходилось клопотання.
Однак з наданих відповідачем доказів вбачається, що клопотання позивача дійсно було зареєстровано 22.04.2021, а тому відповідач був зобов'язаний розглянути його та прийняти відповідне рішення у строк до 23.05.2021.
Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції до внесення змін Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності з 27.05.2021) було передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).
Саме відсутність рішення Ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою в матеріалах проекту землеустрою вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні як єдина підстава для відмови у затвердженні проекту.
У зв'язку з цим суд зауважує, що на час розгляду відповідачем заяви позивача про затвердження проекту землеустрою стаття 118 Земельного кодексу України діяла в редакції Закону України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності з 27.05.2021.
Зокрема, частина 7 статті 118 Земельного кодексу України наразі передбачає, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Тобто з 27.05.2021 принцип «мовчазної згоди» застосовується виключно до правовідносин, які виникли з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особі, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, а не будь-якої земельної ділянки.
Однак змін зазнала і стаття 50 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій", яка тим самим Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" також викладена в новій редакції.
Тепер стаття 50 Закону України "Про землеустрій" містить суттєво зменшений перелік документів, які має містити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: пояснювальну записку; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); перелік обмежень у використанні земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб - у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою.
До того ж, суд враховує, що як вбачається зі змісту відзиву відповідача, клопотання ОСОБА_1 від 14.04.2021 все ж таки було розглянуто Генічеською міською радою, яка прийняла рішення від 27.05.2021 №553, пунктом 20 якого Рада надала позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0862 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності рекреаційного призначення.
Таким чином, відповідач фактично визнає, що дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою наданий.
Отже, наявність в складі проекту землеустрою такого документу, як рішення органу місцевого самоврядування на розробку проекту - з 27.05.2021 вже не вимагається і не є обов'язковим, а відтак і посилання відповідача на його відсутність у проекті землеустрою безвідносно до інших обставин, які зазначені вище - є безпідставним.
На думку суду, те, що відповідачем було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою одразу після набуття позивачем права на розробку такого проекту землеустрою та його замовлення, не унеможливлює затвердження проекту, розробленого без посилання на конкретне рішення Ради щодо надання дозволу.
А оскільки рішення органу місцевого самоврядування вже не є складовою проекту землеустрою згідно із змінами в законодавстві, то відмова у затвердженні проекту землеустрою виключно з підстав відсутності у ньому такого рішення - є протиправною.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не спростував доводів позивача про протиправний характер оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, то суд відзначає, що затвердження проекту землеустрою в цьому спірному випадку віднесено законодавством до виключної компетенції Генічеської міської ради. Тому покладення судом на відповідача обов'язку вчинити конкретну дію, зміст якої полягає у реалізації його власної компетенції, можливе лише в тому випадку, якщо для вчинення такої дії виконані усі умови, визначені законодавством.
Між тим, пунктом 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України установлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частинами 7, 8, 10 статті 186 Земельного кодексу України установлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
В даному випадку можливість зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою повністю залежить від того, чи відповідає проект землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Слід зазначити, що позивач ухилився від виконання свого процесуального обов'язку подати разом із позовною заявою всі належні докази та не надав проекту землеустрою, у затвердженні якого відмовив відповідач. При цьому позивач не обґрунтовує позовні вимоги тим, проект землеустрою відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Не надав проекту землеустрою і відповідач, так само не виконавши свого процесуального обов'язку подати разом із відзивом наявні у нього докази.
У той же час, перевірка відповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації повинна здійснюватись, в даному випадку, саме відповідачем, а не судом.
З урахуванням викладеного, підстави для покладення на відповідача обов'язку затвердити проект землеустрою є передчасними і необґрунтованими.
Натомість належним способом захисту прав позивача має бути зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою та прийняти за його результатами обґрунтоване рішення.
Отже, ця позовна вимога підлягає задоволенню частково.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача передати позивачу у власність земельну ділянку, то з огляду на вищевикладене вона є передчасною і задоволенню не підлягає.
Стосовно вимог позивача встановити судовий контроль, то суд, користуючись своїми дискреційними правами у цій сфері, не вбачає підстав для його задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Згідно із частинами 1, 2, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності із частинами 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 7 - 9 статті 139 КАС України установлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, суд виходить з того, що позивач поніс такі витрати в сумі 908,00 грн, а позов задоволений частково. Отже, відшкодуванню позивачу підлягають витрати із сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з такого.
Умови визначення розміру витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката передбачені раніше згаданими приписами статті 134 та частин 7 - 9 статті 139 КАС України.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2021 року у справі №1.380.2019.000502 сформулював такі правові висновки щодо застосування статей 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
«... Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). ... ».
Як видно з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Мельничуком Денисом Миколайовичем укладено договір про надання правничої допомоги від 03.08.2021 №03/08/21, в розділі «Гонорар» якого визначено, що гонорар - це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і порядку, що визначені договором. Якщо інше не встановлено додатковою угодою до договору, гонорар адвоката складається з розрахунку часу, витраченого на виконання даного договору, враховуючи вартість однієї години - 2000,00 грн. Сторони погодили, що вартість участі адвоката в судовому засіданні в незалежності від тривалості судового засідання становить 2000,00 грн. у випадку відкладення чи перенесення слухання справи в суді з причин, що не залежали від волі адвоката вважається, що адвокат витратив свій час на судове засідання. Визначений час адвоката, пов'язаний із заповненням довідки-рахунку оплачується окремо із розрахунку 1 година - 1000,00 грн. Підставою для сплати гонорару є відповідний рахунок (довідка-рахунок), гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку; у разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає касовий ордер. У разі, якщо буде досягнуто мету представництва по будь-якій судовій справі, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар, розмір якого складає 2000,00 грн.
Представником позивача - адвокатом Мельничуком Д.М. до ухвалення рішення у цій справі подано до суду заяву про розподіл судових витрат, до якої додано: договір про надання правничої допомоги від 03.08.2021 №03/08/21, довідку-рахунок №21-65 від 28.12.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру №21-65 від 28.12.2021.
Згідно із довідкою-рахунком, адвокатом надано такі послуги: аналіз земельного законодавства з приводу предмету спору, в тому числі, правових висновків Верховного Суду, консультація клієнта щодо правового регулювання питань дискреції суб'єктів владних повноважень, які стосуються питань, окреслених в позовних вимогах та питань затвердження проектів землеустрою щодо земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд, роз'яснення клієнту його процесуальних прав та обов'язків щодо захисту його законних інтересів в суді під час розгляду справи №540/7581/21, надання правової інформації щодо розподілу витрат на правову допомогу адвоката по справі №540/7581/21 - тривалістю 1 година та вартістю 2000,00 грн за годину, всього на суму 2000,00 грн; складання позовної заяви, формування матеріалів, що додаються до позову - тривалістю 1 година та вартістю 2000,00 грн за годину, всього на суму 2000,00 грн; складання заяви про розподіл судових витрат - тривалістю 15 хвилин вартістю 1000,00 грн за годину, всього на суму 500,00 грн; складання відповіді на відзив - тривалістю 1 година та вартістю 2000,00 грн за годину, всього на суму 2000,00 грн; складання повідомлення про подачу заяви про розподіл судових витрат в частині стягнення гонорару успіху після ухвалення рішення по суті позовних вимог - тривалістю 10 хвилин вартістю 333 грн, а всього згідно з довідкою-рахунком адвокат надав послуг на суму 6833,00 грн та витратив на їх надання 3 години і 25 хвилин.
За змістом квитанції до прибуткового касового ордеру №21-65 від 28.12.2021, адвокат прийняв 28.12.2021 від позивача грошові кошти готівкою в сумі 6833,00 грн.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, розгляд справи здійснений в порядку спрощеного позовного провадження, а позов задоволено частково.
Наданими представником позивача доказами підтверджується факт надання позивачу послуг. Однак суд вважає, що сума витрат на надання такої допомоги у розмірі 6833,00 грн, являється неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Окремо суд зауважує, що позовна заява за своєю суттю та формою є аналогічною попереднім позовним заявам, які перебувають та перебували у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду, в яких представником позивачів виступав адвокат Мельничук Д.М., за виключенням реквізитів оскаржуваних рішень та земельних ділянок.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що даний спір фактично є типовим, з вирішення аналогічних спорів існує численна судова практика, в тому числі й суду касаційної інстанції, а тому підготовка цієї справи до судового розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Обставини спору не вимагали від позивача та адвоката значних зусиль на зібрання доказів, формулювання своїх правових позицій та складення процесуальних документів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума судових витрат є частково обґрунтованою, а саме, із наданих заявником документів на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, з урахуванням частини 3 статті 139 КАС України щодо часткового задоволення позову, підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Отже, дослідивши довідку-рахунок №21-65 від 28.12.2021, яка містить перелік наданих послуг, її вартість та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Генічеської міської ради.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Генічеської міської ради Херсонської області, Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункт 26 рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 27.08.2021 №893 про відмову громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область.
Зобов'язати Генічеську міську раду Херсонської області (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, місто Генічеськ, вул. Міська, будинок 8, код ЄДРПОУ 35248359) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.07.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0862 га, кадастровий номер: 6522186500:04:001:3042, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 04060008; 73000, м. Херсон, вул. Міська, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) грн та судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 109020100