ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11641/21
провадження № 1-кп/753/641/22
"28" січня 2022 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12021100000000301 від 16.04.2021 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дзигівка, Ямпільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
16 квітня 2021 року, приблизно о 09 годині 55 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автобусом «Ataman А-09204», д.н.з. НОМЕР_1 , прямуючи по маршруту № 407 «Залізничний вокзал «Дарниця» - вулиця Гришка», рухався по проїзній частині вулиці Ревуцького зі сторони проспекту Бажана в напрямку вулиці Вишняківської в місті Києві, в другій смузі при наявності трьох смуг попутного та трьох смуг зустрічного напрямків руху, із перевищенням максимально допустимої швидкості в населених пунктах понад 50 км/год., та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти будинку № 44 по вулиці Ревуцького в місті Києві.
В цей час попереду, в попутному напрямку, в другій смузі проїзної частини вулиці Ревуцького, призначеній для руху зі сторони проспекту Бажана в напрямку вулиці Вишняківської, рухався автобус «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який знижував швидкість та зупинявся перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу ОСОБА_11 , яка рухалась через проїзну частину вулиці Ревуцького в межах даного нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво відносно руху автобуса «Ataman А-09204», д.н.з. НОМЕР_1 .
Під час руху ОСОБА_9 допустив порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1, 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;
- п. 18.4: якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_9 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автобусом «Ataman А-09204», д.н.з. НОМЕР_1 , прямуючи по маршруту № 407 «Залізничний вокзал «Дарниця» - вулиця Гришка», рухався по проїзній частині вулиці Ревуцького зі сторони проспекту Бажана в напрямку вулиці Вишняківської в місті Києві, в другій смузі при наявності трьох смуг попутного та трьох смуг зустрічного напрямків руху, із перевищенням максимально допустимої швидкості в населених пунктах понад 50 км/год. Під час руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_11 та перед яким знижував швидкість та зупинявся автобус «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ОСОБА_9 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Не переконавшись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, ОСОБА_9 перестроївся з другої в третю смугу проїзної частини вулиці Ревуцького, призначеної для руху зі сторони проспекту Бажана в напрямку вулиці Вишпяківської, не зменшив швидкість свого автобуса аж до його зупинки, продовжив свій рух, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого 16 квітня 2021 року приблизно о 09 годині 55 хвилин на нерегульованому пішохідному переході, розташованому напроти будинку № 44 тю вулиці Ревуцького в місті Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала наступні тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди: забійну рану потиличної області справа, перелом кісток склепіння та основи черепу з крововиливом під м'яку оболонку головного мозку, крововиливи в м'яких тканинах задньої поверхні грудної клітини, перелом 2-7 ребер ліворуч та 3-9 ребер справа з ушкодженням легень, двобічний гемоторакс (1300 мл), перелом лівої лопатки, розрив зв'язок грудного відділу хребта на рівні 1-2 хребців, розрив осердя, крововиливи в серці, легенях та брижі, розриви селезінки та лівої нирки, перелом лівого плеча, розрив лівого груднинно-ключичного зчленування, крововиливи в м'яких тканинах на задній поверхні лівого плеча, на задній поверхні лівого стегна, лівого колінного суглобу та гомілки, перелом діафізів кісток обох гомілок, недокрів'я внутрішніх органів. До смерті ОСОБА_11 призвела травма декількох ділянок тіла, у вигляді множинних переломів черепу, хребта, ребер та кінцівок, та ушкоджень головного мозку та внутрішніх органів.
Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1, 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_9 порушив правила безпеки дорожньою руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 , тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав в повному обсязі та не заперечував, що 16.04.2021 р. о 09-55 год. він керував автобусом «Ataman» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по вул. Ревуцького в бік вул. Вишняківської в другій смузі руху. Попереду нього в цей час рухався інший автобус «Богдан», який знизив швидкість перед пішохідним переходом. Він в свою чергу перестроївся в третю смугу та продовжив рух, але в цей час по пішохідному переходу рухалась пішохід ОСОБА_11 яку він не помітив та скоїв на неї наїзд на пішохідному переході, внаслідок чого потерпіла зазнала тілесних ушкоджень, від яких померла. Характеру та ступеню тяжкості завданих потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не заперечував. Також обвинувачений не оспорював, що дана ДТП сталась внаслідок недотримання ним як водієм вимог п .2.3б, 10.1, 12.1, 12.4, 18.4 ПДР України. У скоєному щиро покаявся. Попросив вибачення у потерпілих.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорювали обставин, які стосуються пред'явленого обвинувачення та правильно розуміють зміст цих обставин, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, наслідки якої також роз'яснені учасникам судового провадження, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, проти чого не заперечували учасники судового провадження.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, скоєного з необережності.
Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому на підставі ст.66 КК України суд визнає його щире каяття, а також добровільне відшкодування потерпілим завданого збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі
Разом з тим, беручи до уваги, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, враховуючи позицію прокурора, який вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, позицію потерпілих, які не наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням положень, передбачених ст. 75 КК України та покладанням на обвинуваченого обов'язків, визначених в ст. 76 КК України.
Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки, оскільки внаслідок грубого порушення обвинуваченим ПДР України потерпілій були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці події.
Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.
Преставником ОСОБА_7 в інтересах потерпілої ОСОБА_5 був заявлений цивільний позов, який був уточнений в ході судового розгляду, та в якому він просив стягнути на користь потерпілої з відповідача ППП «Універсал-Транс», з яким обвинувачений перебував в трудових відносинах, моральну шкоду в сумі 200 000 грн.
Представником відповідача ПП «Універсал-Транс» був поданий відзив на позовну заяву, в якому представник частково визнав позовні вимоги та просив зменшити розмір моральної шкоди до 50 000 грн., вважаючи заявлений потерпілою розмір позовних вимог завищеним.
У судовому засіданні представник відповідача просив зменшити розмір моральної шкоди до 30 000 грн.
Дослідивши цивільний позови потерпілої, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
При вирішенні цивільного позову суд керується відповідними роз'ясненнями, які викладені в Постанові Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовми про відшкодування шкоди», де в п. 5 зазначено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Крім того, суд керується роз'ясненнями, які викладені в п. 6 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», де зазначено, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Оскільки об'єктивно встановлено, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з ПП «Універсал-Транс», то саме на цю юридичну особу покладений обов'язок щодо відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди, у тому числі і моральної.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом об'єктивно встановлено, що внаслідок загибелі ОСОБА_11 потерпіла ОСОБА_5 залишилась без матері, на фоні чого настали негативні зміни в її житті, пов'язані з відчуттям тривоги, постійними переживаннями.
Обговорюючи позицію представника цивільного відповідача про те, що потерпіла ОСОБА_5 хоча і зазнала моральної шкоди, але не такої значної, як обґрунтувала в цивільному позові, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_5 не проживала разом із матір'ю та протягом тривалого часу не відвідувала її, оскільки ці твердження спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка підтвердила, що хоч і не проживала разом із матір'ю та рідко приїжджала до неї через значну відстань, але постійно з нею спілкувалась по телефону. Крім того, після смерті матері потерпіла її поховала в районі свого проживання в Мукачівському районі Закарпатської області.
На підставі аналізу наведених обставин та наявних доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про те, розмір моральної шкоди слід оцінити в сумі 150 000 грн., що є співрозмірним із понесеними моральними стражданнями. Таким чином, цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по оплаті судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ураховуючи наведені положення закону, суд вважає за необхідне скасувати арешт на транспортний засіб «Ataman А-09204» д.н.з. НОМЕР_1 .
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 \п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 \два роки.
На підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 \ три роки.
На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_9 рахувати з дня проголошення вироку.
Цивільний позов ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 «Про відшкодування моральної шкоди» -задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Універсал-Транс» \код 30056005\ на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 \РНОКПП: НОМЕР_3 \ моральну шкоду в сумі 150 000 \сто п'ятдесят тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 \РНОКПП: НОМЕР_4 \ процесуальні витрати в сумі 3350 \три тисячі триста п'ятдесят гривень 70 коп. на користь держави.
Речові докази:
автобус «Ataman А-09204» д.н.з. НОМЕР_1 - залишити у власності ОСОБА_12 .
Скасувати арешт на транспортний засіб «Ataman А-09204» д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2021 р.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1