Справа № 752/9104/21
Провадження № 2/752/6419/21
іменем України
12 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 :
- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 993,53 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 37 868,86 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 418,56 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 172,94 грн.;
- витрати, пов'язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн., а також судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позову вказало на те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з центрального опалення та/або постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 року.
Вказало, що ОСОБА_1 користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води виконує неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість.
За таких обставин, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з центрального опалення та з постачання гарячої води.
Ухвалою від 13.04.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 17.08.2021 року (а.с. 27).
Ухвалою від 17.08.2021 року розгляд справи відкладено на 12.11.2021 року (а.с. 60).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність. Вказала, що позивачем не доведено факту надання послуг, їх вартість, а відтак і розмір заборгованості та її наявність. Зазначила, що послугами з водопостачання гарячої води взагалі не користується. Також, подала заяву про застосування позовної давності.
Позивач подав відповідь на відзив на позов та додаткові пояснення, в яких позов підтримав та просив його задовольнити, вказав про обґрунтованість позовних вимог та їх доведеність. Зазначив, що відповідач отримував та отримує комунальні послуги, від отримання останніх в установленому порядку не відмовлявся. Також, зазначив про відсутність пропуску строку позовної давності з огляду на те, що позивач довідався про порушення свого права лише 11.10.2018 року.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та не заперечено сторонами, зокрема, відповідачем, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору (а.с. 20).
Відповідно до додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 63 712,72 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 25 843,53 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 37 868,86 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10).
ОСОБА_1 не надала доказів виконання нею зобов'язань по оплаті вказаних послуг до 01.05.2018 року.
Відповідно до наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість по оплаті наданих їй послуг, зокрема: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 993,53 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 37 868,86 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 418,56 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 172,94 грн. (а.с. 7-8, 49-50).
Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач користується послугами, але не виконує зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов'язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, вказувала, окрім всього, про пропуск строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, остання є квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до наданих КП «Київтеплоенерго» розрахунків ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті наданих йому послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Доказів на підтвердження зворотного матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не надала суду доказів на спростування наданих позивачем розрахунків та доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань по оплаті наданих послуг в повному обсязі.
При цьому, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказала про те, що розрахунки позивача здійснені неправильно, послугами з гарячого водопостачання вона не користується, оскільки у неї встановлений бойлер, про що надала акт зняття контрольних показань вузла розподільного обліку гарячої води та акт № 724829 від 29.11.2019 року приймання на абонентський облік засобів обліку води (а.с. 56, 57).
Разом з тим, вказане не може бути підставою для звільнення її від обов'язку по оплаті послуг постачання гарячої води, оскільки на неї покладений такий обов'язок як споживача послуги. При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 року у справі № 642/2858/16).
До того ж, згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Отже, навіть якщо у споживача встановлений бойлер, і він користуєтесь лише ним, але при цьому в будинку є система гарячого водопостачання, то необхідно щомісяця протягом останнього тижня передавати показання лічильника гарячої води. В іншому випадку в рахунках за гарячу воду будуть відображені нарахування за середнім обсягом споживанням у попередні періоди.
Відомості про те, що відповідач здійснювала зняття та передачу показань квартирного засобу обліку виконавцю матеріали справи не містять, останньою не надано та не заявлено жодних клопотань про отримання таких відомостей через неможливість їх отримати самостійно. Також, відповідач не надала доказів на підтвердження неправильного нарахування їй заборгованості.
За таких обставин, суд надходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків чого заявлено відповідачем, то суд зазначає н6аступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості КП «Київтеплоенерго» подало 08.04.2021 року.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2» на всій території України було встановлено карантин з 12.03.2020 року.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, з урахуванням вказаних норм в рамках позовної давності позивач КП «Київтеплоенерго» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води, обов'язок сплати якої настав з 12.03.2017 року.
Відповідно до наданих КП «Київтеплоенерго» розрахунків заборгованість ОСОБА_1 по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води була нарахована з березня 2016 року (а.с. 49-50).
У зв'язку з цим, з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої, обов'язок сплати якої настав не з березня 2016 року, а з березня 2017 року.
Тому, з огляду на викладене та те, що позивач звернувся до суду із позовом 08.04.2021 року з урахуванням строків позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого заявила відповідач, з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах заявлених вимог за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 74,53 грн. та за спожиті з 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 172,94 грн.
В той же час, суд надходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення строку позовної давності відповідно до поданої відповідачем заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно вимог ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З наданого та дослідженого розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідачем періодично здійснювалась оплата за житлово-комунальні послуги в більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, а саме: у лютому 2018 року відповідачу нараховано до сплати 1 944,44 грн., а сплачено нею було 2 500,00 грн.; у листопаді 2018 року відповідачу нараховано до сплати 0,00 грн., а сплачено нею - 300,00 грн.; у грудні 2018 року відповідачу нараховано до сплати 0,00 грн., а сплачено нею - 200,00 грн.; у січні 2019 року відповідачу нараховано до сплати 0,00 грн., а сплачено нею - 200,00 грн.; у березні 2019 року відповідачу нараховано до сплати 2 679,65 грн., а сплачено нею - 3 000,00 грн.; у червні 2019 року відповідачу нараховано до сплати 0,00 грн., а сплачено нею - 1 000,00 грн.; у серпні 2019 року відповідачу нараховано до сплати 0,00 грн., а сплачено нею - 1 000,00 грн.; у вересні 2019 року відповідачу нараховано до сплати 0,00грн., а сплачено нею - 1 450,00 грн.; у січні 2020 року відповідачу нараховано до сплати 2 197,31 грн., а сплачено нею - 3 100,00 грн.; у березні 2020 року відповідачу нараховано до сплати 1 704,60 грн., а сплачено нею - 2 600,00 грн.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, оскільки позивачем здійснювалось нарахування відповідачу щомісячних платежів по наданим послугам і саме відповідачем здійснювалась оплата у більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, а тому після зарахування коштів на оплату місячного платежу, решта коштів зараховувалась позивачем на погашення заборгованості відповідача, через що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 993,53 грн., та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 418,56 грн.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання представника КП «Київтеплоенерго» на те, що у КП «Київтеплоенерго» виникла можливість звернутися до суду лише з моменту укладення договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) із ПАТ «Київенерго» від 11.10.2018 року, оскільки заміна кредитора у зобов'язанні не змінює перебіг позовної давності та не є підставою для її переривання.
Враховуючи викладене, суд надходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Всього з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню:
- заборгованість в межах заявлених вимог за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 74,53 грн. та за спожиті з 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 172,94 грн.;
- заборгованості заборгованість за період з березня 2016 року по лютий 2021 року за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 993,53 грн., та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 418,56 грн.
В іншій частині вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню 1 132,97 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Суд не вбачає підстав для задоволення вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розмірі 33,00 грн., оскільки позивачем не доведено, що такі витрати були вимушеними, а тому, не можуть розглядатися як збитки.
На підставі викладеного, ст. ст. 509, 525, 526, 610 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість в межах заявлених вимог за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року за спожиті до 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 74,53 грн. (сімдесят чотири гривні 53 копійки) та за спожиті з 01.05.2018 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 172,94 грн. (сто сімдесят дві гривні 94 копійки);
- заборгованості заборгованість за період з березня 2016 року по лютий 2021 року за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 22 993,53 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 53 копійки), та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 14 418,56 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 56 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 132,97 грн. (одна тисяча сто тридцять дві гривні 97 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко