Справа № 366/2265/21
Номер провадження 3/366/8/22
04 лютого 2022 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді: Ткаченка Ю.В ,
за участю секретаря судових засідань Євтушенко В.Д.,
прокурора Левченка Р.М.,
особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
захисника - Журбенка І.А.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іванків Вишгородського району Київської області, громадянина України, який перебував на посаді депутата Іванківської районної ради Київської області, працюючого ТОВ «ЦФК-59» фасувальником, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
25.08.2021 року до Іванківського районного суду Київської області від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу № 639 про адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, від 18.08.2021 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Іванківської районної ради Київської області, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно з п. п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин, 17.05.2021 подав декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Журбенко І.А. вину у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень не визнають, просять закрити провадження в справі, мотивуючи тим, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, і як наслідок наявні в справі докази є недопустимими.
Вислухавши пояснення особи, щодо якої складено протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, оголосивши письмові пояснення, думку прокурора, який вважає, що в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, просить визнати його винуватим у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 вищевказаного Кодексу завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 цього ж Кодексу орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
Однією з основних та вагомих стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, є стадія виявлення факту корупційного діяння та перевірки інформації про факт вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією та дослідження обставин вчинення корупційного діяння, складення за його результатом адміністративного протоколу та направлення протоколу та інших матеріалів до суду.
Стадія факту виявлення корупційного діяння та перевірки інформації про факт вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, полягає у виконанні посадовими особами обов'язку повідомлення про вчинення корупційного діяння іншою посадовою особою, а також у реалізації фізичними, юридичними особами та громадськими об'єднаннями права на участь у здійсненні антикорупційної політики країни шляхом повідомлення саме уповноваженого державою протидіяти корупції суб'єкта про корупційну поведінку владних суб'єктів.
Стадія адміністративного розслідування - комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин проступку, фіксування та кваліфікацію.
Підставою для складання протоколу є відомості, які свідчать про наявність у діяннях особи ознак характерних правопорушенням, пов'язаним з корупцією. Протокол є процесуальним документом, який офіційно засвідчує факт неправомірних дій (бездіяльності), за які передбачена адміністративна відповідальність, та основним джерелом доказів, а тому він має бути оформленим належним чином, містити всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність або відсутність у діянні особи складу адміністративного проступку.
На вказаній стадії необхідно враховувати те, чи має той чи інший орган, що склав протокол про адміністративне правопорушення, повноваження самостійно виявляти факт корупційного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
У ч. 1 ст.50 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено: - повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може проводитися у період провадження суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності; - обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується національним агентством; - обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також, самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених ч. 7 ст. 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Отже, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у деклараціях, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що перевірка відносно ОСОБА_1 проводилась працівниками Управління стратегічних розслідувань в Київській області, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази та складали протоколи про адміністративні правопорушення.
При цьому в матеріалах адміністративної справи відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки щодо ОСОБА_1 або ж повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Управління стратегічних розслідувань в Київській області, що було підтверджено в судовому засіданні і прокурором.
Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно п.п.2-5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці Департаменту стратегічних розслідувань НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.
Слід зазначити, що ст. 255 КУпАП передбачено право уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративне правопорушення за ст. ст. 172-4 - 172-9. Статтею 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак, Закон України «Про запобігання корупції», який є основним спеціальним Законом у сфері боротьби з корупцією, тільки Національне агентство наділив правом здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 11 Закону).
Такий висновок також узгоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2018 року за касаційною скаргою на рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.17 р. у справі за позовом громадянина до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії (справа № 814/886/17), де суд зазначив, що НАЗК здійснює повну перевірку декларацій у порядку, передбаченому статтею 50 Закону №1700-У11. Здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки повна перевірка декларацій шляхом перевірки правильності та повноти заповнення, логічного і арифметичного контролю є виключною компетенцією НАЗК, то і інший вид контролю - контроль за своєчасністю подання декларацій, теж відноситься до компетенції НАЗК /відповідно до ст.ст. 48-50 Закону України «Про запобігання корупції»/.
Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити достатні об'єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки конкретного правопорушення. Об'єктивними такі дані можуть бути лише у зв'язку з їх виявленням та встановленням компетентним державним органом в установленому законом порядку. Викладені в постанові вище норми законодавства дають підстави для висновку, що таким порядком перед початком перевірки щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, є здійснення НАЗК контролю щодо своєчасності подання декларації суб'єктом декларування, встановлення за результатами такої перевірки факту порушення антикорупційного законодавства, а також відображення цього факту у відповідному рішенні НАЗК.
Таким чином, початку перевірки органом Національної поліції, збиранню ним доказів і складенню протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, повинно передувати отримання у встановленому законом порядку висновків НАЗК як єдиного суб'єкта, уповноваженого державою на здійснення контролю щодо своєчасності подання декларації суб'єктом декларування. Вказаний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Касаційного адміністративного суду, що викладені в Постанові від 11 грудня 2019 року (справа №П/811/593/17, провадження №К/990126138/18).
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.
Наявний у матеріалах справи витяг декларації з реєстру, який не завірений належним чином, не може вважатися належним доказом відповідно до положень ст. 251 КУпАП. Сам факт несвоєчасного подання декларації не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання декларацій настає лише у разі подання її з порушенням встановлених строків без поважних причин. Такий факт може бути встановлений лише після проведення відповідної перевірки. Про це ж зазначено у листі голови НАЗК на ім'я Генерального прокурора України № 44-06/21566/19 від 21.03.2019 року.
Тобто, всі обов'язкові дії по проведенню контролю та перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності, а органи Національної поліції позбавлені контролюючої функції.
Аналогічна позиція викладена і в ряді постанов апеляційних судів різних регіонів України, зокрема - справи №742/2975/19, №200/10481/19, 199/7576/19.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, враховуючи, що зібрані по справі докази отриманні без дотримання Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведених обставин, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга або протест прокурора подаються до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або протесту прокурора.
Суддя