Справа № 357/8308/21
2/357/369/22
Категорія 67
31 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про зміну порядку виконання рішення та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини, -
14.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 22.07.2021, мотивуючи тим, що на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року по справі №357/4996/19, з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 10.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття. Згідно його добровільної заяви, а потім і постанови старшого державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Браташової В.І. від 01.10.2019, по виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20.08.2019 у справі №357/4996/19, здійснюється відрахування з його заробітної плати в розмірі 1/2 частини на утримання дітей, по виконавчому провадженню №60153881. Але в ході виконання вищезазначеного судового рішення, та спілкування з дітьми, йому стало відомо, що колишня дружина - ОСОБА_2 не за призначенням використовує аліменти, та нецільово їх витрачає. 12.02.2021 він звернувся в Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради з приводу перевірки цільового використання аліментів на трьох дітей. Відповіддю №321/01-16 від 02.03.2021 Служба у справах дітей повідомила, що не може здійснити перевірку (інспекцію), оскільки до заяви не додано розрахунок заборгованості по аліментам за останні 12 місяців. Також, з березня місяця 2021 року його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає постійно з ним у АДРЕСА_1 , що підтверджується заявою від 08.02.2021, адресованою начальнику служби у справах дітей Білоцерківської міської ради. З березня 2021 року син ОСОБА_6 повністю перебуває на його утриманні, але аліменти на нього отримує відповідач. З розмов відповідача із сином, та з переписки між ними йому відомо, що матір ОСОБА_2 відмовляється надавати кошти сину, які сплачуються ним, як аліменти на його утримання. З побачень з середньою дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він дізнався, що відповідач також нераціонально використовує аліменти, що призначені на її утримання, дитина обмежена в покупках, в кишенькових грошах, носить старі речі. Також, вона б хотіла сама на свій розсуд розпоряджатися частиною аліментів призначених для неї, оскільки вже є неповнолітньою, і це дозволено законодавством. З огляду на вищевикладене він, отримавши за місцем роботи довідку про суму сплачених аліментів від 09.06.2021 вих. №305/387, знову звернувся із заявою 15.06.2021 в Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради з приводу перевірки цільового використання аліментів на дітей. На момент подання позовної заяви до суду відповідь на заяву не надійшла. Він, як батько, час від часу забирає на прогулянки дітей, купує їм речі, відвідує їх за місцем навчання, несе додаткові витрати на їх утримання, що підтверджується численними фото доданими до позовної заяви, а колишня дружина ОСОБА_2 не за призначенням використовує аліменти, що призначені для дітей, на що вказують самі діти, це також підтверджується тим, що на його телефон приходять СМС сповіщення про несплату заборгованості по кредиту ОСОБА_2 . Після розлучення в них з колишньою дружиною виникли недоброзичливі відносини, на його прохання пояснити такі скарги дітей вона нічого не пояснює і не слухає його. Навіть ховає від нього найменшу дитину ОСОБА_7 і не дає з нею бачитись та спілкуватися. Ним відкрито карткові розрахункові рахунки в AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тому, враховуючи вищевикладене, факт нецільового використання аліментів відповідачем ОСОБА_2 , сплачених ним на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив встановити йому порядок сплати частини розміру аліментів, визначених судом, шляхом внесення 100% від частини суми аліментів або іншої частини розміру аліментів, визначених судом, на утримання малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистий рахунок ОСОБА_3 , код отримувача НОМЕР_1 , у відділенні Державного ощадного банку України pax. № НОМЕР_2 , та шляхом внесення 80% від частини суми аліментів або іншої частини розміру аліментів, визначених судом, на утримання малолітньої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистий рахунок ОСОБА_4 , код отримувача НОМЕР_3 , у відділенні Державного ощадного банку України рах. № НОМЕР_4 , до досягнення дітьми повноліття, враховуючи положення ч.2 ст. 186 СК України.
25.08.2021, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16.09.2021 відповідач - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі мотивуючи тим, що позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, як того вимагає ЦПК України. Вона зазначає, що аліменти у повному обсязі витрачаються нею виключно на дітей. Більш того, аліментів, що сплачуються позивачем, не вистачає в повному обсязі на потреби дітей, і вона, як мати дітей, також особисто забезпечує їх. Вона офіційно працевлаштована, військовозобов'язана, працює медичною сестрою інфекційного відділення вч - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 . На даний час у позивача є заборгованість по сплаті аліментів в розмірі - 70449,28 грн. Згідно відповіді від 02.03.2021 Служби у справах дітей БМР, позивачу було відмовлено в інспекційному відвідуванні одержувача аліментів (відповідача) в зв'язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів на підставі п. 4 Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого Наказом Міністерства Соціальної Політики України 15.11.2018 року № 1713. Отже, Законом чітко передбачені умови для інспектування одержувача аліментів на предмет контролю за цільовим витрачанням коштів на утримання дитини (аліментів) одним із батьків або іншим законним представником дитини, разом з яким вона проживає. Положеннями ч. 1 ст. 186 СК України визначено порядок встановлення нецільового витрачання аліментів. Цей факт може встановлювати лише орган опіки та піклування. Висновок викладений в Постанові від 26 травня 2021 року в справі № 336/5397/15- ц, провадження № 61-12023св20 Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду. В дані справі ВСУ постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишив в силі, в якій суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ст. 186 СК України встановлено, що за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Таким чином, цією нормою визначено порядок встановлення нецільового витрачання аліментів. До суду вона надає виписки з карткових рахунків відкритих в АТ КБ «Приват Банк» на неї та дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , що підтверджують перерахування нею коштів на карткові рахунки дітей « ОСОБА_9 », а позивачем не надано доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування, а саме стосовно нецільового витрачання відповідачем (матір'ю дітей) аліментів, які стягуються з позивача (батька дітей).
09.11.2021 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що він справно сплачує аліменти на дітей, однак діти неодноразово йому скаржилися, що мати не виділяє їм кошти. У нього з відповідачем напружені відносини, вона не приймає до уваги його прохання, з нею неможливо вирішити спільно питання щодо навчання дітей та їх розвитку. Відповідач неодноразово викликала поліцію коли він відвідував дітей. Він направляв кошти дочці, а відповідач їх забрала і перешкоджає йому у зустрічах із дитиною. Син закінчував ліцей і йому потрібні були кошти, мати виділила йому лише 1000,00 грн., тому він вимушений був допомогти сину додатково та купував йому одяг. Син вже 4 роки не проживає з відповідачем, знаходиться на державному забезпеченні. Відповідач має багато кредитів, тому напевно за рахунок аліментів їх сплачує. Дочка йому жалілася, що їй не вистачає коштів, які дає мати. Він звертався до Служби у справах дітей із заявою щодо перевірки витрачання відповідачем аліментів, але йому відмовили. Він бажає, щоб діти отримували аліменти на усі їх потреби, а мати повинна також примати участь в їх утриманні, а не вирішувати свої проблеми за їх рахунок.
Представник позивача, адвокат Коваль Олександр Петрович, у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідно до законодавства неповнолітні діти мають право на розпорядження своїми коштами, тому позивач відкрив на дітей рахунки та звернувся до суду з даним позовом. Позивачу зі слів дітей стало відомо, що відповідач не за призначенням використовує аліменти, що можуть підтвердити діти у судовому засіданні. Також, позивачу приходили СМС повідомлення про борги відповідача. Служба у справах дітей не перевіряла цільове використання аліментів, оскільки є заборгованість, але СК не забороняє звернутися до суду з даним позовом.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача, адвокат Любченко Наталія Юріївна, у судовому засіданні позов не визнала, підтримала викладені у відзиві обставини та зазначила, що доводи позивача є надуманими, аліменти стягуються з 20.08.2019, а станом на 01.06.2021 наявна заборгованість у розмірі 70449,28 грн., тому Служба у справах дітей і відмовила позивачу в інспектуванні та перевірці цільового використання аліментів. Позивач стверджує, що відповідач перешкоджає йому у спілкуванні із дітьми, однак заяву про усунення таких перешкод він не подавав. Доказів, що позивач приймає участь у вихованні дітей до суду не подано. Позивач вказує, що син проживає разом із ним, а 50 % його заробітної плати іде на сплату аліментів, але питання про зменшення розміру аліментів позивач не ставить. Також, позивач заявляє вимоги щодо сплати аліментів на рахунки дітей, але як він буде контролювати витрачання дітьми цих коштів невідомо, враховуючи, що є підстави припускати, що дочка може витрачати кошти не за цільовим призначенням. Поняття коофіцієнту достатності коштів є оціночним та для кожної дитини є різним, тому посилатися на скарги дитини про те, що мама не дає достатньо коштів, без належного обґрунтування є неприпустимим. Згідно позиції ВСУ треба щоб були вагомі обставини і підстави для застосування положень ч.2 ст. 186 СК України, а не лише слова позивача. Також, позивачем не заявлялися вимоги щодо встановлення факту нецільового використання аліментів.
Третя особа представника до суду не направила, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради керуючись першочергово інтересами дітей та враховуючи норми Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції ООН «Про права дитини».
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 03 серпня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року, яке набрало законної сили 20.09.2019, у справі № 357/4996/19, провадження № 2/357/2789/19 (а.с.6-9), шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 10.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття.
З матеріалів справи (а.с.10-11,15) вбачається, що на примусовому виконанні в Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби місті Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 60153881 щодо виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/4996/19, на підставі виконавчого листа, виданого судом 20.09.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі 1/2 частини із всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 10.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття. 01.10.2019 старшим державним виконавцем ОСОБА_10 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який отримує дохід у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України за адресою: м. Київ, пр.-т. Повітрофлоцький,6, та 14.06.2021 за вих.. № 871042 надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 60153881, згідно якого за період з 10.05.2019 по 31.05.2021 за у вказаному виконавчому провадженні рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 70449,28 грн.
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та згідно довідки від 09.06.2021 за № 305/387, виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних сил України (а.с.14), позивач дійсно проходить службу в Збройних Сил України, на посаді військовослужбовця та йому нараховано грошове забезпечення з 01.05.2019 по 01.06.2020 у розмірі 643337,90 грн., з яких вирахувано аліменти за період з листопада 2019 по травень 2021 у розмірі 246394,65 грн.
Відповідач - ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та згідно довідки по доходи від 20.10.2020 № 126, виданої військовою частиною НОМЕР_5 (а.с. 63), відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 та за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року її дохід становив 79057,69 грн.
З рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року, у справі № 357/4996/19, провадження № 2/357/2789/19, яке міститься у Державному реєстрі судових рішень, вбачається, що згідно довідки № 2829 від 02.05.2019, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, відповідач зареєстрована та проживає разом із дітьми за однією адресою.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст. 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, позивач та відповідач мають рівні права щодо трьох своїх дітей, зобов'язані їх утримувати до досягнення повноліття та дбати про їх фізичний, інтелектуальний, моральний, культурний, духовний і соціальний розвиток.
Як встановлено судом, діти сторін зареєстровані за однією адресою разом із матір'ю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , постійно проживають із матір'ю та перебувають на її утриманні, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на державному забезпеченні, та батьки приймають участь у їх житті та утриманні, що підтверджено наданими позивачем копіями фотографій (а.с.18-24) , виписками по рахунку доданими відповідачем щодо перерахування коштів на рахунки дітей (а.с.64-87) та довідкою від 09.06.2021 за № 305/387, щодо відрахування аліментів (а.с.14).
Позивач обґрунтовуючи вимоги вказує на те, що йому зі слів дітей стало відомо, що відповідач не надає їм достатньо коштів та використовує аліменти не за призначенням, однак до суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження даних обставин.
Так, відповідно до ч.1 ст. 186 СК України, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Згідно з ч. 3 ст. 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
Тобто, обов'язок перевіряти цільове витрачання аліментів покладений на орган опіки та піклування, проте правом на звернення до суду заявник може скористатися і без попереднього звернення до органів опіки та піклування, особисто зібравши необхідні докази, які підтверджують нецільове використання аліментних платежів.
Статтею 19 Сімейного кодексу України передбачена участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.
З матеріалів справи (а.с.12,16) вбачається, що 12.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради із заявою щодо перевірки цільового витрачання аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . На вказану заяву було надано відповідь, згідно якої Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради довела до відома заявника положення Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 за № 1713 та зазначила, що згідно з абзацом 4 пункту 4 вказаного Порядку наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів, а для здійснення інспекційного відвідування одержувача аліментів до заяви необхідно надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців. Також, 15.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради із заявою щодо перевірки цільового витрачання аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 60153881, виданого Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби місті Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак на вказану заяву відповідь не надана.
Згідно абз. 1,2.4 п.4 Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 за № 1713, підставою для проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів є заява платника аліментів, подана до районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів або до відповідної служби у справах дітей. Для підтвердження сплати аліментів разом із заявою платник аліментів обов'язково подає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, виданий відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, а також відомості про місце проживання отримувача аліментів. Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.
Неповнолітній ОСОБА_3 , який надав у судовому засіданні показання в якості свідка, зазначив, що він з 13 років проживає окремо від батьків, наразі навчається у військовому інституті на казарменому положенні та державному забезпеченні, грошове забезпечення складає 760,00 грн. До червня 2021 року він отримував від матері кошти по 1000,00 грн. щомісячно, одного разу було 3000,00 грн., а з вересня 2021 по 4000,00 грн. Кошти, які йому надавала мати йому вистачало, а куди вона витрачала решту аліментів йому невідомо. Меншу сестру він бачив останній раз у липні 2021, а старшу 14.08.2021. ОСОБА_11 йому телефонувала і просила кошти, казала, що на її рахунку грошей не вистачить до наступної виплати. В період відгулів (вихідних у навчальному закладі) він приїздив до матері, на момент закінчення ліцею ім. Богуна він посварився із матір'ю, тому поїхав до бабусі, матері батька. З батьком він розмовляв про те, що ним не уся сума аліментів отримується. Так, йому потрібна була матеріальна допомога, але мати йому не допомогла, а батько допоміг, в тому числі оплатив репетиторів для підготовки до ЗНО.
Психолог ОСОБА_12 , яка працює з 22 квітня 2004 року у Білоцерківському центрі сольно - психологічної реабілітації дітей «Злагода» на посаді практичного психолога у судовому засіданні зазначила, що свідок ОСОБА_3 давав показання вільно та без стороннього тиску.
Таким чином, враховуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку від 14.06.2021 за вих. № 871042 щодо заборгованості зі сплати аліментів № 60153881, за період з 10.05.2019 по 31.05.2021 складає 70449,28 грн. Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради правомірно відмовила у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів, а в судовому засіданні позивачем не доведено наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, а саме щодо нецільового використання аліментних платежів відповідачем та не надано доказів, які б свідчили про відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментам, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.2 ст. 186 ЦПК України, у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Так, позивачем надано докази щодо відкриття на ім'я дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (а.с.31,32), разом з тим, не обґрунтовано вимоги щодо внесення аліментів на особистий рахунок дітей: ОСОБА_6 у розмірі 100% та ОСОБА_13 у розмірі 80%, враховуючи, що рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі 1/2 частини на трьох дітей.
Крім того, нормами СК України перерахування коштів на особистий рахунок дитини передбачено у випадку перебування дитини у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі (ч. 3 ст. 193 СК України). Також, відповідно до ч.1 ст. 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а з заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 08.02.2021 (а.с.13) вбачається, що він звернувся до Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради із заявою щодо визначення його місця проживання разом із батьком ОСОБА_1 .
Позивач вказує на те, що з березня місяця 2021 року його син - ОСОБА_3 , проживає постійно з ним у АДРЕСА_1 та з березня 2021 року син повністю перебуває на його утриманні, але аліменти на нього отримує відповідач.
Відповідно до ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Разом з тим, до суду не надано доказів щодо наявності спору між сторонами про місце проживання дітей та позивачем не заявлялися вимоги про зменшення розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.
Також, позивач зазначає, що він несе додаткові витрати на утримання дітей, однак, відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Представник позивача у судовому засідання зазначив, що відповідно до законодавства неповнолітні діти мають право на розпорядження своїми коштами, тому позивач відкрив на дітей рахунки та звернувся до суду з даним позовом, оскільки позивачу зі слів дітей стало відомо, що відповідач не за призначенням використовує аліменти.
Так, відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 32 ЦК України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право, зокрема, самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами та може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Разом з тим, як зазначено вище у рішенні судом не встановлено обставин щодо нецільового використання аліментів відповідачем та до суду не надано згоди органу опіки і піклування та батьків щодо відкриття на ім'я дітей рахунків у фінансовій установі для внесення аліментів.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження підстав для встановлення нецільового використання аліментів з боку відповідача, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 7, 15, 18, 19, 141, 180, 179, 186 СК України, ст. 4, 12, 76-82, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради (місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, 8), про зміну порядку виконання рішення та внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.02.2022.
СуддяО. В. Бондаренко