Справа № 293/1529/19
Провадження № 2/293/36/2022
04 лютого 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бруховського Є.Б.
секретаря судового засідання Давиденко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із вищезазначеним позовом та просив відшкодувати шкоду, завдану смертю фізичної особи, а саме: стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА ГРУПА"ТАС" (далі відповідач) ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ): 23 548,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот сорок вісім гривень нуль копійок) в рахунок відшкодування шкоди завданої у зв'язку із втратою годувальника; 4872,00 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні нуль копійок) в рахунок відшкодування 1/3 частки моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька; 10 126,08 грн (десять тисяч сто двадцять шість гривень вісім копійок) пені за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування; 3247,13 грн (три тисячі двісті сорок сім гривень тринадцять копійок) інфляційних збитків у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування; 1343,14 грн (одна тисяча триста сорок три гривні чотирнадцять копійок) 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.05.2014 року близько 01 години 00 хв. на 151 км. + 280 м. автодороги Виступовичі-Житомир Черняхівського району Житомирської області відбулась дорожньо - транспортна пригода. Зазначене ДТП відбулось за участі водія ОСОБА_2 , який грубо порушуючи вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем марки "Москвич Комбі", д.н.з. НОМЕР_2 . Рухаючись вказаним автомобілем зі швидкістю близько 70-80 км/год. ОСОБА_2 здійснив наїзд і велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному щодо ОСОБА_2 напрямку. Внаслідок вказаної ДТП, з вини ОСОБА_2 , велосипедист ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого. Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.10.2015 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який здійснював керування транспортним засобом - автомобілем марки "Москвич Комбі", д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві страхова група "ТАС" відповідно до діючого полісу обов'язкового страхування АЕ №1070328. Отже, внаслідок завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а саме: транспортним засобом - автомобілем "Москвич Комбі", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією якого була застрахована за полісом АЕ №1070328 (діючого на дату ДТП) у Приватному акціонерному товаристві страхова група "ТАС", позивач має право на відшкодування шкоди. Законний представник позивача в особі представника, керуючись чинним законодавством повідомив відповідача про ДТП та надав заяву на виплату страхового відшкодування з додатками згідно вимог ст.35 Закону №1961-IV, які були одержані відповідачем 26.04.2017. Листом від 25.09.2017 за вих.№Г1400/3610 відповідач повідомив представника позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування зазначивши, що відповідач не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, та відмовляє у виплаті. Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що заява про виплату страхового відшкодування подана представником законного представника позивача згідно наданої останнім довіреності від законного представника позивача на право представляти її інтереси в усіх державних, приватних, громадських організаціях, тощо. Заява про виплату страхового відшкодування подана представником для зарахування коштів на особистий рахунок представника, а оскільки представник законного представника позивача потерпілою особою в результаті ДТП та згідно наданої довіреності не являється довіреною особою від потерпілої особи для отримання страхового відшкодування в свою користь. Листом від 09.10.2017 року особисто законним представником позивача, від руки, у письмовій формі було повідомлено відповідачу розрахунковий рахунок із проханням перерахувати страхову виплату на її користь у повному обсязі, також остання додала до листа свої банківські реквізити. Зазначений лист відповідач отримав 20.12.2017 та зареєстрував за вхідним номером 20/12/09 від 20.12.17. Листом від 25.01.2018 за вих.№Б1400/370 відповідач повідомив представника позивача про відмову у страховій виплаті у повному обсязі, оскільки відповідач отримав заяву на виплату страхового відшкодування саме на користь законного представника позивача лише 20.12.2017 року. При цьому, відповідач посилається на п.37.1.4. Закону, де зазначено про неподання заяви про страхове відшкодування протягом одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, є причиною відмови у здійсненні відшкодування (регламентна виплата). Такі дії відповідача вважає незаконними та безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону. Також зазначив, що строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, виходячи з часу вчинення ДТП (02.05.2014 року) його законний представник подала вчасно - 26.04.2017 року, в той час як наступна заява від 09.10.2017 року була похідною від попередньої із зазначенням відповідних реквізитів для перерахунку страхового відшкодування. Звертає увагу суду на те, що представником законного представника позивача у заяві на виплату страхового відшкодування не було вказано про відшкодування шкоди на користь представника, а тільки надано банківські реквізити останнього з метою перерахування, в подальшому, коштів законному представнику позивача. Листом від 09.10.2017 року особисто законний представник позивача висловила прохання перерахувати страхову виплату на її користь у повному обсязі на її банківські реквізити. Також представником законного представника позивача було отримано інформацію з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка перебуває у відкритому доступі про те, що цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "Москвич Комбі", д.н.з. НОМЕР_2 , також була застрахована за полісом АС5942447 діючим на дату ДТП, також у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо". Цінним листом з описом вкладення 15.11.2016 року представник позивача повідомив "СК" Кредо" про настання страхового випадку та надіслав останньому повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування, а також усі необхідні для виплати документи. У відповідь на повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування, ТДВ "СК" Кредо" повідомило представника позивача про те, що перевіривши інформацію, яка стосується ОСОБА_2 , поліс АЕ №1070328, виявлено, що такого застрахованого в компанії ТДВ "СК" Кредо" немає та на момент ДТП, зазначений поліс страхування АЕ №1070328 є власністю відповідача. Щодо розміру заборгованості зі сплати страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із втратою годувальника, враховуючи вимоги чинного законодавства зазначив, що сім'я померлого ОСОБА_3 , станом на дату настання страхового випадку, складалась із: малолітнього сина - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), малолітньої доньки - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), дружини ОСОБА_5 . Зі свідоцтв про народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), вбачається, що на дату ДТП, у померлого ОСОБА_3 було двоє малолітніх дітей. Станом на дату настання страхового випадку, дружина померлого - ОСОБА_5 працювала та не перебувала на утриманні покійного. Отже, у померлого, станом на дату смерті, було на утриманні 2 особи, а саме: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якому, на момент ДТП, було 13 років 1 місяць, 5 днів; дата повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якій, на момент ДТП, було 10 років 11 місяців, 27 днів; дата повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_3 , на момент настання страхового випадку, офіційно працював, а отже розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із втратою годувальника розраховується виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Оскільки на дату ДТП відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", мінімальний розмір заробітної плати у 2014 році складав у місячному розмірі - 1218,00 гривень, то в такому випадку частка, яка припадає на одного утриманця становить 406 гривень, яка визначається шляхом поділу середньомісячного заробітку померлого на кількість утриманців (1218/3-406.00 грн. - частка на одного утриманця). Шкода пов'язана із втратою годувальника відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років або до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. На дату смерті ОСОБА_3 його малолітнім дітям було: ОСОБА_1 : 13 років, 1 місяць, 5 днів; загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до повноліття сина, становить: 58 місяців (4 р. 10 міс. 25 д.). Таким чином, відповідно до частини 2 статті 1200 ЦК України, розмір шкоди завданої позивачу у зв'язку із втратою годувальника, становить: 23 548,00 грн (двадцять три тисячі п'ятсот сорок вісім гривень нуль копійок) (406,00*58).
При цьому, маючи відомості про втрату малолітніми особами годувальника, що було прямим наслідком настання страхового випадку, відповідач в порушення Закону України №1961-IV, не здійснив виплату страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із втратою годувальника. Щодо страхового відшкодування моральної шкоди посилається на те, що згідно ст. 27.3. Закону України №1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, -МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).
Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Особи, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син померлого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина померлого.
На дату ДТП, відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", мінімальний розмір заробітної плати у 2014 році складав у місячному розмірі - 1218,00 гривень. У такому випадку, розмір страхового відшкодування моральної шкоди завданої вищезазначеним особам внаслідок смерті потерпілого становить 14 616,00 грн. (1218,00 х 12). Частка морального відшкодування, яка належить кожному із вищезазначених осіб становить: 4872.00 грн. (14616.00/3).
Щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат: відповідач зобов'язаний був здійснити наступні виплати: 4872,00 грн -1/3 части моральної шкоди; 23548,00 грн- відшкодування по втраті годувальника. Отже загальна сума страхового відшкодування , яку мав здійснити відповідач на користь позивача становить 28 420,00 грн.
Відповідач 25.01.2018 року відмовив у виплаті страхового відшкодування. Тому, період нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання починається з 26.01.2018 (з наступного дня за днем відмови у виплаті страхового відшкодування) по 23.08.2019 року (день складання позовної заяви в суд). В той час з врахуванням норм чинного ЦК України період на стягнення пені з відповідача у межах строків позової давності починається з 23.08.2018 (тобто за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду) по 23.08.2019 включно (день фактичного виконанню зобов'язання відповідачем у повному обсязі). Розмір пені позивач з наведенням розрахунку за прострочення виплати страхового відшкодування зазначає у розмірі 28 420,00 грн з 23.08.2018 (з урахуванням заявленої позовної давності) по 23.08.2019 та становить 10 126,08 грн. Інфляційні втрати за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 28 420,00 грн за період з 26.01.2018 р. по 23.08.2019 становлять 3 247,13 грн.. Три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 28 420,00 грн. за період з 26.01.2018 р. по 23.08.2019 становлять 1 343,14 грн.. За наведених обставин позивач позов просив задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача. Заявлений позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах позивача, відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки останньою пропущено строк на звернення із відповідною заявою, про що її повідомлено письмово. Також зазначив, що відшкодування шкоди - відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користуванн чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Ця позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в листі від 01.07.2014 року щодо аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України у цивільному судочинстві. Тому вимоги позивача про сплату 3% річних та інфляційних втрати є безпідставними та необгрунтованими, які суперечать нормам чинного законодавства України. В позові просив відмовити у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку:
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні встановлені наступні обставини:
02.05.2014 року внаслідок порушення Правил дорожнього руху гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Москвич Комбі», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер (а.с. 18).
ОСОБА_3 на момент смерті мав на утриманні двох дітей - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працював та забезпечував сім'ю матеріально.
Після смерті ОСОБА_3 діти залишились на вихованні та утриманні матері ОСОБА_5 , дружини загиблого.
Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.10.2015 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29.12.2015 року вищеозначений вирок в частині покарання залишено в силі (а.с. 9-12,13-17).
Станом на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який здійснював керування транспортним засобом - автомобілем марки «Москвич-Комбі», д.н.з. НОМЕР_2 , була зареєстрована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС» відповідно до діючого поліса обов'язкового страхування АЕ№1070328 (а.с. 27,28).
12.04.2017 року керуючись чинним законодавством, зокрема ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник законного представника позивача повідомив Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС», відповідача по справі, про страховий випадок (ДТП) та відповідно подав заяву на виплату страхового відшкодування з додатками згідно вимог вищеозначеного закону за вх. №26/04/07 від 26.04.2017.
Листом від 25.09.2017 року представнику позивача відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав, що заява про виплату страхового відшкодування подана представником законного представника позивача згідно наданої останнім довіреності від законного представника позивача на право представляти її інтереси в усіх державних, приватних, громадських організаціях тощо, та те, що заява про виплату страхового відшкодування подана представником для зарахування коштів на особистий рахунок представника, а оскільки представник законного представника позивача потерпілою особою в результаті ДТП та згідно наданої довіреності не являється довіреною особою від потерпілої особи для отримання страхового відшкодування в свою користь.
09.10.2017 року після отримання листа від 25.09.2017 року законним представником позивача особисто у письмовій формі повідомлено відповідача про розрахунковий рахунок із проханням перерахувати страхову виплату на її користь у повному обсязі про що надано відповідно і банківські реквізити.
25.01.2018 року, отримавши заяву законного представника позивача від 09.10.2017 року - 20.12.2017 року, відповідач відмовив законному представнику позивача у страховій виплаті з підстав про несвоєчасність подання заяви про страхове відшкодування, посилаючись на п.37.1.4 Закону.
Так, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р. (далі - Закон №1961-IV).
Відповідно до преамбули Закону України №1961-IV, він регулює відносини у обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно пп. 1.3. ст. 1 Закону України №1961-IV, потерпілі - це юридичні та фізичні особи життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Статтею 6 Закону України №1961-IV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 22 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України № 1961-IV настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування, потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок страхового випадку життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи особа, яка має право на отримання відшкодування, подає, страховику заяву про страхове відшкодування. Згідно з п.27.2. ст.27 цього ж Закону страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами; загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Крім того, пунктом 27.3. Закону визначено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим); загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
А тому, слід прийти до висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача щкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Так як цивільно-правова відповідальність володільців джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від наявності вини, а страхування цивільно-правової відповідальності спрямоване саме на страхування відповідальності законних володільців джерела підвищеної небезпеки, то з урахуванням фактичних обставин по справі та приписів статті 22 Закону України N1961-IV, особою відповідальною за відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є Приватне Акціонерне Товариство "Страхова Група "TAC".
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини щодо своєчасності звернення законним представником позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, а саме в межах трирічного строку встановленого законом - 12.04.2017 року за вх. № №26/04/07 від 26.04.2017 (останнім днем подання страхового відшкодування, виходячи із дня настання наслідків ДТП є 02.05.2017 року).
Посилання відповідача щодо пропущення строків звернення із заявою на виплату страхового відшкодування законним представником позивача, суд до уваги не приймає, оскільки виходячи із змісту заяви від 09.10.2017 року, остання є похідною від заяви на виплату страхового відшкодування, так як містить інформацію про зміну банківських реквізитів для виплати такого відшкодування.
Окрім того, факт ДТП з участю забезпеченого транспортного засобу у судовому засіданні доведено та не оспорюється страховою компанією.
Суд вважає, що отримання страхувальником страхових платежів за забезпечений транспортний засіб та не здійснення ним страхових виплат у разі настання страхового випадку, нівелює саму суть страхування та суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц.
З огляду на викладене, враховуючи, що законний представник позивача вчасно у встановлені законом строки звернулася із заявою про страхове відшкодування, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, а також те, що на момент смерті ОСОБА_3 мав на утриманні двох дітей, працював, а тому розрахунок позивача щодо заподіяної шкоди внаслідок втрати годувальника з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 2014 рік шляхом поділу середньомісячного заробітку померлого на кількість утриманців відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Суд також дійшов висновку про обгрунтовність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування пов'язаного з моральною шкодою у заявленому розмірі.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне:
У відповідності до ст. 36.5 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Частиною першою ст.624 ЦК України передбачено, що в разі якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.
Ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом ч.2 ст. 551 ЦК України).
Таким чином пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Згідно Закону №1961-ІV від 01.07.2004 року відповідач після отримання заяви на виплату страхового відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Отже, підставою для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, є доведення наступних обставин: виникнення між сторонами грошових зобов'язань та наявність прострочення виконання зобов'язання. З матеріалів справи вбачається як наявність грошового зобов'язання між сторонами так і факт прострочення виконання із зобов'язання.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової(матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Викладене узгоджується із роз'ясненнями в п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів відшкодування шкоди , завданої джерелом підвищеної небезпеки».
З урахуванням вищевикладеного та те, що на правовідносини, що склалися між сторонами у справі поширюється дія ч.2 статті 625 ЦК України, яка встановлює компенсаторний механізм у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат обґрунтованими та підставними та такими, що підлягають задоволенню.
За встановлених обставин, суд позов задовольняє у повному обсязі.
Оскільки при зверненні до суду позивач на підставі п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, враховуючи наслідки розгляду справи та вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави суму судового збору у розмірі 768,40 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13,14, 82, 265,273,352,354 ЦПК України, ст.ст.11, 509,550, 625, 1200,1187 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004р., суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243, адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 :
шкоду завдану у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 23 548,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот сорок вісім гривень нуль копійок);
1/3 частки моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька у розмірі 4872,00 гривень (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні нуль копійок);
пеню за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування у розмірі 10 126,08 грн (десять тисяч сто двадцять шість гривень вісім копійок);
інфляційні збитки у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування у розмірі 3247,13 грн (три тисячі двісті сорок сім гривень тринадцять копійок);
3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування у розмірі 1343,14 грн (одна тисяча триста сорок три гривні чотирнадцять копійок).
Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи - 30115243, адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65, судовий збір в розмірі 768,40 грн на користь держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Головуючий суддя Євген БРУХОВСЬКИЙ