Справа №295/10046/17
Категорія 55
1-кп/295/462/21
04.02.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42017060360000231 від 29.08.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за ч.4 ст. 407 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
з участю учасників судового провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частиниНОМЕР_1 в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 12, 16, 30, 35, 37, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та маючи об'єктивні можливості для вчасного прибуття до місця проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 без дозволу командування військової частини та поважних причин, в умовах особливого періоду, 22 червня 2017 року о 08 год. 00 хв. на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з лікування, не з'явився, обов'язки за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини органи державної влади або правоохоронні органи, в тому числі органи військового управління, про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від неї та його причини, не повідомляв, та проводив час на власний розсуд до 28 липня 2017 року. 28 липня 2017 року ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявшись, пояснив суду, що 22.06.2017 вчасно не повернувся до військової частини після лікування і до 28.07.2017 проводив час на власний розсуд, гуляв.
Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, їх позиція є добровільною та істинною, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Тому, враховуючи, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, суд, за згодою всіх учасників судового провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України ухвалив визнати недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду справи, цивільний позов не заявлений, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, також визнає дані фактичні обставини справи.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, а саме - що він раніше до вчинення даного кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у нарколога, психіатра не перебуває, за місцем служби характеризувався посередньо, здоровий, офіційно не працює, не одружений, дітей не має.
Відповідно до ст. 66 КК України суд враховує обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України.
Суд виходить з того, що призначене покарання повинно бути необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. А тому призначає покарання в виді позбавлення волі та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особи винного та інших, зазначених судом обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням.
Запобіжний захід в виді особистого зобов'язання підлягає продовженню до набрання вироком законної сили, цивільний позов не пред'являвся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 369, 371 - 374, 394 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч.1, 4 ст. 70 КК УКраїни при сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.05.2021 призначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом одного року і шести місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 1, 2, ч.2 п. 2 КК України, а саме:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж до 05.04.2022.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту проголошення вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1