ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/1092/20
Позовне провадження Провадження № 2/170/48/22
Рядок звіту 68
Шацький районний суд Волинської області
20 січня 2022 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі головуючого судді Жевнєрової Н.В., за участю секретаря судових засідань Остапчук Н.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 16 грудня 2020 року звернулася в суд із зазначеним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що 19 липня 2019 року Канівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було зареєстровано шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №114. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_1 . Подружжю видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 липня 2019 року. Від спільного подружнього життя у позивача та відповідача є неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Спільне подружнє життя позивача з відповідачем виявилось невдалим. Основною причиною розірвання шлюбу, на думку позивача, є те, що відповідач нехтує сімейними цінностям, подружжя має різні погляди на життя, що в сукупності призвело до розладу шлюбних відносин. З вересня 2020 року шлюбні відносини між подружжям припинено, шлюб існує лише формально, відповідач проживає окремо. Тому позивач вважає, що за викладених обставин збереження шлюбу, подальше спільне життя та примирення з відповідачем неможливе, просить суд позов задовольнити, шлюб розірвати, неповнолітню дитину залишити проживати разом з нею, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_1 . Крім того позивач вказує, що відповідач ухиляється від обов'язку утримання своєї неповнолітньої дитини, тому позивачу ОСОБА_1 самій важко утримувати сина. Позивачу відомо, що відповідач офіційно не працює, однак є працездатним, займається різними видами діяльності, де отримує дохід. На момент пред'явлення позову до суду між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди про добровільну сплату аліментів на дитину, тому ОСОБА_1 просить суд стягувати з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини в розмірі 1 500 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття.
Ухвалою суду від 02.12.2021 за заявою представника відповідача ОСОБА_2 заочне рішення Шацького районного суду Волинської області від 11.03.2021 у цивільній справі №170/1092/20 за вказаним позовом скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що відповідач ОСОБА_3 позовну вимогу про розірвання шлюбу визнає; позовну вимогу про стягнення аліментів на дитину визнає частково. Він не заперечує, що є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та має обов'язок брати участь в утриманні свого сина до досягнення ним повноліття. Проте в частині визначення розміру аліментів просить суд позовну вимогу задовольнити частково та стягувати з нього аліменти на утримання сина у визначеному законом мінімальному розмірі, з урахуванням його поганого стану здоров'я, скрутного матеріального становища та наявності у нього аліментних зобов'язань щодо іншої дитини.
Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього кодексу.
Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом установлено, що 19 липня 2019 року Канівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було зареєстровано шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №114. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_1 . Подружжю видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 липня 2019 року (а.с. 7).
Від спільного подружнього життя у позивача та відповідача є одна неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с. 9).
Неповнолітній син ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою відділу ЦНАП Шацької селищної ради Шацького району Волинської області про склад сім'ї №1240 від 04.12.2020 року (а.с. 11).
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Не підлягають доказуванню, зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Проаналізувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання шлюбу є обґрунтованою, викладені в позові обставини підтверджуються наданими суду доказами. Крім того відповідач ОСОБА_3 цю вимогу визнає і щодо розірвання шлюбу з позивачем не заперечує.
Отже позовну вимогу про розірвання шлюбу слід задовольнити повністю і шлюб за вимогою позивача розірвати, прізвище позивача ОСОБА_1 після розірвання шлюбу слід залишити ОСОБА_1 , малолітню дитину ОСОБА_6 слід залишити проживати разом з матір'ю позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, а також, те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
При визначенні розміру стягуваних аліментів суд виходить з прожиткового мінімуму, встановленого з 01.01.2022 року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» для дітей віком до 6 років - 2100 гривень.
З наданих відповідачем документів установлено, що відповідно до довідки МСЕК №779881 відповідач є особою з інвалідністю другої групи, причина інвалідності: загальне захворювання; інвалідність встановлено на строк до 01.03.2023. Йому протипоказані значні фізичні навантаження, шкідливі умови праці. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: лікування та нагляд ЧООД , невропатолога, сімейного лікаря.
Відповідач посилається на те, що він потребує періодичного лікування, на що необхідні постійні матеріальні затрати. Однак докази того, що він проходив лікування і мав відповідні витрати суду не надано.
З довідки управління праці та соціального захисту населення від 03.06.2021 №867 вбачається, що у період з січня до травня 2021 року відповідач ОСОБА_3 отримував державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю другої групи у розмірі 1769 грн. щомісяця.
Проте докази того, що відповідач не має інших доходів, рухомого і нерухомого майна, суду не надано.
Позивач стверджує, що батько дитини після курсу лікування почуває себе краще, періодично працює та має доходи. Однак жодної участі в утриманні свого сина ОСОБА_6 не бере.
Посилання відповідача на те, що він не ухиляється від утримання свого сина ОСОБА_6 і надсилав позивачу кошти на утримання сина, не підтверджуються наданими суду доказами. Копії чеків, про які відповідач вказує у заяві про перегляд заочного рішення, суду не надано.
Судом також установлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 18.01.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, відповідач ОСОБА_3 вказаний батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26.09.2012 ухвалено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_8 у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн (шістсот гривень) щомісяця, до досягнення нею повноліття.
Проте доказів того, що відповідач ОСОБА_3 дійсно бере участь в утриманні своєї дочки ОСОБА_8 , у тому числі, сплачує аліменти за вказаним рішенням суду, відповідач суду не надав. Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.04.2019, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_8 . З рішення суду, зокрема, вбачається, що станом на 01.01.2018 ОСОБА_3 мав заборгованість зі сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_8 у розмірі 9 667 грн.
Тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , слід стягувати аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16 грудня 2020 року, до досягнення сином повноліття.
Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу. Відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як особа з інвалідністю другої групи. Тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 1 681,60 гривні слід віднести на рахунок держави.
На підставі статей 104, 105, 106, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 184 СК України, керуючись статтями 81, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Шлюб між подружжям громадянами України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 19 липня 2019 року Канівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №114, розірвати.
Прізвище позивача ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 .
Неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати з його матір'ю позивачем ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн (одна тисяча п'ятсот гривень), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16 грудня 2020 року, до досягнення ОСОБА_6 повноліття.
Судовий збір в розмірі 1 681,60 гривні (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) віднести на рахунок держави.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.01.2022
Повне найменування сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Представник відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , головний юрист сектору "Шацьке бюро правової допомоги" Володимир-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, адреса бюро: вул. 50 років Перемоги, 1б, смт Шацьк Ковельський район Волинська область, 44000.
Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова