Справа № 485/1748/21
Провадження №2/485/54/22
Заочне рішення
іменем України
04 лютого 2022 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Забаровська С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 липня 2021 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, який того ж дня посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. за реєстровим № 1805. Відповідно до договору позики, він надав відповідачу у позику грошові кошти у сумі 80000,00 грн, які останній зобов"язався йому повернути в строк до 09 жовтня 2021 року. У вказаний строк відповідач добровільно борг не повернув, а тому позивач просить стягнути з нього вказану суму боргу, а також 1365,76 грн інфляційні нарахування, 3% річних в сумі 433,97 грн, а всього 81799,73 грн, та понесені судові витрати в сумі 908,00 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 09 липня 2021 року між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Димовим О.С. за реєстровим № 1805, за яким ОСОБА_2 (позичальник) отримав від ОСОБА_1 (позикодавця) грошові кошти в сумі 80000,00 грн (абз. 1 п. 1 договору).
Згідно абз. 2 п. 1 договору, сторони домовились про те, що таку ж саме суму грошових коштів позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві до 09 жовтня 2021 року.
У разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми (п. 4 договору).
У встановлений договором позики строк 09 жовтня 2021 року, відповідач заборговану суму у розмірі 80000,00 грн позивачу не повернув.
Згідно розрахунку представленого позивачем, за період з 09 жовтня 2021 року (дата кінцевого повернення боргу) по 16 грудня 2021 року (день подання до суду позовної заяви), внаслідок порушення відповідачем договірного зобов"язання, утворилася заборгованість у розмірі 81799,73 грн, яка складається з: основного боргу за договором позики - 80000,00 грн; інфляційні (за формулою: 80000,00 грн сума боргу х 1,01707200 індекс інфляції (100,90:100)х(100,80:100) - 80000,00 сума боргу) - 1365,76 грн; та 3 % річних (80000,00 грн сума боргу х 3% х 66 днів прострочення/365/100) - 433,97 грн (а.с.4-5).
Отже, між сторонами склалися цивільні правовідносини з договору позики.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ч. 2 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновок про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України, містить правова позиція, висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-37цс15, що у відповідності до ст.214 ЦПК України враховується судом при ухваленні судового рішення.
Таким чином, як встановлено в ході розгляду, у встановлений договором позики строк 09 жовтня 2021 року, відповідач заборговану суму в розмірі 80000,00 грн позивачу не повернув.
Відповідач не довів належного виконання зобов"язання за договором позики, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.
Отже позивач має право на відшкодування інфляційних нарахувань та 3 % річних від простроченої суми та інфляційних.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов'язань, зокрема, позики, встановив, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконав умови договору щодо повернення позики, тому права позивача підлягають захисту.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про повернення суми позики у строк, встановлений договором, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача накористь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики від 09 липня 2021 року у розмірі 80000,00 грн, 1365,76 грн - інфляційні, 433,97 грн - 3% річних, всього 81799,73 грн (вісімдесят одна тисяча сімсот дев"яносто дев"ять грн 73 коп.) та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн (дев"ятсот вісім грн 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 04.02.2022 р.
Суддя О.В. Соловйов