Справа № 489/29/22
Провадження № 3/489/458/22
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
04 лютого 2022 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 301991 від 17.12.2021 ОСОБА_1 інкримінується, що 17.12.2021 року о 19:00 год. в м. Миколаєві на перехресті вул. Новозаводської та вул. Турбінної водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «IVECO 35С11», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода). На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 пройшов медичний огляд з допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», який після проведення тесту мав цифровий показник 2,02 проміле алкоголю в крові, що підтверджено результатом тесту № 2589 від 17.12.2021 року, з показниками якого ОСОБА_1 був згодний, тим самим порушив вимог п. 2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 при розгляді справи в суді заперечив свою вину в інкримінованому порушенні, зазначивши про те, що алкогольні напої перед керуванням транспортним засобом не вживав, ознак сп'яніння у нього не було. Також зазначив, що на пропозицію поліцейського двічі продував на місці зупинки спеціальний технічний засіб, при цьому отримані в результаті огляду показники він не бачив та не погоджувався з тим, що перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, просив провадження у справі закрити, оскільки поліцейськими було порушено процедуру огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, а саме не запропоновано проїхати до медичного закладу при незгоді з результатами проведеного на місці огляду з допомогою спеціального технічного засобу. Також наголосив на тому, що відео огляду на стан сп'яніння не було безперервним, що не дає змоги встановити обставини огляду особи та складення протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол містить численні виправлення первинного змісту та відрізняється від даних копії протоколу, врученої ОСОБА_1 на місці складення. Крім того, на відео не зафіксовані результати огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та показники спеціального технічного засобу.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; тест № 2589 від 17.12.2021 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копію протоколу про адміністративне правопорушення), переглянувши відеозаписи, на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, після проведення якого останній не погодився з результатами огляду, суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до статей 254, 256 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення в присутності вказаної особи, в якому в обов'язковому порядку зазначаються відомості про таку особу, суть вчиненого нею правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за вказане порушення, та копія вказаного протоколу, яка має повністю відповідати змісту оригіналу, має бути вручена особі, з метою забезпечення її права знати суть пред'явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього.
Проте з протоколу про адміністративне правопорушення та наданої ОСОБА_1 його копії вбачається, що зміст оригіналу та копії протоколу відрізняються між собою, при цьому направлений до суду протокол має виправлення первинного змісту, зокрема в частині зазначення відомостей про дату народження особи, суть інкримінованого їй правопорушення та в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності».
Вказані обставини, у свою чергу, свідчать про те, що посадовою особою, яка склала протокол, було порушено право особи бути обізнаним про суть пред'явленого їй за протоколом обвинувачення, оскільки вручена копія протоколу про адміністративне правопорушення містить інші відомості, зокрема про суть інкримінованого правопорушення, аніж в оригіналі протоколу.
Крім того, відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Натомість в судовому засіданні встановлено, що після складення протоколу та вручення його копії особі, поліцейським всупереч вимогам нормативних актів, які регулюють його діяльність, неправомірно внесено виправлення до його змісту.
Таким чином, встановлені при розгляді справи обставини вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, складений з порушенням вимог вказаних нормативних актів, у зв'язку з чим, викладені у ньому обставини інкримінованого особі діяння не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також згідно з вимогами пунктів 2, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 7 Р. І Iнструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України N 1452/735 від 09.11.2015 р., у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення ряду альтернативних діянь, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Комплексний аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відповідальність за даною статтею встановлено для особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само для особи, яка керувала транспортним засобом та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, відповідно до наведених вище норм пропозиція поліцейського про проходження водієм огляду на стан сп'яніння є складною юридичною сукупністю та має складатись з такої послідовності: 1) керування особою транспортним засобом, 2) виявлення у водія ознак сп'яніння, 3) пропозиція пройти огляд на місці зупинки та в разі незгоди водія з результатами такого огляду чи відмови від такого огляду на місці зупинки - пропозиція на проходження огляду на стан сп'яніння в медичній установі, 4) складення протоколу про адміністративне правопорушення. Така послідовність є обов'язковою для складання відносно особи протоколу про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані сп'яніння або за відмову від огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Натомість з досліджених в судовому засіданні доказів (копії протоколу про адміністративне правопорушення для вручення особі, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписів огляду особи на стан сп'яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення) вбачається, що ОСОБА_1 був не згоден з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки з допомогою спеціального технічного засобу, внаслідок чого у посадової особи Національної поліції виник передбачений ч. 3 ст. 266 КУпАП обов'язок провести огляд вказаної особи на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Натомість ні протокол про адміністративне правопорушення, ні додані матеріали, зокрема відеозаписи поліцейського, не містять жодних доказів щодо того, що посадова особа, яка склала протокол, пропонувала ОСОБА_1 при його незгоді з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що останній в судовому засіданні заперечив.
Крім того, при дослідженні відеозаписів не було встановлено, що поліцейським були виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені в протоколі, що надавало б поліцейському право висловлювати особі вимогу про проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 при розгляді справи в суді заперечив, що перед керуванням транспортним засобом вживав алкогольні напої та мав ознаки алкогольного сп'яніння. Натомість на відеозаписах зафіксовано, що поліцейський перераховує вказані у протоколі ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода) під час їх надиктовування іншому поліцейському, яка складала протокол про адміністративне правопорушення. Проте з відеозаписів слідує, що вказані поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення, безпосередньо огляд особи на стан сп'яніння не проводили та будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у нього не виявляли та не зазначали про це.
При цьому з відео вбачається, що мова та хода особи порушені не були, він відповідав на запитання поліцейського, чекав на місці та жоден з поліцейських, хто спілкувався з ОСОБА_1 в процесі складення протоколу про адміністративне правопорушення не висловлювався про те, що виявляє у нього запах алкоголю з порожнини рота.
Крім того, з відеозаписів вбачається, що зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та проведення огляду на стан сп'яніння з допомогою спеціального технічного засобу здійснив один екіпаж поліції, а оформлення протоколу здійснювали інші поліцейські, один з яких взагалі роз'яснив особі, що відносно неї виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення за ст. 130 КУпАП в сумі 17000 грн, а не здійснюється оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, що є різними стадіями процесу притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у випадку встановлення її винуватості у вчиненому діянні.
Також із досліджених в судовому засіданні відеозаписів, зроблених поліцейськими, слідує, що в процесі їхнього спілкування з ОСОБА_1 та надання йому можливості пройти огляд на стан сп'яніння з допомогою спеціального технічного засобу останній висловлював зауваження з приводу коректної роботи спеціального технічного засобу, який під час першого продуття не показав наслідки проведеного огляду. Відмова водія від підпису акту огляду на стан сп'яніння також підтверджує його незгоду з результатами огляду за допомогою газоаналізатора. Крім того, на відео не було візуально зафіксовано показники технічного засобу, з допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а лише було озвучено поліцейським про вказані показники.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП слідує, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Системний аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що необхідність ведення відеозапису під час огляду особи на стан алкогольного сп'яніння з допомогою спеціального технічного засобу обумовлена необхідністю візуального фіксування на відео саме показників вказаного технічного засобу, що спростовувало б у подальшому можливі заперечення особи про дані спеціального технічного засобу після проведеного огляду. Також всупереч вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП поліцейськими не були залучені двоє свідків для огляду.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв'язку з тим, що містить відомості про обставини правопорушення, які спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певного діяння, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону і не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, та до протоколу не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
На підставі викладеного та керуючись статтями 247,252,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: М.В. Гриненко