справа № 489/8293/21
провадження №1-кп/489/617/22
про продовження запобіжного заходу
04 лютого 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця Харківської області Вовчанського району с. Хотімля, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.309 КК України;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженки м. Миколаєва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
встановив:
Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 днів, який спливає 16.02.2022, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду не змінився.
На підтвердження ризику прокурором вказано на тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_4 винною у вчиненні правопорушення, в якому вона обвинувачується, репутацію обвинуваченої, відсутність відомостей про наявність простійного місця роботи, відсутність певних соціальних зв'язків, які б могли стримувати її відчинення аналогічних злочинів. З посиланням на наведе прокурор вважає, що обрання іншого менш суворого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої щодо виконання нею своїх процесуальних обов'язків та не дасть можливість запобігти вказаному ризику.
Обвинувачена та захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували через недовідність вказаного прокурором ризику.
Потерпілі клопотання прокурора підтримала та просили задовольнити.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відпали, оскільки продовжує залишатися ризик переховування обвинуваченої від органу досудового розслідування та суду.
Згідно ч.ч. 1 - 3 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Підтвердженням наявності вказаного в клопотанні прокурора ризику є те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, відсутність в неї відомостей про наявність простійного місця роботи та відсутність певних соціальних зв'язків, а також тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання її винною, дають суду достатні підстави вважати доведеність ризику переховування обвинуваченої від суду.
За таких обставин суд вважає доведеним наявність вказаного ризику і те, що йому неможливо запобігти при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із визначенням нового строку.
Керуючись ст.ст. 315, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту в період часу з 21 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 строком на два місяці.
Покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не спілкуватися потерпілими та свідками у кримінальному провадженні у будь-який спосіб;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії встановленого цією ухвалою запобіжного заходу продовжити на два місяці до 04 квітня 2022 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до органу поліції для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення її копії.
Суддя ОСОБА_1