12 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/11211/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участі секретаря Гарига Л.О.,
представника відповідача Золотаринець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сівермонд" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівермонд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000111119/1 від 31.08.2021.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що операції щодо імпорту товарів позивачем проводились згідно зовнішньоекономічних договорів (контрактів). При цьому, транспортування відповідних товарів здійснювали треті особи - перевізники на підставі укладених з позивачем договорів або разових договорів-заявок про надання транспортних послуг. При митному оформленні товарів перевізниками, що здійснювали транспортні перевезення за замовленням позивача, окрім митних декларацій складались та надавались до Чернігівської митниці документи, які підтверджують витрати на транспортування товарів, а саме: довідки або рахунки - фактури. Вищезазначені документи приймалися відповідачем без зауважень і без витребування будь-яких інших документів, необхідних для уточнення вартості перевезення та враховувалися (з їх відображенням) при складанні митних декларацій. Отже, у відповідності до п. 1, 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, перевізниками належним чином виконано свої зобов'язання. Щодо відсутності в довідках перевізників вартості транспортування товарів після ввезення їх на митну територію України, позивач вказав, оскільки Митний кодекс України передбачає, що при визначенні митної вартості товару до фактурної вартості додаються, зокрема, витрати на транспортування цього товару лише до митного кордону України. Але, окрім цього, потрібно враховувати й той факт, що вартість транспортування товарів після ввезення їх на митну територію України можна розмежувати та обчислити шляхом віднімання від загальної суми транспортних витрат (до і після кордону), вказаної в договорі/договорі-заявці та/або в акті виконаних робіт/наданих послуг, від суми, вказаної в довідці перевізника, де витрати зазначені лише до митного кордону України. У зв'язку з чим, позивач вважає, що Чернігівською митницею необґрунтовано та безпідставно направлено податкове повідомленням-рішенням 00000111119/1 від 31.08.2021.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Ухвалою суду від 22.11.2021 клопотання Чернігівської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в порушення пункту 5 частини 10 статті 58 МК України встановлено факт заниження митної вартості товарів, як бази оподаткування при транспортуванні товарів, через неврахування повної суми витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачених покупцем ТОВ «Сівермонд» контрагентам-експедиторам за надані послуги з організації перевезень товарів, що призвело до заниження митної вартості товарів на суму 1 607 953,02 грн. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 321 590,61 грн. Відповідач вказав, що Чернігівська митниця правомірно та в межах норм чинного законодавства розрахувала суму грошових зобов'язань, визначених позивачу у податковому повідомленні-рішенні від 31.08.2021 № 00000111119/1.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Так судом встановлено, що на підставі наказу митниці від 17.03.2021 №7 4 проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Сівермонд» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2018 по 31.12.2020.
За результатами проведення перевірки митницею складено Акт перевірки від 06.05.2021 № 7/7.11-19-12/41017870, відповідно до якого встановлено умисне порушення позивачем пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) та пункту 190.1 статті 191 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 321 590,61 грн.
На підставі Акту перевірки Чернігівською митницею було прийняте податкове повідомленні рішення від 27.05.2021 № 00000111119, відповідно до якого позивачу за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів»: збільшено сум грошового зобов'язання на суму 321 590,61 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 80 397,65 грн.
Позивач не погодився з Актом перевірки та подав до Чернігівської митниці свої заперечення від 17.05.2021 за вих. № 17/05, за результатами розгляду яких митницею було прийнято рішення про залишення Акту перевірки без змін, про що повідомлено позивача листом від 24.05.2021 № 7.11-3/7.11-19/13/4356.
Листом від 29.06.2021 за вих. № 29/06 позивачем було подано скаргу до Державної митної служби України на податкове повідомлення-рішення Митниці від 27.05.2021 № 00000111119.
За результатами розгляду скарги позивача Державна митна служба України прийняла рішення від 30.08.2021 № 08-1/10-06/13/8147, відповідно до якого скарга частково була задоволена, а сума грошових зобов'язань, визначених позивачу у податковому повідомленні-рішенні митниці від 27.05.2021 № 00000111119, зменшена.
На підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 06.05.2021 №7/7.11- 19-12/41017870 та на виконання рішення Державної митної служби України про результати розгляду скарги від 30.08.2021 № 08-1/10-06/13/8147, Чернігівська митниця винесла податкове повідомлення-рішення від 31.08.2021 № 00000111119/1, яке було направлено позивачу листом від 31.08.2021 № 11-3/7.11-19/13/1776.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.08.2021 № 00000111119/1 позивачу за платежем «податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів» збільшено суму грошового зобов'язання на суму 60 016,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 15 004,00 грн.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи (пункт 9).
Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України (далі - МКУ) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Згідно з частиною першою статті 8 МКУ митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, 'шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачає частина 1 ст. 266 МКУ, декларант зобов'язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.
Згідно з частиною першою ст. 295 МКУ митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.
Отже, декларант самостійно вносить до МД зазначені відомості та з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III МК України і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ).
Як передбачає ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості-про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим кодексом, одночасно з МД декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті. Зокрема, пунктом 6 частини другої статті 53 МКУ одними з документів, які підтверджують митну вартість, визначено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно пункту 5 частини десятої статті 58 МКУ при визначені митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 58 МКУ встановлено, що витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, документального підтвердження та можливості обчислення.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).
Зазначені положення нормативно-правових актів, виходячи з їх змісту, не є імперативними, не містять вичерпного переліку документів чи вказівки на конкретний документ, виключно яким може бути підтверджено задекларовану вартість транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 ПКУ.
З питань правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 відповідачем перевірено 375 МД ІМ 40, з них: 243 МД на умовах поставки FCA, 121 МД на умова поставки DAF, 11 МД на умовах поставки DAP, за якими нараховувались (сплачувались митні платежі.
Операції щодо імпорту товарів ТОВ «Сівермонд» здійснювались з зовнішньоекономічними договорами. Узагальнені відомості щодо виконання зовнішньоекономічних контрактів (договорів) в розрізі контрагентів та контракті (договорів) за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 наведено у додатку 3 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною.
Перевіркою відповідності документів щодо розрахунків з іноземними постачальниками за отримані товари/послуги, які стосуються імпортованого товару за М/1 та даних бухгалтерського обліку розбіжностей не виявлено.
Суцільним методом проведено перевірку визначення митної вартості товарів, як ввозились на митну територію України на умовах поставки FCA. Умова поставки FCA (згідно з Інкотермс) означає невключения до вартості товару витрат на транспортування та страхування, тобто такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини десятої статті 58 МКУ.
Перевірка проведена шляхом звірки договорів на транспортно-експедиційні перевезення вантажів, актів виконаних робіт та рахунків на оплату транспортно-експедиційних послуг з перевезення імпортованих товарів.
Перелік договорів з підприємствами, які надавали транспортно-експедиційні послуги з перевезення імпортованих товарів наведено у додатку 4 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною.
За результатами аналізу договорів із контрагентами з надання транспортно експедиційних послуг, пов'язаних із міжнародними перевезеннями вантажів, перевірок встановлено порушення повноти декларування ТОВ «Сівермонд» складових митно вартості: витрат на транспортування товарів за умовами поставки FCA.
При порівнянні документів, що надавались до митного оформлення за митними деклараціями та документами, наданими ТОВ «Сівермонд» під час перевірки, а також інформації та документів, отриманих від експедиторів-перевізників в ході заходів зазначених у пункті 2.10 частини II цього акта, встановлено наступне.
Транспортування вантажів здійснено на підставі договорів або разових договорів- заявок. В деклараціях митної вартості відповідних МД витрати на транспортування товари на умовах поставок FCA заявлені на підставі довідок або рахунків-фактур, наданих перевізниками та експедиторами для митного оформлення товарів.
На підставі Довідки про транспортні витрати № 140 від 16.05.2018, складеної та підписаної директором ТОВ «КАРГО ЛАЙН Україна» по перевезенню вантажу автомобілем державний № АК3297-2/А9388А-2 за маршрутом м. Гомель (Республіка Білорусь) - п/п Нові Яриловичі (Україна) складає 4000,00 грн, п/п Нові Яриловичі (Україна) - м. Гола Пристань (Україна) складає 24600,00 грн, до митної вартості МД ІМ 40 АА від 17.05.2018 №UA102040/2018/631384 включені витрати на транспортування товарів в розмірі 4 000,00 грн.
При цьому, в акті здачі - приймання робіт (надання послуг) від 17.05.2018 № 249, укладеному та підписаному обома учасниками господарської операції, як замовником - ТОВ «Сівермонд», так і перевізником - ТОВ «КАРГО ЛАЙН Україна», з доставки вантажу автомобілем №АК3297-2/А9388А-2, вартість послуги зазначена «Міжнародні вантажні автоперевезення по маршруту: Гомель (Білорусь) - Гола Пристань (Україна) (1 послуга) - 28 600,00 грн (без ПДВ)».
Сума транспортних витрат, що додатково підлягає включенню до складу митної вартості, визначена за результатами перевірки, становить 24 600,00 грн.
На підставі Довідки про транспортні витрати № 264 від 17.08.2018, складеної та підписаної представником експедитора ФОП ОСОБА_1 (по перевезенню вантажу автомобілем державний №АК1047-3/А9058А-3 за маршрутом м. Гомель (Республіка Білорусь) - п/п Нові Яриловичі (Україна) складає 4 000,00 грн), до митної вартості МД ІМ 40 ДЕ від 20.08.2018 №UA102150/2018/203652 включені витрати на транспортування товарів в розмірі 4 000,00 грн.
При цьому, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.08.2018 № 4, укладеному та підписаному обома учасниками господарської операції, як замовником - ТОВ «Сівермонд», так і представником експедитора - ФОП ОСОБА_1 , з доставки вантажу автомобілем державний номер АК1047-3/А9058А-3, вартість послуги зазначена «транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м. Гомель (РБ) - м. Київ (Україна) (1 послуга) - 14 000,00 грн (без ПДВ)».
Сума транспортних витрат, що додатково підлягає включенню до складу митної вартості, визначена за результатами перевірки, становить 10 000,00 грн.
На підставі Рахунку-фактури № 11 від 22.01.2019, складеного та підписаного перевізником ИП Романюк А.Ф. (по перевезенню вантажу автомобілем державний номер АМ0894-3/А2532В-3 за маршрутом м. Гомель (Республіка Білорусь) - п/п Нові Яриловичі (Україна) складає 150 дол. США, п/п Нові Яриловичі (Україна) - м. Чернігів (Україна) складає 300 дол. США), до митної вартості МД ІМ 40 ДЕ від 24.01.2019 № UA102230/2019/630708 включені транспортні витрати в розмірі 4 155,56 грн (150 дол. США х 27,703713 грн за курсом валюти).
При цьому, згідно акту про виконання робіт від 24.01.2019 №11, укладеного та підписаного обома учасниками господарської операції, як замовником - ТОВ «Сівермонд», так і перевізником - ИП Романюк А.Ф., з доставки вантажу автомобілем державний номер НОМЕР_1 -3/А2532В-3, послуга та вартість послуги зазначені: замовнику надані транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем державний номер АМ0894-3/А2532В-3 за маршрутом м. Гомель (Республіка Білорусь) - п/п Нові Яриловичі (Україна) - м. Чернігів (Україна) на суму 450 дол. США.
Таким чином, сума згідно акту виконаних робіт є нерозподіленою. Умови виділення витрат на транспортування до митного кордону України з суми, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, не дотримано.
Сума транспортних витрат, що додатково підлягає включенню до складу митної вартості, визначена за результатами перевірки, становить 8311,11 грн (300 дол. США * 27,703713 грн за курсом валюти).
Аналогічні порушення встановлені перевіркою всього за 126 МД, оформлених 1 режимі імпорту «ІМ 40». Узагальненні відомості щодо фактичного розміру транспортних витрат, понесених ТОВ «Сівермонд» за перевезення імпортованих товарів на договірних умовах поставки FCA за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, наведено у додатку 5 до акту перевірки.
Відповідно до статті 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, в пункті 2 частини 2 статті 52 МКУ наголошено про те, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавай митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вимога об'єктивності означає, що до митної вартості товарів повинні включатися всі фактичні витрати.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (зареєстровано в| Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за №984721296) визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом п'ятим і одинадцятим статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, визначено: «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію».
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, із змінами і доповненнями (далі - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Крім цього, Положенням № 88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
На дату оформлення первинного документу відбувається взаємне узгодження (приймання) сторонами договору усіх його пунктів відносно об'ємів поставки товарів (робіт), їх вартості, повноти та якості виконання, що й являється підтвердженням факту їх поставки (виконання). Під час поставки товарів (робіт) такими первинними документами можуть бути видаткова накладна постачальника чи акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг).
Рахунок-фактура або довідка про транспортні витрати за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, довідка про транспортні витрати складається у довільній формі і є інформаційним документом, який подається до митниць при здійсненні митних оформлень товарів. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
З урахуванням вищезазначеного, саме акт виконаних робіт, а не рахунок-фактура або довідка про транспортні витрати, є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції (зокрема, перевезення вантажів) за її змістом (отримання, передача) та обсягом (кількісна і вартісна оцінка).
Згідно із нормою частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МКУ входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Доставка товару - це окрема господарська операція та всі витрати, які понесені при її виконанні, є витратами на транспортування, тобто повинні відноситись до витрат цієї операції.
Перевіркою встановлено порушення повноти декларування ТОВ «Сівермонд» витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України відповідно до первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних з контрагентами, які були залучені відповідно до укладених договорів до операцій з товарами, переміщеними через митний кордон України.
Таким чином, в порушення пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ встановлено факт заниження митної вартості товарів, як бази оподаткування при транспортуванні товарів, через неврахування повної суми витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачених покупцем ТОВ «Сівермонд» контрагентам-експедиторам за надані послуги з організації перевезень товарів, що призвело до заниження митної вартості товарів на суму 1 607 953,02 грн.
Відповідно до п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39 -1 цього Кодексу.
Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 321 590,61 грн.
Отже, перевіркою було встановлено умисне порушення позивачем пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ, пункту 190.1 статті 190 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 321 590,61 грн.
Також, необхідно зазначити, що відсутність дати складання в довідках перевізників, які подавались з МД від 24.10.2018 №UA102230/2018/631320, 15.11.2018 № UA 102230/2018/631597, 22.11.2018 № UA102230/2018/631671, 11.04.2019 № UA 102230/2019/633499, та інших відомостей, що стосуються здійснення кожної окремої господарської операції, не дозволяє встановити приналежність цих довідок до господарських операцій скаржника за вказаними МД.
Крім того, в довідках перевізників, поданих до митниці разом з МД: від 02.07.2018 № UA 02040/2018/632008, від 02.07.2018 № UA 102040/2018/632007, від 31.07.2018 № UA 102230/2018/630243, від 20.08.2018 № UA102150/2018/203652, від 30.08.2018 № UA 102150/2018/203830, від 30.08.2018 № UA 102150/2018/203837, від 30.08.2018 № UA 102150/2018/203836, від 10.09.2018 № UA 102150/2018/204007, від 10.09.2018 № UA 102150/2018/204014, від 20.09.2018 № UA 102150/2018/204164, від 20.09.2018 № UA 102150/2018/204163, від 01.10.2018 № UA 102150/2018/204326, від 02.10.2018 № UA 102230/2018/631055, від 08.10.2018 № UA 102150/2018/204427, від 11.10.2018 № UA 102150/2018/204485, від 24.10.2018 № UA 102230/2018/631308, від 29.10.2018№ UA 102230/2018/631357, від 15.11.2018 № UA 102150/2018/205039, від 23.11.2018 № UA 102150/2018/205145, від 02.09.2019№ UA 102230/2019/6X6629, від 07,10.2019 № UA 102230/2019/637825 від 25.10.2019 № UA 102230/2019/638391, вказана лише сума транспортних витрат на перевезення товарів до митного кордону України.
Враховуючи те, що дані довідки не містять інформації про суми витрат на транспортування товарів після ввезення на митну територію України, а загальна сума транспортних витрат згідно з актами виконаних робіт на перевезення, що є первинними документами, нерозподілена, то у зазначених вище випадках не дотримано передбаченої частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України умови не включення до митної вартості товарів витрат на їх транспортування після ввезення, а саме; виділення цих витрат з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, їх документального підтвердження та можливості обчислення.
З огляду на викладені норми законодавства, а також враховуючи те, що загальна сума транспортних витрат з перевезення товарів, вказана у довідках перевізників та рахунках-фактурах, поданих до митниці разом з іншими МД, щодо яких виявлені порушення, окрім вказаних МД (МД, з якими до митниці подавались довідки без зазначення дати їх складання та без інформації про витрати на транспортування після ввезення), сукупно дорівнює вартості наданих послуг з перевезення, вказаних у актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), за відсутності інших доказів, які б підтверджували заниження ТОВ «Сівермонд» задекларованих витрат на перевезення товарів до місця ввезення на митну територію України, такі довідки та рахунки-фактури є документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та є допустимими для підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МКУ однією з форм митного контролю є проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Вказані перевірки проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МКУ).
Згідно з абзацом 2 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Також, статтями 351 МКУ та 54 ПКУ митним органам надано право проводити перевірки та самостійно визначати суму грошових зобов'язань у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, щодо товарів митне оформлення яких завершено.
Відповідно до пункту 1 частини 3 ст. 345 МКУ митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 ст. 190 ПКУ).
Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
При цьому, відповідно до пункту 54.5 ст. 54 ПКУ якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно пункту 123.2 ст. 123 ПКУ діяння, передбачені пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ (вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Вказаною нормою Податкового кодексу України встановлено відповідальність за використання сум податків, не сплачених до бюджету внаслідок невірного визначення митної вартості товарів.
Зважаючи на зазначене, у випадку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, внаслідок неправомірного визначення митної вартості товарів, настає відповідальність, передбачена пунктом 123.2 ст. 123 ПКУ.
Згідно пункту 109.1 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 112.2 статті 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Статтею 16 ПКУ визначено обов'язки платника податків. Зокрема, згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статтях 16, 36 Податкового кодексу України.
Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивач створив умови за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому, він мав можливість дотримуватися норм чинного законодавства, зокрема, оформивши господарську операцію належними первинними документами, однак не вжив достатніх заходів для цього, що призвело до порушення повноти декларування митної вартості. До митного оформлення позивачем подано недостовірну інформацію щодо транспортних витрат, яка має значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Чернігівська митниця правомірно та в межах норм чинного законодавства розрахувала суму грошових зобов'язань, визначених позивачу у податковому повідомленні-рішенні від 31.08.2021 № 00000111119/1.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сівермонд" необхідно відмовити повністю.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівермонд", вул.Ціолковського, 39,м.Чернігів,14001, код ЄДРПОУ: 41017870.
Відповідач: Чернігівська митниця, пр.Перемоги, 6,м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ ВП: 43985581.
Повний текст рішення суду виготовлено 20 січня 2022 року.
Суддя О.В. Заяць