Справа № 22-239 / 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Огієнко Н.В.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
" 22 " лютого 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.,
Суддів: Полякова О.З.,
Онищенка Е.А. При секретарі: Винник І.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «03» жовтня 2006 року по справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії -Запорізьке обласне управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2006 року ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку суму боргу по кредиту в розмірі 11672 гри. 34 коп.. пеню по простроченому кредиту в розмірі 2702 грн. 58 коп., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 1150 грн. 94 коп., пеню по простроченим відсоткам в розмірі 34 грн. 92 коп., витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 20 серпня 2003 року між ними та відповідачем було укладено договір № 423, згідно якого Позичальником було отримано кредит на споживчі потреби в сумі 15000 грн., строком на 24 місяця до 20.08.2004 року. За користування кредитом, згідно умов договору, було встановлено плату в розмірі 20 % річних, які повинні сплачуватись відповідно до п. 3.5 Договору. Відповідач зобов'язався погасити кредит та сплатити відсотки, проте до теперішнього часу не погасив суму основного боргу та не сплатив суму відсотків по кредиту, чим порушив п. 3.2, 3.4. 3.5 Кредитного договору. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків і пені становить 15560 грн. 78 коп.
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути на користь банку суму боргу по кредиту в розмірі 11672 грн. 34 коп., прострочені відсотки в
сумі 4152 грн. 21 коп., пеню по простроченим відсоткам 508 грн. 27 коп., пеню по простроченому кредиту в сумі 2185 грн. 46 коп., а всього 18518 грн. 28 коп.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління суму боргу по кредиту в розмірі 11672 грн. 34 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління державне мито в розмірі 156 грн. та 30 грн. за судово - інформаційне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути суму несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 4559 грн. 73 коп., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 2217 грн. 77 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - 696 грн. 68 коп., а всього - 7474 грн. 18 коп.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що районний суд неправильно вирішив справу, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.
Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Запорізької філії в вищезазначеній частині, районний суд застосував на вимогу відповідача, положення п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України мотивуючи рішення, спливом спеціальної позовної давності, яка до вимог про стягнення неустойки штрафів пені встановлена в один рік, шо є підставою у відповідності до п.4 ст. 267 ЦК України для відмови у позові.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, шо строк спеціальної позовної давності закінчився в 2005 році. Спірний договір укладено 20.08.2002 році строком на З роки. Відповідач наполягає на застосування цього строк.
За таких обставин районний суд обгрунтовано застосував наслідки пропуску строку звернення до суду та відмовив в задоволенні позову.
Позивач поновити строк не просить, вважаючи рішення суду незаконним.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ВАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізьке обласне управління відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «03» жовтня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.