2/130/366/2022
130/3539/21
"24" січня 2022 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
при секретарі Маліщук Н.А.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про стягнення шкоди з відповідача та порушення закону України «Про захист прав споживачів»,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом в якому просив визнати порушення відповідачем вимог п.7.11 ПРРЕЕ, зобов'язати відповідача підключити йому електропостачання згідно умов договору від 20.03.2001 р., стягнути з відповідача 50000 грн. шкоди на його користь. Позовні вимоги обґрунтував тим, що між сторонами укладений договір від 01.01.2019 року про постачання електроенергії. Згідно п.7.11 Правил роздрібного ринка електроенергії, затверджених постановою НКРЕКП№312 від 14.03.2018 р.- припинення постачання на період спірних питань не здійснюється, відкриття провадження після відключення є підставою для відновлення електропостачання. Позивач зазначив, що 20.09.2021 року він попередив відповідача, що судом відкрито провадження по спору між сторонами за порушення умов договору. У відзиві від 05.10.2021 року відповідач повідомляє суд, що ухвалу від 06.09.2021 року про відкриття провадження він отримав 14.09.2021 року незважаючи на це 22.09.2021 року позивач був відключений від постачання електроенергії. Зазначив докази - заява від 20.09.2021, заява від 20.09.2021, відзив від 05.10.2021, ухвала від 06.09.2021. Суму шкоду обґрунтував невиконанням вимог ПРРЕЕ, його похилий вік 73 роки.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 06.12.2021 року відкрито провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
10.01.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача в.о. директора ТОВ «Енера Вінниця» Островської Л. (06.01.2022 року - дата оформлення на Укрпошта Стандарт), в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Розгляд справи призначений на 24.01.2022 год.09.00 год., просила провести без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини гарантує кожній особі право на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.4,5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язки енергопостачальників або інших суб'єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії. Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 року учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тощо (ч.1 ст.4 цього Закону).
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 цього Закону).
Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником (ч.1,2 ст.56 цього Закону).
Побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.2, 3 ст.58 цього Закону).
З метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння.
Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.
Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами (ст.60 цього Закону)
Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 цього Закону).
Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копія заявки №4486 від 20.09.2021 року про відключення від мережі божника ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , заборгованість в сумі 48982,32 грн. (а.с.2), копію заяви головному адміністратору (а.с.3), копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 130/2481/21 (а.с.4), копію відзиву у справі 130/2481/21 (а.с.5-6).
Отже, звертаючись до суду з позовом позивач фактично просить переглянути та надати переоцінку доказам, які були предметом розгляду в іншій справі, а саме 130/2481/21. Тому зазначені вимоги суд має вирішувати у справі 130/2481/21 як під час розгляду в суді першої інстанції так і в апеляційному порядку, тому не можуть предметом розгляду в справі за теперішніми заявленими позовними вимогами позивача.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справі порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було би надалі доказувати під час розгляду іншої справи) (пункт 27,28).
Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст.44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК).
Судом встановлено, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а також наявність у споживача ОСОБА_1 заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, в зв'язку з чим йому було припинено постачання електроенергії, що не оспорюється сторонами.
Також, відповідно до п.7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи. Згідно з абзацом 4 п.7.11. цих Правил, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Як зазначено в п.81.1.Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, - постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об'єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості, в п.8.3. відновлення постачання електричної енергії споживачу може бути здійснено за повного розрахунку споживачем за спожиту електричну енергію за цим договором або складення сторонами графіку погашення заборгованості на умовах цього договору та відшкодування витрат постачальника на заходи з припинення та відновлення постачання електричної енергії .(а.с.6-9).
Як встановлено судом із досліджених доказів, об'єкт споживача ОСОБА_1 був відключений від електроживлення, в зв'язку з порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, цілком законно. На даний час ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію не погасив, а також у в діях відповідача відсутнє порушення п.7.11. ПРРЕЕ, оскільки факт наявності заборгованості за електроенергію у позивача встановлений судом, є безспірним, у розумінні ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежною якістю продукції та обслуговування, внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) тощо, відповідно до закону.
Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги, в частині моральної шкоди, позивач, окрім положень Закону України «Про захист прав споживачів», також посилається та обґрунтовує свої вимоги загальними положеннями про відшкодування шкоди, визначеними Цивільним кодексом України.
Положеннями частин першої-третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пунктів 3 4, 5, 10, 14 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи вказані норми права, слід дійти висновку, що відшкодування моральної шкоди можливе внаслідок порушення прав особи, тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди.
Позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в його похилому віці. Моральну шкоду він оцінив у розмірі 50000 грн.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Оскільки для виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди необхідна наявність протиправних дій чи бездіяльності зі сторони іншого учасника правовідносин, наявність факту шкоди, а також причинного зв'язку між такими діями та шкодою, то такі обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст.ст.12,81 ЦПК України), позивач повинен надати докази як на підтвердження порушення його прав та інтересів, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, а із матеріалів справи не вбачається настання негативних явищ в житті позивача на які він посилається, як на підставу стягнення на його користь моральної шкоди, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню також.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,16,22,23,60,610,633,634,641,642,1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про ринок електричної енергії», керуючись ст.ст.6-13,81,141,258,259,263,264,265, ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про стягнення шкоди з відповідача та порушення закону України «Про захист прав споживачів» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде проголошений 02.02.2022 року о 16.15 год.
Суддя Порощук П.П.