14 січня 2022 року Чернігів Справа № 620/13434/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ладанської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 ( далі також - позивач) до Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі також - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 13.08.2021 №3 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, загальною площею 2,0000 га, за адресою с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області (п.1.4 вказаного рішення); зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що на його замовлення розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, яка знаходиться с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області, та поданий відповідачу на затвердження. Однак оскаржуваним рішенням йому відмовлено у затвердженні даного проекту з підстав того, що вказана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні ДП ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000017. Водночас вказані доводи відповідача спростовується інформацією з Державного земельного кадастру, в якому вказано, що інформація про зареєстроване право відсутня. За таких обставин вважає, що оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з наведених підстав є протиправним.
27.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.12.2021 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від 23.12.2021 представником позивача надано витяг з ДЗК від 28.12.2021 № НВ -99031494472021.
13.01.2022 ухвалою суду продовжено розгляд справи.
Відповідач у відзиві позов не визнав з тих підстав, що земельна ділянка за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, яка знаходиться за адресою: с. Івківці Прилуцького району Чернігівської області перебуває у постійному користуванні ДП ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000017. Право користування на вказану земельну ділянку не припинено. За таких обставин вважає, що у разі затвердження проекту землеустрою вказаної земельної ділянки будуть порушені права землекористувача та положень ст. 141 Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 23.12.2021 витребувано у відповідача докази на підтвердження того, що на 13.08.2021 земельна ділянка за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645 знаходилась у комунальній власності Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, та повноважень відповідача на затвердження проекту землеустрою вказаної земельної ділянки
Докази на час розгляду справи відповідачем не надано.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності (земель запасу) за межами населеного пункту на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, який перевірено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.03.2020 (а.с.26-46).
05.08.2021 позивач звернулась до Ладанської селищної ради Чернігівської області із заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, що знаходиться в с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області на території Ладанської ОТГ. До заяви подала відповідний проект (а.с.10).
Рішенням чотирнадцятої сесії восьмого скликання Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 13.08. 2021 № 3 відмовлено позивачу у затвердженні спірного проекту землеустрою з підстав перебування земельної ділянки з кадастровим номером 7424183700:03:000:0645 в межах земельного масиву, який відноситься до земель Державного підприємства ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000017 (а.с.9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року №858-IV (далі - Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 30 Закону №858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (редакція на 13.08.2021).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. ( ч. 10 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч.8 ст. 186 ЗК України).
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (ч. 10 ст. 186 ЗК України).
Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні документації землеустрою може бути лише невідповідність положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому висновок щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію, що прямо передбачено ч.10 ст. 186 ЗК України.
В оскаржуваному рішенні, як на підставу для відмови у затвердженні спірного проекту, відповідач посилається на перебування земельної ділянки з кадастровим номером 7424183700:03:000:0645 в межах земельного масиву, який відноситься до земель Державного підприємства ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 000017, що відповідно до ст. 141 ЗК України, є неможливим.
Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Підстави припинення права користування визначені ст. 141 ЗК України.
Отже, затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, яка перебуває у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У свою чергу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об'єктів будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.12.2021 № НВ-9903149472021 не містить інформації, що ДП ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' є користувачем земельної ділянки за кадастровим № 7424183700:03:000:0645, яка знаходиться за адресою с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області.
Крім того, в листі ДП ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'' від 21.09.2021 № 138/1-юр вказано, що земельна ділянка за кадастром № 7424183700:03:000:0645 у володінні чи користуванні підприємства не перебуває та не входить до складу земель на праві постійного користуванні за відповідними державними актами (а.с.25).
Отже, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у затвердженні спірного проекту з наведених в оскаржуваному рішенні підстав, є незаконною.
Посилання відповідача у відзиві на те, що оскільки земельна ділянка щодо якої позивач бажає затвердити проект землеустрою, знаходиться в межах земельної ділянки ДП ''ДГ ''Івківці'' Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних Наук України'', яке у встановленому законом порядку право користування не припинило, що є порушенням ст. 141 ЗК України, суд відхиляє з наведених вище підстав.
Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України та іншими нормами законодавства, без дотримання вимог ч. ст. 2 КАС України, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення в частині, що стосується позивача.
Щодо належного способу захисту порушеного права позивача суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень є визнання його протиправним та скасування. Тобто відповідач повинен вирішити спірне питання за законом.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки віднесено до дискреційних повноважень відповідача.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 59 Закону №280/97-В рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
При цьому зобов'язання судом відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови, зокрема невідповідність документації положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Однак рішення відповідача від 13.08.2021 № 3 не містить вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
У той же час, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження такого проекту з порушенням закону.
Принцип ефективності судового захисту прав та інтересів особи закріплено також у низці міжнародних актів.
Зокрема, Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
У статті 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується, зокрема, забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.
Таке право також закріплене у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме - у статті 13 визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути на сесії ради заяву позивача від 05.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області, який перевірено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.03.2020, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової позиції наданої судом у рішенні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що останнє не підлягає задоволенню, оскільки в розумінні статті 382 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що як слідує з положень ст. 134 та ст. 139 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, а розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 у якій, зокрема, зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В силу ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте документ про здійснення оплати гонорару, а саме квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, відсутні.
Отже, представником позивача не підтверджено належним доказами витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, тому такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 454,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення чотирнадцятої сесії восьмого скликання Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 13.08.2021 №3 в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області.
Зобов'язати Ладанську селищну раду Прилуцького району розглянути на сесії ради заяву ОСОБА_3 від 05.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7424183700:03:000:0645, загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с.Івківці Прилуцького району Чернігівської області, який перевірено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.03.2020, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової позиції наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ладанської селищної ради Прилуцького району на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні), сплачений відповідно до квитанції № 0.0.2312222726.1 від 21.10.2021 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Ладанська селищна рада вул. Миру, 77-а,Ладан,Прилуцький район, Чернігівська область,17583 код ЄДРПОУ 04412449.
Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко