28 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/725/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 (надалі - заявник) про забезпечення позову, подану у відповідності до п.1 ч.1 ст.153 КАС України (до пред'явлення позову), -
27.01.2021 заявник звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить заборонити Кіровоградській обласній територіальній виборчій комісії визнавати депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від Кіровоградської регіональної організації Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" у відповідному багатомандатному виборчому окрузі у порядку відкликання депутата Кіровоградської обласної ради Ніколаєвої Євгенії Олександрівни, обраної від Кіровоградської регіональної організації Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" за народною ініціативою територіальною організацією політичної партії.
На обґрунтування заяви заявник вказала, що є депутатом Кіровоградської обласної ради, обраним від Кіровоградської регіональної організації Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка". Однак 26.01.2021 вона отримала фотокопію Рішення ХХХV З'їзду Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" №1, відповідно до якого вирішено:
1. Відкликати депутата Кіровоградської обласної ради Ніколаєву Євгенію Олександрівну, обрану від Кіровоградської регіональної організації Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" за народною ініціативою територіальною організацією політичної партії.
2. Повідомити Кіровоградську обласну територіальну виборчу комісію щодо прийнятого рішення Партії, згідно вимог статті 41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Заявник вважає процедуру її відкликання такою, що проведена із порушенням законодавства про статус депутатів місцевих рад, а прийняте на підставі цього рішення нечинним, а тому нею готується позов про визнання вказаного рішення нечинним та заборони Кіровоградській обласній територіальній виборчій комісії вчиняти дії щодо заміни депутата Кіровоградської обласної ради, нею подається заява про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд враховує наступне.
Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених приписів вбачається, що загальною вимогою для розгляду та вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Суд зазначає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Отже, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідності їх вжиття з урахуванням розумності,обґрунтованості та адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19.06.2018 по справі №826/9263/17 вказав, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, п.19 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, передбачені КАС України способи забезпечення позову можуть бути застосовано тільки у випадку наявності публічно-правого спору за участю суб'єкта владних повноважень.
Згідно з КАС України відповідачами, у тому числі за позовом особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, можуть бути кандидати, їх довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій, їхні уповноважені особи та посадові особи у справах пов'язаних з виборчим процесом та референдумом (ст.ст. 276, 277 КАС України).
Відтак, КАС України передбачено виключні випадки, за яких відповідачем у адміністративній справі може бути політична партія чи її місцева організація, а їх оскаржувані дії, рішення чи бездіяльність порушують, на думку заявника позову, законодавство про вибори чи референдум і стосуються виборчого процесу. При цьому у ч. 1 ст. 277 КАС України також міститься застереження: "крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції".
Згідно ст.2 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05.04.2001 №2365-III (далі - Закон № 2365-III) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Відповідно до ст.3 Закону №2365-III політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.
Статтею 4 Закону № 2365-III передбачено, що політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону №2365-III визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв'язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою у) міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.
Політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом; вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку.
Згідно ст. 18 Закону №2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.
Політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства можна дійти висновку, що політична партія є добровільним об'єднанням громадян, яка має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах, й не здійснює владних управлінських функцій.
При цьому до органів, які згідно закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням політичною партією вимог її статуту, суди не належать.
Відтак, Рішення ХХХV З'їзду Політичної партії "Радикальна партія Олега Ляшка" від 25.01.2022 №1 не є актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, а політична партія у спірних правовідносинах не реалізує публічно-владні управлінські функції і не є суб'єктом владних повноважень.
Крім того, спірні правовідносини виникли поза межами виборчого процесу.
З наведеного випливає, що заявником подано заяву про забезпечення позову у правовідносинах поза межами публічно-правового спору в розумінні КАС України.
Що стосується виконання Кіровоградською обласною територіальною виборчою комісією вимог ч.9 ст.41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", то згідно до ст.46 даного Закону рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії, що стосуються відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, визнання судом неправомірними рішення, дії або бездіяльність виборчої комісії є підставою для припинення/відновлення депутатських повноважень, що не може ускладнити виконання судового рішення.
Згідно до ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову.
2. Копії ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько