27 січня 2022 року справа № 340/4204/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов приватної агрофірми «Зоря» (далі - Агрофірма) до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління 2), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба) про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд і постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області (далі - Управління 3), Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області (далі - Управління 4), Служби про визнання протиправною та скасування постанови першого відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. від 22 вересня 2020 року.
Водночас просив суд визнати протиправним і скасувати розрахунок плати за проїзд від 28 липня 2020 року.
20 жовтня 2020 року судом відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.30-31).
16 грудня 2020 року судом прийнято ухвалу про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (а.с.66-67).
09 вересня 2021 року Управління 3 та Управління 4 замінено правонаступником, яким стало Управління та Управління 2 (а.с.126-128).
Разом з тим того ж дня суд закрив провадження у справі в частині оскарження розрахунку плати за проїзд (а.с.126-128).
У судовому засіданні представник Агрофірми підтримав вимогу позову.
Пояснив, що відсутня методика зважування сипучого вантажу.
Зазначив, що діюче законодавство не передбачає фінансової відповідальності за перевезення з перевищенням вагових параметрів, коли не встановлено видачу дозволу.
Стверджував, що зважування проводилось зразу після підйому автомобіля та інспектори дозволили рух.
Управління заперечило щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.45-53).
У судовому засіданні представник пояснив, що перевізник здійснював перевезення з перевищенням габаритно-вагових параметрів транспортного засобу та без відповідного дозволу.
Стверджував, що за таке порушення встановлена фінансова відповідальність.
Зазначив, що діючим законодавством не передбачено потребу у методиці зважування осьового навантаження сипучого вантажу.
Інші відповідачі не висловили відношення стосовно предмету позову.
Сторони до суду не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.146-148, 154-155).
Агрофірма клопотала про завершення розгляду справи за відсутності представника (а.с.152).
Суд зробив висновок про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 9 статті 205 КАС України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.
Так, транспортний засіб «МАЗ» № НОМЕР_1 з причепом «МАЗ» № НОМЕР_2 перебуває у володінні Агрофірми (а.с.61).
28 липня 2020 року під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт у сфері перевезення пасажирів і вантажів інспектори Управління 4 зупинили автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 на автодорозі Н-24 210 км + 840 м (а.с.56-61).
Інспектори провели габаритно-ваговий контроль, за наслідком якого встановлено порушення вагових параметрів.
Перевозився сипучий вантаж (а.с.60).
Навантаження на одиничну вісь склало 12700 кг. (а.с.60).
Загальна вага автомобіля становила 39050 кг. (а.с.60).
04 вересня 2020 року Управління 3 виготовило повідомлення про виклик на розгляд матеріалів перевірки (а.с.55).
Зазначено, що розгляд відбудеться 22 вересня 2020 року.
Повідомлення відправлено поштовим зв'язком 08 вересня 2020 року (а.с.62).
11 вересня 2020 року отримано Агрофірмою (а.с.63).
22 вересня 2020 року Управління 3 прийняло постанову про накладення на Агрофірму адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. (а.с.54).
Штраф застосовано за перевищення, встановлених законодавством, вагових норм перевезення вантажу транспортом понад 10%, але не більше 20%, на підставі приписів абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон).
Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки на пересувному пункті зважування видане 22 квітня 2020 року і чинне упродовж року (а.с.86).
У свідоцтві зазначено, що ваги призначені для осьового зважування.
Судом допитався, як свідок, водій ОСОБА_1 .
Показав, що автомобіль зважували після підйому і не дали можливість розсунути сипучий вантаж.
Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.
Перш за все, постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок).
Приписами пункту 25 Порядку встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Отже, Управління розглянуло справу у строк, встановлений Порядком.
Приписами пунктів 26 та 27 Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Цих вимог також дотримано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок 2).
Приписами підпункту 3 пункту 2 Порядку 2 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Приписами підпункту 22.5 пункту 22 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Позивач перевозив подільний вантаж.
Перевезення такого вантажу з перевищенням вагових норм заборонено (дозволи не видаються).
Приписами підпункту 9 пункту 2 Порядку 2 визначено, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.
Габаритно-ваговий контроль здійснювався на такому пункті.
Отже, належним чином здійснювався контроль навантаження на осі транспортного засобу.
Управління 3 надало свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (ваги автомобільні тензометричні), що використовувались під час зважування, чинність якого завершилась 22 квітня 2021 року (після перевірки).
Порядок 2 не передбачає використання методики зважування автомобіля, оскільки здійснюється з використанням сертифікованого обладнання у певний спосіб.
Так, припис пункту 19 Порядку 2, який передбачав застосування методики зважування, виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №671 від 30 серпня 2017 року.
Згадка про застосування методики у визначенні поняття «вимірювання (зважування)» у приписі підпункту 2 пункту 2 Порядку 2 не породжує жодного обов'язку, оскільки використання методики скасовано іншим нормативно-правовим актом, який прийнятий у часі пізніше.
Навантаження на одиничну вісь склало 12700 кг.
Норма для транспортного засобу таку типу - 11000 кг.
Таким чином, відхилення становить 1700 кг. (15,45% (1700 : 11000 х 100)).
Отже, транспортний засіб класифікувався як великоваговий (перевищення навантаження на одиничну вісь склало більше 2%).
Приписами абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач порушив припис підпункту 22.5 пункту 22 Правил дорожнього руху, які є частиною законодавства про автомобільний транспорт.
Вина лежить виключно на ньому, оскільки мав впевнитись, що завантаження транспортного засобу не призведе до порушення Правил дорожнього руху на дорозі будь-якого рельєфу.
Мав можливість уникнути порушення шляхом завантаження меншої кількості вантажу.
Усунення порушення на місці зупинки транспортного засобу не звільняє від відповідальності, а дає право руху далі, не створюючи загрози пошкодження дорожнього полотна.
Відповідальність за згаданою нормою Закону покладається за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та подільного вантажу, для перевезення якого дозвіл не видається.
Не видається дозвіл, оскільки подільний вантаж можна перевезти за декілька разів, щоб уникнути загрози пошкодження дорожнього полотна.
Словосполучення «при перевезенні вантажу без відповідного дозволу» абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону треба розуміти так, що є випадки, коли дозвіл видається та не видається.
Обумовлено видом вантажу: подільний і неподільний.
Якщо перевізник перевищив габаритно-вагові параметри щодо подільного вантажу, дозвіл на перевезення якого не видається, то переміщення вантажу поза межами норми відбувається також без відповідного дозволу (його немає, бо не може бути).
Таким чином Управління 3 правомірно наклало штраф.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.
Правовий висновок суду не узгоджується з правовим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 січня 2020 року у подібній справі №814/1460/16.
Верховний Суд зробив такий висновок.
«Крім цього, суд першої інстанції встановив, що позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза. Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а постанови від 23 червня 2016 року та від 07 липня 2016 року скасуванню».
Відмінність правових висновків судів обумовлена наступним.
Верховний Суд не зробив детальний аналіз диспозиції абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону.
Верховний Суд плату за проїзд ототожнив з відповідальністю (карою).
Однак плата за проїзд визначається державою для тих випадків, де видається дозвіл на перевезення (складається маршрут), що стосується перевезення виключно неподільного вантажу.
Приписами пункту 28 Порядку 2 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Отже, для перевезення подільного вантажу з порушенням габаритно-вагових параметрів не може стягуватися плата, так як заборонено видачу дозволу на таке перевезення.
На таких перевізників накладається лише штраф.
За пошкодження дорожнього полотна з них може стягуватися шкода.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд переконаний, що під поняттям «суд має враховувати» треба розуміти ознайомлення та осмислення.
У разі непогодження з висновком Верховного Суду, яке ґрунтується на аналізі норм права, котрі не враховувались ним, суд вправі прийняти інше рішення, детально пояснивши мотиви незгоди.
Цим правом суд і скористався.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 2102 грн. (а.с.21).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей