26 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/9452/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кетрисанівської сільської ради про визнання протиправним, скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19 травня 2021 року №1178";
- зобов'язати Кетрисанівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 1,9900 га за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Апрелівська сільська рада, за межами населеного пункту".
В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у затверджені проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 1,9900 га за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Апрелівська сільська рада, за межами населеного пункту.
Кетрисанівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області подано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що відмова у затверджені проекту землеустрою обґрунтована невідповідністю виду угідь, зазначеному у Рішенні тридцять сьомої сесії Апрелівської сільської ради сьомого скликання від 09.10.2020 року №429, де вказано вид угідь рілля. А матеріали інвентаризації землі, картографічні матеріали (статистично звітність 6-зем) Володимиро-Іллінської (Апрелівської) сільської ради вказано як пасовища. Зміна угідь наданій земельній ділянці не здійснювалась ( а.с.96-99).
Ухвалою судді від 29.11.2021 поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у відповідача письмові докази (а.с.90-91).
Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Апредівеької сільської ради Кіровоградської області "Про надання дозволу на розробку проект) відведення земельної ділянки безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 " від 09 жовтня 2020 року №429 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проект) землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянської о господарства (КВЦГІЗ 01.03) орієнтовною площею до 2.0000 га (ріллі), за адресою: Кіровоградська область. Бобринецький район, Апрелівська сільська рада за межами населеного пункту, за рахунок земель комунальної власності сільськосподарського призначення Апрелівської сільської ради ( а.с.23).
На підставі вказаного рішення позивачем було замовлено, а ТОВ "Тектоагрел" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3520883600:02:000:00584 ( а.с. 13-60).
З метою затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.02.2021 ( а.с.109).
Рішення Кетрисанівської сільської ради "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19 травня 2021 року №1178 у зв'язку з невідповідністю виду угідь, зазначеному у Рішенні тридцять сьомої сесії Апрелівської сільської ради сьомого скликання від 09.10.2020 року №429, де вид угідь визначено рілля, а матеріали інвентаризації землі, картографічні матеріали (статистично звітність 6-зем) Володимиро-Іллінської (Апрелівської) сільської ради вказано як пасовища, зміна угідь наданій земельній ділянці не здійснювалась ( а.с.112).
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся з позовом до суду.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.“б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом “в” ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст.118, 123 ЗК України.
Відповідно до частин 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час розроблення проекту землеустрою) визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
При цьому, частинами 7, 8 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до ч.ч.9, 10 ст.186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Таким чином, ст.186 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі рішення, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Крім того, суд враховує, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” від 28.04.2021р. №1423-IX Розділ Х. Перехідні положення Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, яким, зокрема передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Із аналізу вищенаведених положень Земельного кодексу України слідує, що отримавши заяву позивача від про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ А 01.03) загальною площею 1,9900 га за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Апрелівська сільська рада, за межами населеного пункту, відповідач, згідно з частинами 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України, повинен був у двотижневий строк прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти рішення про відмову у його затвердженні з наведенням відповідних мотивів.
Крім того, із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.
Відповідач відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки, посилається на невідповідність виду угідь, зазначеному у Рішенні тридцять сьомої сесії Апрелівської сільської ради сьомого скликання від 09.10.2020 року №429, де вид угідь визначено рілля, а матеріали інвентаризації землі, картографічні матеріали (статистично звітність 6-зем) Володимиро-Іллінської (Апрелівської) сільської ради вказано як пасовища, зміна угідь наданій земельній ділянці не здійснювалась.
Відповідачем не надано суду належних доказів, що на час прийняття спірного рішення, створено на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Так, матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.
З наданої відповідачем копії схеми землеустрою ( а.с.110) не містить інформації, що обрана позивачем земельна ділянка віднесена до громадського пасовища.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку обрана позивачем земельна ділянка за кадастровим номером 3520883600:02:000:00584 має цільове призначення КВЦПЗ 01.03. для ведення особистого селянського господарства ( а.с.73).
Інших обставин, які б свідчили про неможливість ведення позивачем на земельній ділянці особистого селянського господарства в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Суд зазначає, що законодавець, наділяючи відповідача розпорядчими функціями щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зобов'язав орган місцевого самоврядування мотивувати таке рішення. Тобто, відповідача зобов'язано навести конкретні підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви його прийняття, а не обмежуватись загальними нормами чинного земельного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв'язку із приписами чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення та як наслідок його скасування.
Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту, суд зазначає, що як свідчить зміст спірного рішення, відповідач взагалі не здійснював перевірку на відповідність вимог земельного законодавства поданого позивачем проекту землеустрою. Оскільки затвердження проекту землеустрою є останньою стадією при набутті права приватної власності на земельну ділянку, а відтак без здійсненні відповідачем відповідної перевірки на предмет відповідності вимог земельного законодавства такого проекту землеустрою, суд позбавлений можливості прийняти рішення про зобов'язання затвердити проект землеустрою.
З огляду на визнання протиправним спірного рішення, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою є зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. ( а.с.5).
Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 900 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кетрисанівської сільської ради (с. Кетрисанівка, Кіровоградська область, 27247, код ЄДРПОУ 04365508) про визнання протиправним, скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення шостої сесії восьмого скликання Кетрисанівської сільської ради "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19 травня 2021 року №1178".
Зобов'язати Кетрисанівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 18.02.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,9900 га, для ведення особистого селянського господарства, за кадастровим номером 3520883600:02:000:00584, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 900,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун