25 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/5818/21
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 21318350)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через адвоката Тимченка С.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за віком. Проте рішенням №111450001342 від 26.04.2021 року йому було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи за 1978 по 1979 роки, з 1981 по 1985 роки, з 1986 по 1992 роки. Відповідачем не прийнято довідку №78 від 08.04.2021 року про підтвердження трудового стажу, яка видана Мартунінським територіальним представництвом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки. Позивач не погоджується з цим рішенням та стверджує, що застосуванню підлягає принцип "намібійських винятків", сформульований у рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, який полягає у визнанні документів, які видані окупаційною владою, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. З цих підстав просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №111450001342 від 26.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком в частині незарахування періоду роботи за 1978-1979 роки, за 1981-1985 роки, за 1986-1992 роки, підтвердженого довідкою №78 від 08.04.2021 року, виданою Мартунінським територіальним представництвом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки;
- зобов'язати відповідача при вирішенні питання про призначення пенсії за віком зарахувати стаж роботи за 1978-1979 роки, за 1981-1985 роки, за 1986-1992 роки, підтверджений довідкою №78 від 08.04.2021 року, виданою Мартунінським територіальним представництвом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки.
Ухвалою судді від 14.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 10.11.2021 року залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Від відповідачів до суду надійшли відзиви не позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії його страховий стаж склав 21 рік 7 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди за 1978-1979 роки, за 1981-1985 роки, за 1986-1992 роки, вказані у довідці №78 від 08.04.2021 року, оскільки ця довідка видана Мартунінським територіальним представництвом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки, отже є недійсною та не створює правових наслідків. Посилаючись також на суперечності у записах трудової книжки колгоспника та трудової книжки позивача про спірні періоди роботи, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР. (а.с. 8)
Позивач у 1978 році вступив у члени колгоспу ім. Кірова, який знаходився в селі Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР, у зв'язку з чим 01.01.1978 року йому було виписано трудову книжку колгоспника №1129. (а.с. 13 - 18)
Досягнувши 60 років, позивач у квітні 2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 19.04.2021 року про призначення пенсії за віком. (а.с. 51)
Розглянувши питання про призначення пенсії, ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувало до страхового стажу позивача 21 рік 7 місяців 4 дні та прийняло рішення у формі протоколу №111450001342 від 26.04.2021 року, за яким ОСОБА_1 не має права на пенсію. (а.с. 76, 77)
Крім того, за заявою позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення №111450001342 від 26.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до якого за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 28.04.1989 року по 12.02.1994 року, оскільки записи про періоди роботи не засвідчені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи; періоди з 1978 по 1979 рік, з 1981 по 1985 рік, з 1986 по 1992 рік, оскільки довідка №78 від 08.04.2021 року видана Мартунінським територіальним представництвом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки. (а.с. 4, 75)
Позивач не погодившись з цим рішенням в частині неврахування до страхового стажу періодів роботи 1978 - 1979, 1981 - 1985, 1986 - 1992 років, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з відмовою відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком через незарахування до стажу роботи для призначення пенсії окремих періодів роботи позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1) заяви про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр)
Згідно з пунктами 2.1, 2.9, 2.23 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до пунктів 4.8, 4.10 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Про захист персональних даних". Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 "Деякі питання документування управлінської діяльності".
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) / фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Наведене свідчить, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, а в разі її відсутності або відсутності у ній відповідних записів, що не дозволяє з'ясувати відомості про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Позивач має трудову книжку колгоспника, виписану колгоспом ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР, у якій містяться записи про його роботу у цьому колгоспі у 1978 - 1985 роках. (а.с. 13 - 14)
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 13.07.2021 року встановлено факт належності ОСОБА_1 цієї трудової книжки колгоспника. (а.с. 12)
Позивач для підтвердження страхового (трудового) стажу надав до ГУ ПФУ в Кіровоградській області довідку №78 від 08.04.2021 року, складену Мартунінським територіальним представництвом ГНКО "Державний архів Республіки Арцах", відповідно до якої згідно з книгою для обліку праці та розрахунку з членами колгоспу ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району ОСОБА_1 у 1978 - 1979, 1981 - 1985, 1986 - 1992 роках відпрацював у цьому колгоспі відповідну кількість трудоднів та отримував заробітну плату. (а.с. 66)
З розрахунку стажу, складеного ГУ ПФУ в Кіровоградській області при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії, вбачається що до страхового стажу за ці періоди включено строкову військову службу з 10.11.1979 року по 20.11.1981 року, що склало 2 роки 11 днів, та роботу у колгоспі з 01.07.1984 року по 31.12.1984 року, що за розрахунками відповідача-1 склало 9 місяців 22 дні. (а.с. 77 - 78) Робота у колгоспі підтверджена архівною довідкою КУ "Маловисківський районний трудовий архів" про роботу ОСОБА_1 у 1984 році у колгоспі ім. Щорса Мануйлівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. (а.с. 67)
Періоди роботи позивача в колгоспі ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР, підтверджені архівною довідкою №78 від 08.04.2021 року, не враховані до страхового стажу позивача з посиланням на те, що ця архівна довідка складена органом невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки, тож не може бути взята до уваги.
Суд зазначає, що Нагірно-Карабаська Республіка (Республіка Арцах) є самопроголошеною невизнаною державою, розташованою на території Республіки Азербайджан. Після збройного конфлікту між збройними силами Азербайджану з одного боку та збройними формуваннями невизнаної Нагірно-Карабаської Республіки та Вірменії з іншого, який відбувся у вересні - листопаді 2020 року, територія Мартунінського району залишається не підконтрольною владі Республіки Азербайджан.
Між тим Україна та Азербайджанська Республіки є учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Статтями 6, 8, 11 цієї Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Крім того, між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки 28.07.1995 року укладено Угоду про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка ратифікована Законом України №186/96-ВР від 07.05.1996 року.
Відповідно до статей 3, 4 цієї Угоди при визначенні права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Азербайджанської Республіки, а також трудовий стаж на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 01.01.1992 року.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони.
Суд вважає, що оскільки Азербайджанська Республіка не здійснює владу над частиною своєї території, яка перебуває під контролем Нагірно-Карабаської Республіки (Республіки Арцах), тому до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй.
Так, у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Верховний Суд у постановах 28.08.2018 року (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 року (справа №242/65/17), від 11.07.2019 року (справа №423/1156/17), від 31.10.2019 року (справа №711/10426/16-а), від 31.03.2021 року (справа №0440/6809/18) вказав, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто за умови підтвердження трудового стажу позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Відтак, суд вважає, що відповідачі безпідставно відмовилися врахувати архівну довідку №78 від 08.04.2021 року, видану Мартунінським територіальним представництвом ГНКО "Державний архів Республіки Арцах", яка містить відомості про роботу ОСОБА_2 у колгоспі ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР та складена на підставі первинних документів.
Тож рішення відповідачів про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу через незарахування періодів роботи позивача у колгоспі ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР, прийняті необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії.
Отже, таке рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області, оформлене протоколом №111450001342 від 26.04.2021 року, підлягає скасуванню як протиправне. Також є протиправним та підлягає скасуванню прийняте за принципом екстериторіальності рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №111450001342 від 26.04.2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи
Суд вважає, що право позивача, порушене незаконними рішеннями відповідачів про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-1 - територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, врахувавши спірну архівну довідку про підтвердження трудового стажу.
Воднораз, суд не вбачає підстав для спонукання відповідача зарахувати стаж роботи за 1978-1979 роки, за 1981-1985 роки, за 1986-1992 роки у колгоспі ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР до страхового стажу позивача, про що той просить у позові, оскільки періоди 10.11.1979 року - 20.11.1981 року (військова строкова служба), 01.07.1984 - 31.12.1984 року (робота в колгоспі) вже включені до страхового стажу в одинарному розмірі. Крім того, у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці позивача (а.с. 13 - 18, 56 - 61) містяться записи про його роботу у ці періоди в інших підприємствах, що потребує уточнення інформації про періоди роботи, які можуть бути зараховані до страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., які слід стягнути на його користь рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (протокол №111450001342 від 26.04.2021 року) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №111450001342 від 26.04.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком, врахувавши архівну довідку Мартунінського територіального представництва ГНКО "Державний архів Республіки Арцах" №78 від 08.04.2021 року про підтвердження роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Кірова с. Каракенд Мартунінського району НКАО Азербайжанської РСР.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш