24 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2650/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю “СК ПЛЮС К” до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебувала адміністративна справа №340/2650/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СК ПЛЮС К” до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 22.03.2020 №44390. Зобов'язано Головне управління ДПС у м.Києві, виключити товариство з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К” з переліку ризикових платників податків. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м.Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1531888/37918402 від 21.04.2020, №1522426/37918402 від 13.04.2020, №1537000/37918402 від 24.04.2020, №1578870/37918402 від 22.05.2020, №1578871/37918402 від 22.05.2020, №1605433/37918402 від 03.06.2020, №1605438/37918402 від 03.06.2020. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: №1594951/37918402 від 29.05.2020, №1598978/37918402 від 01.06.2020, №1598979/37918402 від 01.06.2020, №1598981/37918402 від 01.06.2020, №1637620/37918402 від 15.06.2020, №1637621/37918402 від 15.06.2020. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №5 від 03.03.2020, №6 від 05.03.2020, №7 від 12.03.2020, №4 від 13.03.2020, №9 від 13.03.2020, №13 від 18.03.2020, №8 від 18.03.2020, №10 від 18.03.2020, №11 від 19.03.2020, №18 від 23.03.2020, №16 від 24.03.2020, №20 від 24.03.2020, №21 від 25.03.2020, складені товариством з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К”, в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К” (код ЄДРПОУ 37918402) судові витрати: на сплату судового збору в сумі 16816,00 грн.; на професійну правничу допомогу у розмірі 9143,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ 43141267). Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К” (код ЄДРПОУ 37918402) судові витрати: на сплату судового збору в сумі 12612,00 грн.; на професійну правничу допомогу у розмірі 6857,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 р. в адміністративній справі №340/2650/20 повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 року у справі №340/2650/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ПЛЮС К" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СК ПЛЮС К” до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року в адміністративній справі № 340/2650/20.
На виконання рішення судом 12.10.2021 позивачу видано виконавчі листи №340/22650/20: про зобов'язання Головне управління ДПС у м.Києві Головне управління ДПС у м.Києві, виключити товариство з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К” з переліку ризикових платників податків; про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №5 від 03.03.2020, №6 від 05.03.2020, №7 від 12.03.2020, №4 від 13.03.2020, №9 від 13.03.2020, №13 від 18.03.2020, №8 від 18.03.2020, №10 від 18.03.2020, №11 від 19.03.2020, №18 від 23.03.2020, №16 від 24.03.2020, №20 від 24.03.2020, №21 від 25.03.2020, складені товариством з обмеженою відповідальністю “СК Плюс К”, в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.
21.10.2021 та 26.10.2021 відкрито виконавчі провадження.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ТОВ “СК Плюс К” про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 04.02.2021 по справі №340/2650/20.
Заява мотивована тим, що Головне управління ДПС у м.Києві та Державна податкова служба України не виконують рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 по справі №340/2650/20, що на думку заявника свідчить про порушення відповідачем конституційних вимог щодо обов'язковості судових рішень.
Дослідивши матеріали справи та заяву позивача, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах №826/11347/14 та №800/592/17, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №800/592/17 (провадження №11-21заі18), суд доходить висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб'єкту владних повноважень обов'язку подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору.
В рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України” №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії” від 07.05.2002 року, “Ромашов проти України” від 27.07.2004 року, “Шаренок проти України” від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, та оскільки рішення суду зобов'язує відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити та встановити відповідачам строк для подання звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі №340/2650/20 - один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.243, 248, 249, 256, 382 КАС України, суд, -
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю “СК ПЛЮС К” подану в порядку ст.382 КАС України - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м.Києві подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі №340/2650/20 у строк - один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Зобов'язати Державну податкову службу України подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі №340/2650/20 у строк - один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина