17 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/10954/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Знам'янського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), вул. Г. Крут,9, м. Знам'янка, Кіровоградська область,27400
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Знам'янського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому просить:
1)визнати бездіяльність Знам'янського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо зняття арешту з всього його нерухомого майна;
2)зобов'язати Знам'янського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з усього його нерухомого майна, щодо якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні такі записи про обтяження - №13255882, яке зареєстровано 16.11.2012 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б/н, виданий 14.04.2011 - видавник ВДАІ.
Ухвалою суду від 29.12.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, з огляду на відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" правових підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Зазначив, що встановити по якій саме справі було накладено арешт немає можливості, оскільки у 2007 році Автоматизована система виконавчого провадження не функціонувала, а матеріали виконавчих проваджень знищено у зв'язку із закінченням терміну для їх зберігання.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що 03.12.2021 р. позивач звернувся до відповідача стосовно припинення обтяження, накладене на все нерухоме майно, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта виявлено обтяження:
- на все нерухоме майно за № 13255882, яке зареєстроване 16.11.2012 року на підставі постанови, б/н, виданий 14.04.20211, видавник: ВДВС Знам'янського МРУЮ
- на будинок за адресою - Кіровоградська область, Знам'янський р-н, с. Суботці, вул.60 річчя Жовтня,28 за №13258823, яке зареєстровано 16.11.2012 року, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження , б/н від 14.04.2011 року, виданої ВДВС Знам'янського МРУЮ;
При проведенні моніторингу Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) не було виявлено виконавчих проваджень, на підставі яких накладено арешт на все нерухоме майно.
Встановити номера та дати виконавчих проваджень, на підставі яких накладено вищевказані обтяження, та ким саме та у зв'язку із чим та відносно кого чи на користь кого (держави, іншої особи тощо) не має можливості, так як паперовий примірник виконавчого провадження знищено відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 року № 1829/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 року за № 699/30567 передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством.
Про вказані обставини, позивач повідомлений листом від 22.12.2021 р. за №41168(а.с.11)
Не погодившись з вказаними діями, позивач звернувся до суду з вказаними вимогами.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до приписів статті 55 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на час накладення арешту (надалі - Закон №606-XIV), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до приписів статті 38 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження, згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 "Про виконавче провадження".
Проаналізувати матеріали виконавчого провадження у даному випадку не виявляється можливим з огляду на повідомлені відповідачем у відзиві обставини його знищення у зв'язку із закінченням терміну зберігання відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 "Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями".
Тож аналізуючи встановлені обставини в межах тих доказів, які надані сторонами, суд з'ясував, що на виконанні у Знам'янському ВДВС не перебуває жодного виконавчого провадження, за яким ОСОБА_1 є боржником.
Підсумовуючи вищевикладене, виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову про арешт майна боржника, було закінчено та після спливу трирічного строку, встановленого для його зберігання, знищено.
При цьому всупереч наведеним вище положенням ст. 38 Закону №606-XIV, державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження (існування якої є логічним з огляду на з'ясовані вище обставини) не вжив заходів щодо зняття арешту, накладеного на майно позивача.
Частиною четвертою статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII).
Таким чином судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Положеннями ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати і заборона відчуження майна.
При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.
Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача, по-друге існування арешту на майно позивача при визнанні відповідачем факту відсутності перебування на виконанні у нього будь-яких виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та відповідно відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження, в рамках якого його було застосовано, завершено.
При цьому суд зауважує, що згідно ч.2 ст. 59 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Тобто, Законом України "Про виконавче провадження" прямо визначено порядок зняття арешту за рішенням суду.
Відтак заявлений позов належить задовольнити частково.
З огляду на часткове задоволення позову суд, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача половину судових витрат, які складаються з судового збору, у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Знам'янський відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , щодо якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні такі записи про обтяження - №13255882, яке зареєстровано 16.11.2012 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, б/н, виданий 14.04.2011 - видавник ВДВС Знам'янського МРУЮ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Знам'янського відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 частину витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 454,00 грн.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст. 287 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко